"12" січня 2015 р. Справа № 920/1493/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І. суддя Плахов О.В.
при секретарі Катренко І.С.
за участю представників:
позивача - Задорожного А.Л. за довіреністю від 12.01.2015 р. №1,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми (вх. № 3697С/2-8) на рішення господарського суду Сумської області від "13" жовтня 2014 р. у справі № 920/1493/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення", м. Київ
до Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми
про стягнення 108 366,69 грн.,
У серпні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради 108366,69 грн. заборгованості за виконану роботі відповідно до укладеного між сторонами договору підряду №133 від 05.06.2013 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. у справі №920/1493/14 (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" 99999,60 грн. основного боргу, 7257,51 грн. пені, 1109,58 грн. 3% річних та 2167,34 грн. судового збору.
Рішення мотивоване встановленням судом факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Комунальне підприємство "Шляхрембуд" Сумської міської ради не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. у справі №920/1493/14 в частині стягнення 7257,51 грн. пені та 1109,58 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, отже відповідальність у вигляді пені та 3% річних настає лише у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Також, скаржник зазначає, що ТОВ "Технології гідроочищення" було надано КП "Шляхрембуд" послуги з поточного ремонту трубопровідної зливної каналізації в м. Суми, про що сторонами підписано акт приймання виконання будівельних робіт без дати та без номера на суму 99999,60 грн., при цьому, в даному акті не зазначено - на підставі якого договору було виконано підрядні роботи, а оскільки акт приймання робіт не містить строку оплати виконаних робіт та посилання на договір, який би встановлював відповідний строк, то при визначенні даного строку необхідно керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме: обчислювати семиденний строк для оплати з дня пред'явлення вимоги.
Крім того, скаржник вказує на те, що позивач йому вимогу не надсилав, тому підстави для нарахування пені та 3% річних відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 21.11.2014 р. зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.
Також, позивач вказує, що пунктом 3.3. договору передбачено здійснення оплати робіт протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 30.03.2014 р.
На цій підставі позивач просить рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2014 р.
В судове засідання 27.11.2014 р. з'явився представник позивача та надав пояснення у справі.
Заявник скарги - відповідач у справі, свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення 18.11.2014 р. рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось до суду та було долучене до матеріалів справи (а. с. 76).
Враховуючи неявку в судове засідання представника скаржника, розгляд справи відкладено на 12.01.2015 р.
В судове засідання 12.01.2014 р. з'явився представник позивача та надав додаткові пояснення у справі.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення 08.12.2014 р. рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось до суду та було долучене до матеріалів справи (а. с. 91).
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача - заявника апеляційної скарги за наявними у ній документами.
Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 05.06.2013 р. між ТОВ "Технології гідроочищення" (підрядник) та КП "Шляхрембуд" (замовник) укладено договір підряду №133, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: послуги з поточного ремонту трубопроводів мереж зливної каналізації.
Згідно з п.1.2. договору замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити роботи, визначені в п.1.1. цього договору.
У пункті 2.1. договору зазначено, що загальна сума договору складає 100000,00 грн.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в актах виконаних робіт форми №КБ-2в та довідці за формою №КБ-3.
Відповідно до п. 3.1. договору за надання послуг з виконання робіт згідно з п. 1.1. договору замовником сплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт, з урахуванням п. 2.2. договору.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що виконання робіт підрядником та прийняття їх результатів замовником оформлюється актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3.
Згідно з п. 3.3. договору оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 30.03. 2014 р.
Пунктом 12.1. договору передбачений строк його дії, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.03.2014 р., а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з актом приймання виконаних робіт за червень 2013 р. (оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні 13.10.2014 р., а належним чином засвідчена копія даного акту знаходиться в матеріалах справи) та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2013 р., позивач виконав роботи, передбачені зазначеним договором, на загальну суму 99999,60 грн.
Також господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, оплату наданих послуг не здійснив.
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2014 р. позивачем було направлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості в сумі 99999,60 грн. (вих. №72 ) у семиденний строк з моменту отримання ним даної вимоги.
Направлення вказаної вимоги підтверджується належним чином засвідченими описом вкладення поштового відправлення, фіскальним чеком та роздруківкою з сайту "Укрпошти".
Проте, відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" з відповідним позовом до господарського суду Сумської області.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та наявним документам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 55 Конституції України унормовано, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
В статті 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; договір є обовязковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За своєю правовою природою даний договір є договором підряду, до якого повинні застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України, які регулюють підрядні відносини (глава 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акту приймання виконаних робіт за червень 2013 р., підписана сторонами та скріплена їх печатками, в якому вказані номер та дата договору - "№133 від 05.06.2013 р.", дата підписання акту - "14.06.2013 р." (а. с. 10-13).
Отже, колегія суддів критично ставиться до твердження Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради в апеляційній скарзі щодо того, що акт приймання виконаних робіт не містить дати та номера, а також, в ньому не зазначено - на підставі якого договору, який би встановлював відповідний строк виконання, виконані підрядні роботи, оскільки це спростовується матеріалами справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія вимоги про сплату заборгованості з доказами відправлення позивачем вимоги відповідачу 14.04.2014 р. (а. с.16-19).
Таким чином, колегія суддів в результаті аналізу обставин справи у сукупності з нормами чинного законодавства, погоджується з висновком місцевого господарського суду про виконання позивачем зобов'язань, передбачених договором підряду №133 від 05.06.2013 р. - виконанням робіт та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором - несплата грошових коштів за виконані роботи в сумі 99999,60 грн..
До того ж, з апеляційної скарги вбачається, що відповідач визнає вказану суму основного боргу у розмірі 99999,60 грн.
Також слід зазначити, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку їх виконання ні на момент прийняття робіт, ні на момент подання позову.
Приймаючи до уваги вищевказане, а також те, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за договором підряду №133 від 05.06.2013 р., колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 99999,60 грн.
Стосовно висновку місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих на заборгованість пені в сумі 7257,51 грн. та 1109,58 грн. 3% річних - колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було наведено вище, позивач виконав свій обов'язок з виконання передбачених договором робіт, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок з оплати виконаних робіт у встановлений цим договором строк, чого останнім не було зроблено.
Таким чином, відповідач є боржником за договором підряду, який прострочив виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору підряду сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату замовником вартості виконаних підрядником робіт у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Оскільки пунктом 3.3. договору підряду сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 30.03.2014 р., то, на підставі наведеного, у відповідача з 01.04.2014 р. виникло зобов'язання з оплати виконаних робіт, в тому числі, з оплати пені згідно з п.6.4. договору.
При перевірці розрахунку розміру пені колегія суддів дійшла висновку, що позивач вірно нарахував відповідачу пеню за період з 01.04.2014 р. по 13.08.2014 р. у розмірі 7257,51грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вказане та факт прострочення виконання зобов'язання з оплати робіт відповідачем, та враховуючи, що наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.01.2014 р. до 13.08.2014 р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства України, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1109,58грн.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що твердження та доводи заявника стосовно не настання строку оплати робіт та безпідставністю стягнення з нього пені та 3% річних, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, оскільки відповідач не надав ні місцевому господарському суду, ні господарському суду апеляційної інстанції належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість його заперечень проти заявлених позовних вимог, тоді як позивачем належним чином доведена позиція щодо правомірності позову з документальним та матеріальним обґрунтуванням.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. має бути залишене без змін.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2014 р. у справі № 920/1493/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 16.01.2015 р.
Головуючий суддя Гетьман Р.А.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Плахов О.В.