Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
13 січня 2015 року справа №812/3019/14
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 812/3019/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000081501 від 15.04.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20742,00 грн. за січень 2014 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач невірно заповнив податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року, зокрема відніс суму 20742,00 грн. до рядка 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню…», в той час коли цю суму необхідно було віднести до рядка 20.1 «зарахування від'ємного значення різниці поточного (звітного) податкового періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» у декларації за грудень 2013 року. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сума від'ємного значення ПДВ в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а за наявності податкового боргу - враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди. Виходячи з того, що позивач мав великий податковий борг за попередні періоди, він безпідставно заявив спірну суду ПДВ до бюджетного відшкодування.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» (далі ПАТ «ЛСТК») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, як платник податку на додану вартість.
Постановою Господарського суду Луганської області від 11 березня 2013 року по справі №12/125б ПАТ «ЛСТК» визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру (арк. справи 28-30).
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23 грудня 2013 року по справі №12/125б поточні грошові вимоги Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області до ПАТ «ЛСТК» на загальну суму 986343,00 грн. (в тому числі заборгованість з податку на додану вартість) визнано частково у сумі 985698,00 грн. (арк. справи 31-33).
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» щодо правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року, за результатами якої складено акт №74/15-410/01242366 від 20.03.2014 (арк. справи 8-14).
Актом перевірки встановлені порушення позивачем абз. 3 п. 6 Розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки платником невірно заповнено Розділ ІІІ податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року, а саме - сума від'ємного значення 21306,00 грн. повинна зараховуватись у зменшення податкового боргу з ПДВ; а також порушення абз. 3, абз. 12 п. 6 Розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що полягає у включенні платником до бюджетного відшкодування суми залишків ПДВ, які вже зараховані у зменшення суми податкового боргу з ПДВ по деклараціях за грудень 2013 року, чим завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2014 року на суму ПДВ 20742,00 грн. та завищено показники рядку 24 податкової декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду» у січні 2014 року на суму 500,00 грн.
15.04.2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000081501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 20742,00 грн. (арк. справи 7).
Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування є порушенням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банк» та призводе до порушення черговості погашення вимог кредиторів у справі №12/125б про банкрутство ПАТ «ЛСТК», оскільки погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредиторів у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів. При цьому суд погодився з тим, що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає нормам матеріального права з наступних підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Згідно пункту 1.1. ст.1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 1.3 ст.1 ПКУ передбачено, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтею 5 ПКУ передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Звертаючись до суду із цим позовом, на його обґрунтування позивач посилається саме на п. 1.3 ст.1 Податкового кодексу України, доводячи, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Податкового кодексу України, а лише норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який має пріоритет.
Натомість, колегія суддів зазначає, що п.1.3 ст.1 ПКУ стосується особливостей саме погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, в той час як спірні правовідносини стосуються справляння податків та зборів, їх адміністрування, правомірності виникнення податкових зобов'язань і податкового боргу, тобто оподаткування, що не є тотожнім. За вказаних обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми податкового законодавства.
Згідно пункту 14.1.39. ст. 14 ПКУ, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.
Згідно пункту 14.1.175. ст. 14 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Сторонами не осопорюється, і це підтверджено ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.12.2013 р. (а.с. 31) та обліковою карткою платника податків (а.с. 44), що позивач має податковий борг, який як грошове зобов'язання включений до шостої черги задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів зазначає, що визнання судом податкового боргу позивача поточними грошовими зобов'язаннями у межах справи про банкрутство не змінює правову природу цих грошових зобов'язань, що виникли з податкових правовідносин, а тому в подальшому не звільняє платника податків від їх врахування при здійсненні податкового обліку на підприємстві за нормами податкового законодавства.
Згідно пункту 46.1. ст.. 46 ПКУ, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 46.5. ст. 46 ПКУ встановлено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до абз.3, 12 пункту 6 розділу ІІІ глави V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. № 678, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.
Оскільки на час подання податкової декларації у позивача був в наявності податковий борг, то він безпідставно включив до бюджетного відшкодування суму 20742 грн.
За таких обставин спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на законних підставах.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 812/3019/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.
У задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
І.В. Геращенко