Справа: № 826/16614/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
15 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 липня 2014 року № 0003792201 та № 0003782201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Річ Альянс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 14 липня 2014 року № 5489/26-51-22-01/30107943, в якому встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:
- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування прибутку за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 90487,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 90487,00 грн., а саме по періодах: 2011 рік на суму 75245,00 грн., 2012 рік на суму 15242,00 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 105064,00 грн., а саме по періодах: квітень 2011 року - 8500,00 грн., травень 2011 року - 651700 грн., червень 2011 року - 10100,00 грн., липень 2011 року - 8940,00 грн., серпень 2011 року - 12433,00 грн., вересень 2011 року - 10050,00 грн., жовтень 2011 року - 7783,00 грн., листопада 2011 року - 13929,00 грн., грудень 2011 року - 12295,00 грн., січень 2012 року - 2817, 00 грн., лютий 2012 року - 6817,00 грн., березень 2012 року - 4883,00 грн.
На підставі акта перевірки від 14 липня 2014 року № 5489/26-51-22-01/30107943 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 25 липня 2014 року № 0003792201 та № 0003782201.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 липня 2014 року № 0003792201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 99933, 75 грн., в тому числі: за основним платежем - 79947,00 грн., за штрафними санкціями - 19986,75 грн.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 липня 2014 року № 0003782201 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 94297,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 90487,00 грн., за штрафними санкціями - 3810,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» - без задоволення.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Річ Альянс» в періоді, що перевірявся, мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договір, укладений позивачем з його контрагентом - ТОВ «Річ Альянс» є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків .
До таких висновків податковий орган прийшов на підставі протоколу допиту директора ТОВ «Річ Альянс» ОСОБА_2, який пояснив, що відношення до діяльності ТОВ «Річ Альянс» не має, а також встановлення фактів нездійснення господарської діяльності контрагентом ТОВ «Річ Альянс» - ТОВ «Птр Про» та недекларування податкових зобов'язань.
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, рекламного агентства, оптової торгівлі іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракопобіними і молюсками, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в періоді, за який було проведено перевірку, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Річ Альнс».
15 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Річ Альянс» (Експедитор) укладено договір № 0211/13 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, за умовами якого Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання, із залученням третьої особи - Перевізника, організовувати за рахунок Замовника транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення вантажу Замовника по території України і міжнародним сполученням, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг. Згідно п.1.4. Договору, Експедитор має право укладати договори з іншими організаціями для виконання зобов'язань згідно п.1.3. Договору.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору від 15 березня 2011 року № 0211/13 Замовник зобов'язаний надати Експедитору оригінал, факс-копію заявки на здійснення перевозки у добровільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування, характер вантажу, його вага та об'єм, адрес, дату та час завантаження, строк доставки, контактну особу при завантаженні та його телефон, адреса місця розвантаження, тощо.
На підставі Договору ТОВ «Річ Альянс» надавало експедиторські послуги по перевезенню товару Позивача клієнтам (дистриб'юторам, іншим покупцям товару Позивача), факт виконання і надання яких підтверджується: актами наданих послуг, підписаними ТОВ «Річ Альянс» та позивачем згідно Переліку актів надання послуг, укладених позивачем та ТОВ «Річ Альянс»; товарно-транспортними накладними на поставку товару, підписаними ТОВ «Річ Альянс», позивачем та клієнтами позивача (дистриб'юторами, іншими покупцями товару Позивача), згідно переліку товарно-транспортних накладних про доставку товару клієнтам (дистриб'юторам, покупцям товару Позивача).
Товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснювалося транспонування матеріальних цінностей, крім інших реквізитів, містять підписи водіїв та відповідальних за відпуск товарів осіб, а також відмітки відповідальних осіб, які приймали товар на місці розвантаження, із зазначенням на них дати та часу, опис товару, інформацію про замовника, вантажоодержувача, вантажовідправника, пункт навантаження та розвантаження.
З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що позивачем замовлялись експедиторські послуги у ТОВ «Річ Альянс» для безпосереднього виконання договірних зобов'язань перед контрагентами - замовника, інформація про яких відповідно міститься в товарно-транспортних накладних.
ТОВ «Річ Альянс» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що не ставиться під сумнів контролюючим органом.
Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань за наслідками таких операцій.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на порушення податкового законодавства контрагентом контрагента позивача, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.
Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.
Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг, що надані позивачу його контрагентами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Річ Альянс» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОВ Альянс» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.
Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлений договором, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.
Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на пояснення гр. ОСОБА_2, який є директором контрагента позивача ТОВ «Річ Альянс», з яких вбачається, що ця особа відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Річ Альянс» не мала, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, пояснення ОСОБА_2, на які посилається відповідач, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначена особа надавала свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єктів оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права позивача своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 19.01.2015 року
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.