Справа: № 810/5668/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
15 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - податковий, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2014 №0000051703, №0000061703 та №0000071703.
Постановою Київського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 28.11.2013 по 11.12.2013 посадовою особою Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
Результати перевірки відображено в Акті перевірки від 25.12.2013 №1169/1703/НОМЕР_1, в якому встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 83017,90 грн., у т.ч. за лютий 2012 року - 890,00 грн., за березень 2012 року - 1922,00 грн., за травень 2012 року - 8263,00 грн., за липень 2012 року - 15675,00 грн., за жовтень 2012 року - 15648,40 грн. та за грудень 2012 року - 40619,50 грн.;
- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми валових витрат в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та завищення чистого доходу за 2012 рік, визначеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік на суму 415089,50 грн. та заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму 62263,43 грн.
На підставі висновків Акта перевірки 14.01.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 0000051703, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 87938,28 грн., з яких: 70350,62 грн. - за основним платежем; 17587,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000061703, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 130772,38 грн., з яких: 83017,90 грн. - за основним платежем; 20754,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000071703, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з єдиного соціального внеску в розмірі 68730,78 грн., з яких: 65064,55 грн. - за основним платежем; 3253,23 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб здійснено у спосіб, передбачений законодавством, оскільки понесені витрати підтверджуються передбаченими законодавством первинними документами.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, у період, за який проводилась перевірка, слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат коштів, сплачених на користь ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза» на підставі господарських договорів, укладених такими суб'єктами господарювання у періоді, за який проведено перевірку, що є, на думку перевіряючих, нікчемними.
До такого висновку податковий орган прийшов на підставі наступних актів податкових інспекцій:
- акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.01.2013 №250/22-9/37702247 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Техно-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за жовтень 2012 року»;
- акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.09.2012 №3954/22-9/35310898 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МВ Консалтінг» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.08.2012» 4
- акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.09.2013 №1039 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ідзуна» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березень, липень, вересень 2012 року»
- акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.03.2013 №613/22-20/37319075 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бюро Картуал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2012 по 31.01.2013».
За результатами проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів позивача було встановлено відсутність у вказаних підприємств майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та інших засобів, які необхідні для здійснення господарської діяльності.
Податковий орган прийшов до висновку, що зазначені підприємства мають ознаки фіктивності, господарські операції цих юридичних осіб з їх постачальниками не мали реального характеру, а тому правочини позивача з цими контрагентами не спричинили жодних правових наслідків.
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача: ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза» та їх постачальниками.
На підставі наведеного контролюючий орган прийшов до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами в періоді, що перевірявся, є нікчемними по ланцюгу до «вогодонабувача».
В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, в період, за який проводилась перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза».
У вказаних суб'єктів господарювання позивачем було придбано послуги із виготовлення рекламної продукції та канцелярських товарів.
На підтвердження реального характеру господарських операцій позивачем надано наступні первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 48-155, том 1) а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні, звіти про дебетові та кредитові операції по рахунках.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, придбані у ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза» послуги по виготовленню рекламної продукції та канцелярські товари позивачем було використано у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано кінцевим споживачам.
На підтвердження використання отриманих послуг та товарів в господарській діяльності позивачем надано копії договорів про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції, укладених з ТОВ «ЛУКС ГУД», ТОВ «Софіт-Люкс», ТОВ Компанія «Ліберті Україна», ТОВ «КУАНТА», ТОВ «Єврофудз», ТОВ «Передплатне агентство «КСС», ТОВ «Зроби сам Україна», ТОВ «ДЕПС Україна», промислово-технічна компанія у вигляді ТОВ «Агромат», Координаційний центр правової допомоги.
Виконання вказаних договорів підтверджується довіреностями на отримання товарних цінностей, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза» та ТОВ «Монолітпроект-Реконструкція» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, оформлені на придбання товарів, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.
Реальність господарських операцій підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.
Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями контрагентів позивача не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.
Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку, які податковим органом не досліджувалися.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза» та ТОВ «Монолітпроект-Реконструкція» здійснені в межах господарської діяльності та є реальними.
Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Згідно з положеннями ст. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції на час існування спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Як передбачено п.177.1, п.177.4 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Статтею ч.1. ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності.
Під час розгляду справи судом досліджені первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності вчинення вищезазначених правочинів, а саме, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунок-фактури, податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, встановлено факт викристання отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності.
Таким чином, податковим органом в ході проведення перевірки не було надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують господарські операції позивача з його контрагентами, а тому в діях позивача вбачається порушення вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
Зважаючи на це, висновки податкового органу про завищення витрат та заниження суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є безпідставними, як і подальше донарахування сум з цього податку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки судом встановлено неправомірність збільшення чистого доходу позивача у 2012 році у зв'язку з відсутністю порушень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України підстави для донарахування на цій підставі 65064,55 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і накладення штрафних санкцій у розмірі 3253,23 грн. також відсутні
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Положення апеляційної скарги відповідача повністю відображають зміст акта перевірки. Відповідачем не конкретизовано, в чому полягає фіктивний характер кожної господарської операції по спірних контрагентах, крім посилання на загальні положення актів про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Бюро Картуал», ТОВ «МВ Консалтінг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Іднуза», в яких досліджувалися господарські взаємовідносини цих юридичних осіб (контрагентів позивача) з їх контрагентами, а не з позивачем.
Таким чином, доводи органу державної податкової служби не підтверджують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 167,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 19.01.2015 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.