36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.01.2015 р. Справа №917/2170/14
За позовом прокурора Машівського району Полтавської області, вул. Тельмана, 2, смт. Машівка, Полтавська область, 39400
до 1. Машівської районної ради, вул. Леніна, 113, смт. Машівка, Полтавська область, 39400
2. Малонехворощанської сільської ради, вул. Леніна, 21, с. Мала Нехвороща, Машівський район, Полтавська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Машівської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 113, смт. Машівка, Полтавська область, 39400)
про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, звільнення приміщення Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: Черновська О.О., посвідчення від 27. 11.2012 р.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про визнання недійсним рішення 22-ї позачергової сесії 6-го скликання Машівської районної ради від 28.08.2013 р. № 268 «Про передачу в оренду частини приміщення Малонехворощанського НВК для облаштування сільського будинку культури»; визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 02.09.2013 року, укладеного між Машівською районною радою та Малонехворощанською сільською радою та зобов'язати Малонехворощанську сільську раду звільнити частину орендованого індивідуально визначеного майна навчального закладу Малонехворощанського навчально-виховного комплексу "ЗНЗ-ДНЗ", загальною площею 263,5 м. кв., розташованого за адресою: с. Мала Нехвороща, вул. Молодіжна 1 Машівського району Полтавської області, одержаного за договором оренди від 02.09.2013 р. та передати його Машівській районній раді.
16.12.2014 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 16685), відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна від 02.09.2013 р., укладений між Машівською районною радою та Малонехворощанською сільською радою та зобов'язати Малонехворощанську сільську раду звільнити частину орендованого індивідуально визначеного майна навчального закладу Малонехворощанського навчально-виховного комплексу "ЗНЗ-ДНЗ", загальною площею 263,5 м. кв., розташованого за адресою: с. Мала Нехвороща, вул. Молодіжна, 1 Машівського району Полтавської області, одержаного за договором оренди від 02.09.2013 р. та передати його Машівській районній раді.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою етапі 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Як вбачається з поданої заяви, позивач просить суд виключити з позовної заяви вимогу про визнання недійсним рішення 22-ї позачергової сесії 6-го скликання Машівської районної ради від 28.08.2013 р. № 268 «Про передачу в оренду частини приміщення Малонехворощанського НВК для облаштування сільського будинку культури».
При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня заява представника позивача про відмову від позову в частині визнання недійсним рішення 22-ї позачергової сесії 6-го скликання Машівської районної ради від 28.08.2013 р. № 268 «Про передачу в оренду частини приміщення Малонехворощанського НВК для облаштування сільського будинку культури».
Заяву позивача від 16.12.2014 р. розцінено судом як заяву про зміну предмета позову.
Проте, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Суд перейшов до розгляду справи по суті ще 02.12.2014 р.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
З огляду на викладене суд залишає вказану заяву без розгляду.
19.11.2014 р. відповідач 1 подав заяву (вх. № 15331) про розгляд справи без участі представника та повідомив суд, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Від відповідача 2 також, надійшла заява про розгляд справи без участі представника та про визнання позову (вх. № 15352 від 19.11.2014 р.).
Третя особа письмових пояснень по суті предмету спору не надала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
Проведеною прокуратурою Машівськоґо району Полтавської області перевіркою встановлено, що 02.09.2013 р. між Машівською районною радою в особі голови районної ради Бондаренко Д.М. (орендодавцем) та Малонехворощанською сільською радою в особі сільського голови Коляндри М.П. (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого в будинку по вул. Молодіжній, 1 у с. Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення спільної власності територіальних громад району за адресою: с. Мала Нехвороща, вул. Молодіжна, 1 Машівського району Полтавської області, загальною площею 263,5 м, та складається з п'яти кімнат.
Метою оренди відповідно до п. 1.2 зазначеного договору є облаштування та організація роботи сільського будинку культури.
Орендна плата за приміщення відповідно до п. 3.1. договору складає 1 грн за все приміщення в рік.
Зазначений об'єкт оренди передано орендарю 02.09.2013 р., що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 13).
Згідно з п.11.1 договору термін його дії складає з 01.09.2013 р. по 02.08.2016 р.
Як досліджено судом, даний договір оренди майна укладений на виконання рішення 22-ї позачергової сесії 6-го скликання Машівської районної ради від 28.08.2013 р. № 268 «Про передачу в ореаду частини приміщення Малонехворощанського НВК для облаштування сільського будинку культури».
Зокрема, у п. 1 рішення зазначено, що районна рада вирішила передати в оренду Малонехворощанській сільській раді приміщення першого поверху Малонехворощанського НВК загальною площею 263,5 м. кв. за адресою: с. Мала Нехвороща, вул. Молодіжна, 1 для облаштування та організації роботи сільського будинку культури, терміном на 2 роки 11 місяців.
Як стверджує позивач, при укладенні договору оренди індивідуально визначеного приміщення в навчальному закладі Малонехворощанському НВК «ЗНЗ-ДНЗУ», розташованому по вул. Молодіжній, 1 в с. Мала Нехвороша Машівського району Полтавської області, площею 263,5 м. кв., власником комунального майна - Машівською районною радою, порушено вимоги Законів України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту».
Прокурор у позовній заяві просить визнати недійсним та скасувати рішення 22-ї позачергової сесії 6-го скликання Машівської районної ради від 28.08.2013 року № 268 «Про передачу в оренду частини приміщення Малонехворощанського НВК для облаштування сільського, будинку культури», як таке, що винесено з порушенням вимог Законів України «Про освіту» та «Про дошкільну освіту», оскільки відповідно до п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Крім того, прокурор заявив вимоги про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 02.09.2013 року, укладеного між Машівською районною радою та Малонехворощанською сільською радою та зобов'язати Малонехворощанську сільську раду звільнити частину орендованого індивідуально визначеного майна навчального закладу Малонехворощанського навчально-виховного комплексу "ЗНЗ-ДНЗ", загальною площею 263,5 м. кв., розташованого за адресою: с. Мала Нехвороща, вул. Молодіжна 1 Машівського району Полтавської області, одержаного за договором оренди від 02.09.2013 р. та передати його Машівській районній раді.
Щодо вимоги про визнання недійсним рішення ради, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. (ч. 1 п. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
У п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, прокурор звернувся до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, ухваленого суб'єктом владних повноважень (відповідачем 1), яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання (відповідача 2) вчинити певні дії.
Таким чином, спірні правовідносини склалися у сфері реалізації суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
З огляду на викладені вище норми, з урахуванням предмету спору в даній справі, позовна вимога про визнання недійсним рішення ради не підлягає розгляду в Господарському суді.
У відповідності до пункту 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Вимога позивача про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 02.09.2013 р., укладеного між Машівською районною радою та Малонехворощанською сільською радою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Основними завданнями законодавства України про освіту відповідно до ст. 2 Закону України «Про освіту» є: регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.
У відповідності з даним Законом освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Статтею 33 Закону України «Про освіту» передбачено, що дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.
Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Частиною 5 статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.
Крім того, ч. 6 вказаної статті визначено, що засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).
З часу одержання в оренду майна Малонехворощанська сільська рада в приміщенні навчального закладу Малонехворощанської НВК «ЗНЗ-ДНЗ», розташованому по вул. Молодіжній, 1 у с. Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області, площею 263,5 м. кв., облаштувала та організувала роботу сільського будинку культури, що підтверджується рішенням 35-ї сесії 6-го скликання Малонехворощанської сільської ради від 06.08.2014 р. «Про створення сільського будинку культури», Положенням про сільський будинок культури, затвердженим рішенням 42-ї сесії 6-го скликання Малонехворощанської, сільської ради від 06.08.2014 р., рішенням 42-ї сесії 6-го скликання Малонехворощанської сільської ради від 06.08.2014 р. «Про режим роботи будинку культури», відповідно до якого, будинок культури працює щоденно, крім неділі, без перерви з 10 год. до 14 год. та в суботу з 18 год. до 24 год.
Крім того, п. 2 вказаного рішення сесії сільської ради погоджено продовження робочого часу для розважальних закладів у окремих випадках (справляння весіль, іменин тощо та відзначення великих громадських і релігійний свят) згідно розпорядження сільського голови.
Проте, вказані заходи не спрямовані на реалізацію передбаченої ст. 2 Закону України «Про освіту» мети щодо сприяння всебічного розвитку дитини, її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу та підвищення освітнього рівня.
Використання приміщення навчального закладу не за призначенням погіршує соціально-побутові умови неповнолітніх осіб, які навчаються в даному навчальному закладі, та може негативно впливати на навчальний та виховний процес.
Крім того, в порушення вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» частина приміщення в навчальному закладі Малонехворощанському НВК «ЗНЗ-ДНЗ», розташованому по вул. Молодіжній, 1 в с. Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області, площею 263,5 м, кв., власником комунального майна - Машівською районною радою, передана в оренду без оцінки об'єкта оренди та обов'язкового страхування.
Оскільки, користування окремим індивідуально визначеним приміщенням у навчальному закладі Малонехворощанському НВК «ЗНЗ-ДНЗ» забороняється Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту», договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що призводить до порушення прав дітей, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги щодо визнання недійсним договору.
У зв'язку з визнанням недійсним спірного договору, вимоги позивача щодо звільнення відповідачем 2 частини орендованого індивідуально визначеного майна навчального закладу Малонехворощанського навчально-виховного комплексу "ЗНЗ-ДНЗ та передачу його Машівській районній раді підлягають задоволенню.
Розглядаючи дану справу суд враховує, що пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно ч. 1 ст. 36 зазначеного Закону представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Частина перша ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визнає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.2006 р. зазначив, що "державні інтереси" закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або-інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурор діє в межах своєї компетенції, та має всі законні підстави для звернення з даним позовом, оскільки ним повно та всебічно доведено в чому саме полягає порушення інтересів держави при укладенні оспорюваного договору оренди.
Керуючись ст. ст. 33 - 33, 43 - 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення 22-ї позачергової сесії 6-го скликання Машівської районної ради від 28.08.2013 р. № 268.
3. Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна від 02.09.2013 р., укладений між Машівською районною радою та Малонехворощанською сільською радою.
4. Зобов'язати Малонехворощанську сільську раду(вул. Леніна, 21, с. Мала Нехвороща, Машівський район, Полтавська область) звільнити частину орендованого індивідуально визначеного майна навчального закладу Малонехворощанського навчально-виховного комплексу "ЗНЗ-ДНЗ", загальною площею 263,5 м. кв., розташованого за адресою: с. Мала Нехвороща, вул. Молодіжна, 1, Машівський район, Полтавська область, одержаного за договором оренди від 02.09.2013 р. та передати його Машівській районній раді (вул. Леніна, 113, смт. Машівка, Полтавська область).
5. Стягнути солідарно з Машівської районної ради (вул. Леніна, 113, смт. Машівка, Полтавська область), з Малонехворощанської сільської ради, вул. Леніна, 21, с. Мала Нехвороща, Машівський район, Полтавська область на користь Державного бюджету, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава (м.Полтава), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38019510; рахунок отримувача: 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код отримувача 831019; код класифікації доходів бюджету 22030001 - 3061,45 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.01.2014 р.
Суддя Сірош Д.М.