"13" січня 2015 р.Справа № 923/1686/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сидоренка М.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання: Чеголя Є.О.
за участю представників сторін:
від Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - Вожик Т.Г.
від Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Фрегат" - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.12.2014 р.
у справі № 923/1686/14
за позовом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Фрегат"
про визнання права, припинення зобов'язання
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Фрегат"
до відповідача Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
про стягнення 107000 грн.,
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.12.2014 р. (суддя Клепай З.В.) призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Херсонському відділенню ОДНІСЕ, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.
Вказана ухвала мотивована тим, що провадження у справі підлягає зупиненню через необхідність призначення названої вище експертизи, оскільки для правильного вирішення спору в даній справі слід з'ясувати питання, що потребують спеціальних знань.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі також - ДП "Інформаційний центр", Позивач, Скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин справи, а також невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, обставинам справи. При цьому, Скаржник вказав, зокрема, що викладені в оскаржуваній ухвалі питання до експерта не дадуть можливості суду зробити висновок про те, що саме Скаржником здійснено перепланування орендованих приміщень та встановити його вину в порушенні договірних зобов'язань.
У судовому засіданні 13.01.2015 р. представник Позивача уточнив доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржувану ухвалу суду в частині зупинення провадження у справі.
Представник публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Фрегат" у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що невикористання цим учасником провадження у даній справі про банкрутство свого процесуального права щодо приймання участі в судовому процесі не може бути перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника Позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Так, оскаржуваною ухвалою зупинено провадження у даній справі з мотивів, викладених в описовій частині цієї постанови. Апеляційна інстанція вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як висновки суду щодо необхідності зупинити провадження у даній справі у зв'язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Вказаний вище висновок судової колегії базується на положеннях Конституції України, п. 8 ч. 3 ст. 129 якої встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Між тим, в згаданій нормі Основного Закону України вказано, що таке оскарження може бути обмежене законом. Таким законом при розгляді справ позовного провадження в господарських судах є саме Господарський процесуальний кодекс України (ГПК України), оскільки він являє собою сукупність норм, якими законодавець закріплює процесуальні форми, необхідні для здійснення вказаного провадження у справі, регулює правовідносини між судом, як органом державної влади, на який Конституцією України покладені повноваження здійснення правосуддя, та сторонами і учасниками такого провадження (ст. 125 Конституції України).
Частиною 1 ст. 106 ГПК України законодавець визначив перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку саме окремо від рішення місцевого господарського суду. При цьому нормотворець в ГПК України ніяким чином не суперечить Конституції України щодо вказаної вище однієї з основних засад судочинства (забезпечення апеляційного оскарження рішення суду), оскільки положеннями частини 2 згаданої норми ГПК (ст. 106) визначив, що свої заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, сторони і учасники провадження у справі можуть включати до апеляційної скарги саме на рішення суду.
Згідно положень ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.
Відповідно до ст. 41 названого Кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Досліджуючи вказані норми ГПК України, слід дійти висновку, що чинне процесуальне законодавство встановлює необхідність винесення судом ухвали про призначення експертизи, проте не передбачає можливості оскарження такої ухвали. При цьому, в другому реченні ч. 2 ст. 106 ГПК України законодавець чітко визначив, що у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
З огляду на викладені положення, в разі, якщо апеляційна скарга на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від судового рішення, в даному випадку про призначення судової експертизи, прийнята до провадження судом апеляційної інстанції, то таке апеляційне провадження підлягає припиненню.
В судовому засіданні представник скаржника уточнив вимоги апеляційної скарги та зазначив, що стороною оскаржується лише ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження в даній справі.
Аналізуючи посилання скаржника в частині його уточнених вимог, судова колегія зазначає.
За приписами пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з ч. 5 цієї ж статті та п. 6 ч. 1 ст. 106 названого Кодексу ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
Відтак, у разі коли апеляційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута апеляційною інстанцією в загальному порядку з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК України). Якщо ж в апеляційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута лише в частині зупинення провадження.
Враховуючи вищевикладене, а також уточнення скаржника, оскаржувана ухвала підлягає розгляду лише з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для зупинення провадження у даній справі, у зв'язку з чим викладені у вищезгаданій апеляційній скарзі доводи щодо відсутності необхідності призначати у цій справі судову будівельно-технічну експертизу взагалі судовою колегією не розглядаються.
Оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії, тому через проведення експертизи господарський суд зупиняє провадження у справі, однак при цьому ухвала про призначення експертизи окремим процесуальним документом не виноситься, а питання, пов'язані з призначенням експертизи (призначення судово-експертної установи, визначення питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом тощо), вирішуються в ухвалі про зупинення провадження у справі. При цьому, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 86 ГПК України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі, та процесуальні дії, що їх слід виконати у зв'язку із зупиненням провадження у справі (надіслання справи до судово-експертної установи, направлення матеріалів справи слідчим органам тощо).
Судова колегія, оцінивши наявні матеріали апеляційного оскарження, приходить до висновку, що дійшовши висновку про необхідність призначення судової експертизи у даній справі, місцевий господарський суд відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України правомірно зупинив провадження у справі, зазначивши в оскаржуваній ухвалі мотиви такого зупинення.
Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень чинного процесуального законодавства господарським судом першої інстанції при винесенні вищезгаданої ухвали.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.12.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова підписана 15.01.2015 р.
Головуючий суддя М.В. Сидоренко
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя В.І. Жеков