ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
1/544
(в порядку письмового провадження)
м. Київ
19 грудня 2014 року 14:21 № 826/18099/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства " Житній ринок"
до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві
про визнання протиправною та скасування постанови,
Комунальне підприємство "Житній ринок" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Подільського району районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 15.07.2014 ВП № 43371763 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26047700250405, відкритому КП «Житній ринок» у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18099/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 17.12.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17.12.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст. 6 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону № 606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. та п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону № 606).
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Корольовим М.А. за результатами розгляду виконавчих документів про стягнення з комунального підприємства "Житній ринок" на користь держави, юридичних та фізичних осіб загальної суми боргу в розмірі 833565,11 грн., було винесено постанову про арешт коштів боржника від 15.07.2014 ВП № 43371763 (т. 1, арк. 7-8).
Проте, комунальне підприємство "Житній ринок" не погоджується з постановою про арешт коштів боржника від 15.07.2014 ВП № 43371763 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26047700250405, відкритому КП «Житній ринок» у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980), оскільки, рахунок № 26047700250405 є спеціальним банківським рахунком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (т. 1, арк. 9).
Отже, позивач не погодився з такими діями відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", страхувальник - роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.
У відповідності до пунктів 1-4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Положеннями статті 57 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок накладення арешту та вилучення майна боржника. Зокрема, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Системний аналіз статей 52, 57 статті 57 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.
Разом з тим, накладаючи арешт на кошти боржника, в тому числі на ті, що знаходяться на окремому рахунку № 26047700250405, відкритому КП «Житній ринок» у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980), відповідачем помилково не прийнято до уваги положення статті 21 Закону № 2240-ІІІ.
Так, згідно статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, оскільки стягнення коштів призначених для матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам прямо заборонено законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при накладанні арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача № 26047700250405, відкритому КП «Житній ринок» у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980), відповідачем не враховано наявність рахунків із спеціальним режимом використання, у зв'язку з чим, порушено вищезазначені норми чинного законодавства України, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови від 15.07.2014 ВП № 43371763 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26047700250405, відкритому КП «Житній ринок» у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980) підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов комунального підприємства "Житній ринок" задовольнити повністю.
2 Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Подільського району районного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2014 ВП № 43371763 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26047700250405, відкритому КП «Житній ринок» у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980).
3. Присудити з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Житній ринок" (код ЄДРПОУ 05587843) понесені судові витрати в розмірі 80,00 грн. (вісімдесят грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова