ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
1/513
м. Київ
09 грудня 2014 року 11:31 № 826/18242/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "СИС-ІНТІЙМІС"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
за участі представників сторін:
представника позивача Лашин О.А.,
представника відповідача Катамай Г.М.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне підприємство "СИС-ІНТІЙМІС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, поданої ПП "СИС-ІНТІЙМІС", як податкової звітності;
- зобов'язати державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, подану ПП "СИС-ІНТІЙМІС", як податкову звітність.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18242/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 09.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Згідно Виписки з ЄДР - ПП "СИС-ІНТІЙМІС" є юридичною особою та як платник податків з 10.07.2013 перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (Т. 1, арк. 9-10).
У зв'язку з чим, як вбачається із наданих позивачем документів, ПП "СИС-ІНТІЙМІС" подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову звітність, а саме:
- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року (т. 1, арк. 25);
- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2014 року (т. 1, арк. 26);
- реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т. 1, арк. 27).
Як вбачається із податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, позивачем в рядку 06 (податкова адреса), зазначено м. Київ, вул. Десятинна, буд. 7.
Проте, як вбачається з листа ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 № 7083/10/26-59-18-04-17, відповідачем не прийнято вказану податкову звітність ПП "СИС-ІНТІЙМІС", оскільки податкова декларацій з податку на додану вартість за травень 2014 року складена з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 тa п. 49.8 ст.49 ПК України, а саме: недостовірний обов'язковий реквізит «місцезнаходження платника податків».
Однак, позивач вважає протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, поданої ПП "СИС-ІНТІЙМІС", як податкової звітності.
Проте, відповідач в запереченнях на позов та підтвердження правомірності оскаржуваних дій зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 30.05.2014 № 4386 (т. 1, арк. 37), оскільки, суб'єкт господарювання не знаходиться за податковою адресою.
Крім того, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було змінено стан ПП "СИС-ІНТІЙМІС" на стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та 30.09.2014 анульовано свідоцтво платника ПДВ, у зв'язку із внесенням державним реєстратором до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей.
Крім цього, відповідачем було надано суду податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, подану підприємством засобами електронного зв'язку, в той час як позивач надав копію податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, врученої податковому органу особисто представником, що підтверджується відбитком штампу державного органу, але без зазначення дати отримання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Згідно вимог п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з п.48.1 ст.48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно п. 1 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за № 1267/26044, декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу контролюючого органу, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.
Відповідно до п. 2 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав копію податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, врученої податковому органу особисто представником, що підтверджується відбитком штампу державного органу, але без зазначення дати отримання (т. 1, арк. 25-27), в той час як відповідачем було надано суду податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, подану підприємством засобами електронного зв'язку (т. 1, арк. 40-43).
Відповідно до п. 49.15 ст.49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Пунктом 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 30.05.2014 № 4386 (т. 1, арк. 37), оскільки, суб'єкт господарювання не знаходиться за податковою адресою.
Крім того, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було змінено стан ПП "СИС-ІНТІЙМІС" на стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (т. 1, арк. 44).
У зв'язку з чим, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 30.09.2014 було анульовано свідоцтво платника ПДВ, оскільки державним реєстратором внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей, а тому ПП "СИС-ІНТІЙМІС" змінено стан на « 37» - внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей (т. 1, арк. 46).
Крім того, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві стверджує, що станом на 05.12.2014 до Єдиного державного реєстру внесено запис, що ПП «Сис-Інтіймис» (код ЄДРПОУ 38782606) - перебуває в стані припинення та має стан стан платника « 28» - перебуває в стані припинення (т. 1, арк. 45).
Відтак, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надала суду докази щодо правомірності своїх дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, поданої ПП "СИС-ІНТІЙМІС", як податкової звітності.
Проте, позивач не надав суду доказів підтвердження місцезнаходження ПП "СИС-ІНТІЙМІС" за податковою адресою на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, оскільки наданий позивачем витяг з ЄДР містить інформацію станом на 12.11.2014 (т. 1, арк. 22), в той час як податкова звітність подавалася за травень 2014 року.
Крім того, позивач не надав суду доказів щодо дати подачі ПП "СИС-ІНТІЙМІС" до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року.
Згідно пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.
Крім того, відповідно до п. 184.1 «ж» ст. 184 ПК України, реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Згідно п. 184.5 ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Відтак, з аналізу матеріалів справи, судом було встановлено, що ПП "СИС-ІНТІЙМІС" не надало суду належних та допустимих доказів підтвердження місцезнаходження ПП "СИС-ІНТІЙМІС" за податковою адресою саме на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, хоча ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві належними та допустимими доказами підтвердила правомірність своїх дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, поданої ПП "СИС-ІНТІЙМІС", як податкової звітності.
Відтак, враховуючи, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, не визнаючи податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, поданої ПП "СИС-ІНТІЙМІС", податковою звітністю діяла правомірно, то відсутні підстави для зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, подану ПП "СИС-ІНТІЙМІС", як податкову звітність.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні позову приватного підприємства "СИС-ІНТІЙМІС" повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 грудня 2014 року.