ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
1/543
м. Київ
17 грудня 2014 року 17:10 № 826/19119/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участі представників сторін:
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Пащенко В.А.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 № 0000031730.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19119/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 17.12.2014 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На підставі ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності дотримання вимог Податкового кодексу України гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) за період 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.12.2013 № 1929/26-5117-03/НОМЕР_3 (т. 1, арк. 7-9).
Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:
- ст. 36, п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176 ПК України, внаслідок чого фізичною особою ОСОБА_2 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не подано, сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування не здійснено у зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб - 43126,56 грн. та застосовані штрафні санкції.
На підставі складеного акту перевірки від 12.12.2013 № 1929/26-5117-03/НОМЕР_3 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 № 0000031730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 54078,20 грн. (за основним платежем - 43126,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10951,64 грн.) (т. 1, арк. 6).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став лист від 13.02.2013, направлений «Унікредитбанком» до гр. ОСОБА_2, що заборгованість останнього за договором про іпотечний кредит від 01.10.2007 частково була погашена за рахунок продажу предмета іпотека, а решта була анульована як безнадійна кредитна заборгованість (т. 1, арк. 8).
Крім цього, як зазначено в акті перевірки, у зв'язку з чим, у відомостях з ДРФО Міндоходів України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (ф.1-ДФ) за 2012 рік у гр. ОСОБА_2 дохід за ознакою « 126» - додаткове благо, який склав 254947,98 грн. без визначення суми сплаченого податку (т. 1, арк. 8).
Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та стверджує, що не отримував листа «Унікредитбанком» від 13.02.2013 (т. 1, арк. 4).
Відтак, позивач не погодивсь з податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2014 № 0000031730, а тому звернувся до суду.
Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Абзацом "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, виникає за наступних умов:
- повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та, відповідно, отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком) (проте, суду не надано відповідного повідомлення банком позивача);
- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного) (проте, суду не надано відповідного розрахунку).
Відтак, з наведеного вбачається, що відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України позивач повинен був би відобразити суму 254947,98 грн. в податковій декларації про майновий стан і доходи, якби «Унікредитбанком» було повідомлено позивача про анулювання боргу та включено суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_2, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було надано доказів, що банк повідомив позивача про анулювання боргу та включив суму анульованого боргу позивача до податкового розрахунку суми доходу, що є обов'язковими умовами для того, щоб у позивача виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що в розділі 3 акту перевірки позивача, зазначено, що суму списаного боргу було включено Банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків у сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) з ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо).
Проте, суду відповідний розрахунок банку за формою 1 ДФ відповідачем не було надано, як і не було надано доказів повідомлення позивача про анулювання боргу, хоча, згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, враховуючи, що податковим органом не було надано суду повідомлення про анулювання боргу з доказом його отримання позивачем та не надано відповідного податкового розрахунку банком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків у сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) з ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо), суд дійшов висновку розглядати справу за наявними у матеріалах справи доказами.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784, який діяв з 01.04.2011 по 01.04.2014, визначає порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України (далі - органи ДПС) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Згідно п. 1.2 Порядку, його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.
Відповідно до п. 3.3 Порядку, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Отже, відповідно до вищезазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Відтак, враховуючи, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків з сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), який визначає фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі відсутній, як і відсутні докази, що позивач був повідомлений та достеменно знав про анулювання боргу, суд дійшов висновку, що у відповідача було відсутнє право визнавати суму 254947,98 грн., як додаткове благо, отримане ОСОБА_1 та донараховувати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із застосуванням штрафних санкцій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не порушенні положення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, оскільки, в нього були відсутні обов'язкові умови для декларування отриманого доходу у формі додаткового блага шляхом анулювання банком безнадійної заборгованості, а, відтак, ОСОБА_1 не порушував положення Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.01.2014 року № 0000031730.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Даницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.01.2014 року № 0000031730.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) понесені судові витрати в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 грудня 2014 року.