13.01.15р. Справа № 904/9127/14
За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м.Дніпропетровськ
до комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня "Дніпропетровської обласної ради", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Денисенко Н.М. - довіренсть № 443/1001 від 03.10.14р.;
від відповідача: представник Прокопович В.В. - довіреність № б/н від 15.09.14р.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вих.№23922/1001 від 08.12.2014р., до комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровська обласна рада, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 19622,82грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії; 1140,27грн. - 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію; 44,17грн. - 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії; 3838,54грн. - інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електричну енергію; 148,70грн. - інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії.
Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. №22564/1001 від 18.11.2014р. ухвалою суду від 24.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 11.12.2014р.
Суд оголошував перерву з 11.12.2014р. до 16.12.2014р.
Суд розгляд справи відкладав з 16.12.2014р. до 12.01.2015р.
Суд оголошував перерву з 12.01.2015р. до 13.01.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.01.2015р.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.01.2015р.
13.01.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечує в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення штрафної санкції у вигляді перевищення договірної величини споживання електроенергії заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні посилаючись на сплив позовної давності.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 13.01.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -
25.12.2012р. між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним закладом "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровська обласна рада (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №103 про постачання електричної енергії (для підприємств, що підпадають під дію Закону України "Про здійснення державних закупівель") (далі по тексту - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 485кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 2.2 договору визначено обов'язки постачальника електричної енергії.
Пунктом 2.3 договору визначено обов'язки споживача електричної енергії серед яких зокрема оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (підпункт 2.3.5 договору); здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (підпункт 2.3.6 договору).
Розділом 3 договору визначено права сторін.
Пунктом 5.6 договору визначено, що перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається постачальником як різниця фактично спожитої активної електричної енергії за розрахунковий період, підтвердженої додатком "Акт приймання-передавання товарної продукції", та договірною величиною споживання електричної енергії, встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Перевищення споживачем договірних величин споживання електричної потужності визначається постачальником як різниця між найбільшою величиною спожитої електричної потужності, що зафіксована у періоди контролю максимумів навантаження енергосистеми за встановленою на цей розрахунковий період, та договірною величиною споживання електричної потужності встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Цей договір набирає чинності з 01.11.2012р. і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань по договору.
Сторони цього договору домовилися, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору в частині постачання електричної енергії застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання та діють з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. включно (пункт 9.8 договору).
Сторонами підписано Порядок розрахунків, згідно з пунктом 1 якого розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 18 числа попереднього місяця до також ж числа розрахункового місяця.
При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати прирівняними.
Пунктом 2 Порядку розрахунків визначено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у постачальника рахунком.
Пунктом 2.1 Порядку розрахунків визначено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання споживачу додаткових послуг, суми завданих споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього договору, здійснюється на рахунки постачальника зазначені у договорі, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана у договорі. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Рахунки на оплату можуть надаватися споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, поштовим зв'язком, кур'єром, факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника або іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та обумовленому відповідним окремо укладеним між постачальником та споживачем договором або додатковою угодою до діючого договору.
Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні у наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діяли на дату оформлення рахунку.
У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли у період використання зарезервованого обсягу електричної енергії з порушенням ПКЕЕ.
Пунктом 4.3 Порядку розрахунку визначено, що обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього додатку та підтверджуються "Актом прийняття-передавання товарної продукції" за формою, що є додатком до договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.
Разом з актом прийняття-передавання товарної продукції споживач надає постачальнику в електронному вигляді покази приладів обліку в файлі, шаблон якого, для внесення показів приладів обліку за допомогою програми IEditor на наступний розрахунковий період, надається споживачу в електронному вигляді при отриманні ним рахунку за спожиту електричну енергію протягом розрахункового періоду.
Позивач належним чином виконував умови укладеного між сторонами договору, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом про використану електричну енергію по відповідачу за грудень 2012 року.
Позивач 24.12.2012 року вручив відповідачу рахунки на оплату за поставлену у грудні 2012 року активну та реактивну електроенергію.
Відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, оплатив поставлену позивачем електричну енергію частково, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену у грудні 2012 року активну електричну енергію у сумі 19622,82грн. та за реактивну електричну енергію у сумі 760,15грн.
Додатком №1 до спірного договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" на грудень 2012 року відповідачу визначено для споживання 31798кВт*год.
Пунктом 5.6 договору визначено, що перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається постачальником як різниця фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Перевищення споживачем договірних величин споживання електричної потужності визначається постачальником як різниця між найбільшою величиною спожитої електричної потужності, що зафіксована у періоди контролю максимумів навантаження енергосистеми за розрахунковий період, та договірною величиною споживання електричної потужності, встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Відповідно до акту про використану електричну енергію, відповідачем у грудні 2012 року спожито 49071кВт*год.
Перевищення договірної величини споживання електричної енергії склало 17273кВт*год.
10.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату за перевищення договірної величини споживання електроенергії у грудні 2012 року.
На час розгляду справи у суді рахунок не оплачено.
Листом за вих.№1338 від 08.07.2014р. (а.с.31) головний лікар відповідача Письменний Ю.В. та заступник головного лікаря відповідача з економічних питань Солодовник К.І. повідомили, що зокрема заборгованість за спожиту електричну енергію за 2012-2013 рік можливо сплатити лише по рішенню суду.
Відповідач скористався правом на судовий захист та надав свої заперечення на змінені позовні вимоги, а саме повідомив суд, що господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто справу №904/6117/14 за позовом позивача до відповідача, зокрема про стягнення заборгованості за спожиту протягом жовтня та грудня 2012 року активну електричну енергію, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у грудні 2012 року та за отримані протягом жовтня та грудня 2012 року послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії.
Таким чином, предметом позову у справі №904/6117/14 охоплювалися і ті об'єкти господарських зобов'язань (грошові кошти), які зазначено як предмет нинішнього позову.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014р. по справі №904/6117/14 було відмовлено щодо задоволення частини позовних вимог, зокрема щодо стягнення заборгованості за спожиту протягом грудня 2012 року активну електричну енергію, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та за отримані протягом цього ж періоду послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії.
На теперішній час рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014р. по справі №904/6117/14 набрало законної сили.
Враховуючи, що матеріально-правові вимоги позивача, що увійшли до предмета пред'явленого позову, раніше вже пред'являлися відповідачеві, а господарським судом їх було розглянуто та вирішено по суті, провадження по справі №904/9127/14 має бути припинено для унеможливлення прийняття рішення за позовом, який тотожний раніше вже розглянутому та вирішеному.
Відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення боргу за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії (19622,82грн.) та пов'язаних з цим донарахувань.
Відповідач наголошує, що є бюджетною установою, у зв'язку з чим договори укладаються з організаціями лише під суми планових призначень затверджених у кошторисі головним розпорядником коштів.
Враховуючи, що відповідачу виділяється певна сума коштів в межах який і було укладено зокрема з позивачем спірний договір, то фактичне споживання, на думку відповідача, не є перевищенням договірної величини.
Відповідач наголошує, що 10.10.2011р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1, а саме обсяги постачання електричної енергії споживачу по місяцях на 2012 рік, в якому на грудень місяць затверджено 50,0тис.кВт*год., фактично відповідачем спожито у грудні 2012 року 49,071тис.кВт*год., тому перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії у грудні місяці відсутнє.
Враховуючи все вищевикладене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії у розмірі 19622,82грн. та пов'язаних з цим донарахувань.
Враховуючи, що відповідач є бюджетною установою витрати по справі відповідач просить суд покласти на позивача.
Дослідивши відзив відповідача господарський суд дійшов висновку, що відповідач вводить суд в оману щодо питання про Додаток №1 до укладеного між сторонами договору, а саме позивач стверджує, що договірним обсягом споживання електричної енергії на грудень місяць затверджено 31,798тис.кВт*год., а відповідач в свою чергу стверджує, що договірним обсягом споживання електричної енергії на грудень місяць затверджено 50,0тис.кВт*год.
Позивач в якості Додатку №1 до укладеного між сторонами договору надав суду Додаток №1 до договору про постачання електричної енергії №103 від 01.11.2012р. (а.с.25).
В останньому судовому засіданні позивач пояснив суду, що дата 01.11.2012р. є опискою в дійсності спірний Додаток №1 до договору №103 від 25.12.2012р., тобто того, який є підставою для обґрунтування позовних вимог позивача до відповідача, дата 01.11.2012р. є датою початку дії, як договору №103 від 25.12.2012р., так і вказаного додатку до нього, що підтверджується пунктом 9.8 договору №103 від 25.12.2012р.
При цьому відповідач обґрунтовує обсяг споживання електричної енергії на грудень місяць у розмірі 50,0тис.кВт*год. на підставі Додатку №1 до договору про постачання електричної енергії №103 від 01.07.2003р., в той час як спірний договір №103 укладено 01.11.2012р., тобто через дев'ять років від Додатку №103 від 01.07.2003р.
Доказів взаємопов'язаності Додатку №103 від 01.07.2003р. та спірного договору №103 від 24.12.2012р. відповідач суду не надав, а доводи позивача не спростував.
Позивач надав свої пояснення на відзив відповідача та зазначив наступне.
По-перше, у господарському суді розглянуто справу №904/6117/14 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію по договору №103 від 02.04.2012р. до якої помилково надано заборгованість за спожиту електричну енергію по договору №103 від 02.04.2012р.
При винесенні рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.10.2014р. по справі №904/6117/14 встановлено, що заборгованість за грудень 2012 року не підлягає стягнення, оскільки вона виникла за іншим договором;
По-друге, у пункті 9.8 договору сторони домовилися, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору в частині постачання електричної енергії застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання та діють з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. включно.
Отже, 01.11.2012р. між сторонами було підписано та скріплено печатками з обох сторін Додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до Договору №103 від 25.12.2012р. в якому визначено обсяг величини споживання електричної енергії на грудень 2012 року у розмірі 31798кВт*год.
Відповідно до акту про використану електричну енергію відповідачем у грудні 2012 року спожито 49071кВт*год.
Перевищення договірної величини споживання електричної енергії склало 17273кВт*год.
10.01.2013р. направив відповідачу рахунок на оплату за перевищення договірної величини споживання електроенергії у грудні 2012 року.
Станом на теперішній час рахунок не оплачено.
Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у сумі 19622,82грн. посилаючись на наступне.
За своєю природою рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією.
Таким чином, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями.
Посилаючись на викладене відповідач вважає, що до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії застосовується спеціальна позовна давність
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19622,82грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів оплати 19622,82грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Господарський суд визнав обґрунтованим та таким, що відповідає дійсності твердження позивача, що у господарському суді розглянуто справу №904/6117/14 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію по договору №103 від 02.04.2012р. до якої помилково надано заборгованість за спожиту електричну енергію по договору №103 від 02.04.2012р.
При винесенні рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.10.2014р. по справі №904/6117/14 встановлено, що заборгованість за грудень 2012 року не підлягає стягнення, оскільки вона виникла за іншим договором.
Таким чином, змінивши підставу позову, відсутні умови для припинення провадження на чому наполягає відповідач.
В задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у сумі 19622,82грн. господарський суд відмовляє посилаючись на наступне.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.
Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.
Дослідивши положення чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії застосовується загальна позовна давність.
Заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії не є за своєю суттю ні неустойкою, ні штрафом, ні пенею.
Відповідач не надав суду доказів того, що законом передбачено застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії.
Твердження відповідача, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією та плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями не спростовують висновків суду.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у розмірі 1140,27грн. та інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електричну енергію у розмірі 3838,54грн.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 44,17грн. та інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 148,70грн.
Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на положення пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, так як у даній справі йде мова про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а не про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.
Керуючись ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. ст. ст. 256, 257, 258, 260, 261, 267, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.Сучкова, 40, ідентифікаційний код 01987273) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 22, ідентифікаційний код 23359034) 19622,82грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві грн. 82 коп.) - заборгованість за спожиту активну електричну енергію; 760,15грн. (сімсот шістдесят грн. 15 коп.) - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві грн. 82 коп.) - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії; 1140,27грн. (одна тисяча сто сорок грн. 27 коп.) - 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію; 44,17грн. (сорок чотири грн. 17 коп.) - 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії; 3838,54грн. (три тисячі вісімсот тридцять вісім грн. 54 коп.) - інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електричну енергію; 148,70грн. (сто сорок вісім грн. 70 коп.) - інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
19.01.2015р.
Суддя І.В. Петренко