ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
1/523
м. Київ
11 грудня 2014 року 16:19 № 826/18094/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Сембі»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участі представників сторін:
представника позивача Кравченко О.М.,
представника відповідача Вдовенко К.В.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне підприємство «Сембі» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2014 № 09302210.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18094/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 11.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Міндоходів у Київській області було проведено фактичну кафе, що належить ПП «Сембі» (код ЄДРПОУ 32856221), за результатом якої складено акт перевірки зареєстрований в органі Міндоходів за місцем здійснення діяльності суб'єктів господарювання від 16.06.2014 № 1050/1000/22/32856221 (реєстрація в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання від 24.06.2014 № 0034/26/59/22/32856221) (т. 1, арк. 33-34).
Актом перевірки встановлено, що на момент перевірки в кафе здійснювалася діяльність в сфері ресторанного господарства, реалізація алкогольних напоїв, продуктів харчування за готівку. Вибірковою перевіркою встановлено факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 7311,00 грн., оскільки до перевірки не надано накладні, товарно-транспортні накладні, роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання.
Відтак, відповідачем за результатами перевірки встановлені порушення п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі складеного акту перевірки № 0034/26/59/22/32856221 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014:
- № 0010702208, яким застосовано до ПП «Сембі» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14622,00 грн. (т. 1, арк. 35).
Однак, ПП «Сембі» не погоджується з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 01.07.2014 № 0010702208, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" .Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 80.1 та п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до п. 80.10 ст. 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку.
В той же час, згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Отже, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Згідно п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлено, що на момент перевірки в кафе здійснювалося діяльність в сфері ресторанного господарства, реалізація алкогольних напоїв, продуктів харчування за готівку. Вибірковою перевіркою встановлено факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 7311,00 грн.
У зв'язку з чим, відповідачем, згідно ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", було застосовано до ПП «Сембі» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14622,00 грн. (2х7311,00 грн.).
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач не надає суду доказів на спростування тверджень відповідача про наявне порушення, а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 7311,00 грн.
Крім того, як вбачається з позовної заяви позивач, єдиним обґрунтування протиправності податкового повідомлення - рішення від 01.07.2014 № 0010702208 зазначає порушення строків його прийняття, а саме, що спірне рішення було прийнято не протягом 10-ти днів, як встановлено Податковим кодексом України, а протягом 13-ти днів.
Однак, суд звертає увагу позивача, що згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Міндоходів у Київській області було проведено фактичну кафе, що належить ПП «Сембі» (код ЄДРПОУ 32856221), за результатом якої складено акт перевірки зареєстрований в органі Міндоходів за місцем здійснення діяльності суб'єктів господарювання від 16.06.2014 № 1050/1000/22/32856221.
В той же час, враховуючи приписи п. 86.8 ст. 86 ПК України, Головне управління Міндоходів у Київській області направило акт перевірки від 16.06.2014 № 1050/1000/22/32856221 до органу Міндоходів за місцем державної реєстрації ПП «Сембі», а саме до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Крім того, із наданого відповідачем акту перевірки ПП «Сембі», який надійшов від Головного управління Міндоходів у Київській області, вбачається, що даний акт був зареєстрований у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 24.06.2014 за № 0034/26/59/22/32856221) (т. 1, арк. 33-34).
Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, 10-тиденний строк для прийняття керівником (його заступником) ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки ПП «Сембі» розпочався з 25.06.2014.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення, згідно акту перевірки позивача, було прийнято 01.07.2014, тобто на 6-й день, а тому відповідач жодним чином не порушив 10-тиденний строк для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки ПП «Сембі».
Відтак, судом було встановлено, що позивач неправильно тлумачить п. 86.8 ст. 86 ПК України, оскільки відповідач виніс спірне податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 № 0010702208 не порушуючи 10-тиденний строк для його прийняття.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Сембі» не надало суду доказів обліку товарів на суму 7311,00 грн. на складі чи в іншому місці.
Відтак, позивачем не спростоване порушення щодо реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 7311,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправність податкового повідомлення-рішення від 01.07.2014 № 0010702208.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні позову приватного підприємства «Сембі» повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства «Сембі» (код ЄДРПОУ 32856221) решту суми судового збору у розмірі 1388,52 грн. (одна тисяча триста вісімдесят вісім грн. 52 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 грудня 2014 року.