Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
"23" грудня 2014 р. Справа № 820/14619/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Чиркіної А.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Полежака О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач або ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач або Індустріальна ОДПІ м.Харкова), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 06.11.2014, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 №0000941702 на суму 12257,35грн (податок з доходів) та від 18.04.2014 №0000931702 на суму 34358,00грн (податок на додану вартість (ПДВ)).
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
ФОП ОСОБА_1 стверджує, що здійснені ним господарські операції відповідають закону, є реальними та мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача.
Позивач повідомив, що специфіка його господарської діяльності така, що він працює виключно під замовлення, тобто, спочатку отримує від клієнта замовлення та передоплату, придбаває алюмінієвий профіль та фурнітуру, після цього проводить поставку ТМЦ клієнту. Цим і пояснюється відсутність придбаних ТМЦ на залишках станом 31.12.2012, що у свою чергу підтверджує факт їх використання у власній господарській діяльності.
Крім того ФОП ОСОБА_1 зазначив, що до перевірки було надано вичерпний об'єм первинних, облікових та інших документів і відомостей, які свідчать про факти придбання ТМЦ та їх використання у фінансово-господарській діяльності позивача.
Також позивач посилається на те, що ведення бухгалтерського обліку складу витрат виробництва (обігу) для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.
Щодо встановленого перевіркою порушення з ПДВ, а саме: згідно наданих ФОН ОСОБА_1 до перевірки договору перевезення вантажу автомобільним транспортом та СМР встановлено, що перетинали кордон інші ФОП (перевізники), а не сам ФОП ОСОБА_1, внаслідок чого перевіркою встановлено безпідставне застосування нульової ставки з ПДВ - позивач зазначає наступне.
Виконання послуг підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт. Крім того, позивач вважає, що пільга у вигляді нульової ставки з ПДВ має об'єктний характер, тобто за нульовою ставкою оподатковуються саме операції з постачання послуг, зазначених у п.п.195.1.З, п.195.1 ст.195 ПК України, а не конкретний суб'єкт господарювання.
У зв'язку із зазначеним позивач стверджує, що не допускав заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб.
У судовому позивач підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях (т.1 а.с.45-46) представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято Індустріальною ОДПІ м.Харкова на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України; суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, є обґрунтованими.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Фахівцями Індустріальної ОДПІ м.Харкова проведено позапланову виїзну документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. та дотримання вимог Закону України від 08.07.2010р. №2464-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №886/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 04.04.2014 (т.1 а.с.55-68).
Згідно з висновками акта перевірки №886/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 04.04.2014 встановлено наступні порушення:
- п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 9805,88грн;
- п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 п. 44.1 ст.44, п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат та ненадання книги обліку доходів і витрат (ф.10) та інш. первинних документів пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів;
- п.6.2 ст.6 ІІр. Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску у розмірі -22315,48грн;
- абз."б" п.185 ст.185, абз."ж" п.186.3 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.3, 198.4 ст.198, п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.п.199.1 ст.199 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму - 34408грн, в т.ч.: за 4 кв. 2010р. в сумі 4615грн, за березень 2011р. в сумі 9507грн, за червень 2011 року в сумі 2030грн., за серпень 2011року в сумі 169грн, за квітень 2012р. у сумі 6396грн., за червень 2012р. в сумі 11691грн;
- пп.б. п.19.2.ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичйих осіб", п.п.2.1. п.2 Порядку заповнення та предоставлення податковим агентам податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум утриманого у них податку", затв. Наказом ДПА України від 22.09.2003 №451, зареєстровані у Мін'юсті України 20.10.2003 №960/8281, п.51.1 ст.51 та абз.б п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України.
На підставі акта перевірки №886/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 04.04.2014 відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Індустріальною ОДПІ м.Харкова прийнято
- податкове повідомлення - рішення від 18.04.2014 №0000931702 (т.1 а.с.51) про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість на 34358,00грн, у тому числі: 29793грн - за основним платежем та 4565грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- податкове повідомлення - рішення від 18.04.2014 №0000941702 (т.1 а.с.53) про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 12257,35грн, у тому числі: 9805,88грн - за основним платежем та 2451,47грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Розрахунок грошових зобов'язань наведено у листі ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.10.2014 №632/7/20-40-10-01-05 (т.1 а.с.211-212).
При вирішенні цієї адміністративної справи судом взято до уваги наступне.
У судовому засіданні досліджено надані ФОП ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог копії документів, які містяться в матеріалах справи, а саме: договорів перевезення, у частині яких ФОП ОСОБА_1 є замовником, а в частині - перевізником, заявок-договорів на перевезення; рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписки з банківського рахунку, податкових та видаткових накладних,
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у тексті постанови приписи нормативно-правових актів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що дДля цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У період з 01.01.2011 по 31.12.2012 ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України; був платником податку на доходи фізичних осіб та ПДВ.
Відповідно до ст. 177.10 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Індустріальною ОДПІ м. Харкова надіслано ФОП ОСОБА_1 листи від 03.12.2013 за №6807/10//20-36-17-02-14 та від 11.01.2014 за №157/10/20-36-17-02-15 «про надання документів», однак підприємцем книга обліку доходів і витрат (ф.10) та калькуляція витрат на виробництво вікон, дверей та металевих конструкцій до перевірки не надана.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Позивачем до складу витрат, відображених у додатку 5 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2011р. віднесено витрати у сумі 80392грн (з ПДВ), які понесено підприємцем від придбання захисних ролетів, алюмінієвих профілів, склопакетів, скла, ручок, металевої конструкції, але первинні документи (калькуляцію на виробництво, акти виконаних робіт), що підтверджують понесення витрат від вищезазначеного виду діяльності, підприємцем до перевірки не надано.
Відповідно до статті 177.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За визначенням п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до статті 177.4 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу, до яких включається, зокрема, собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Витрати операційної діяльності визначаються згідно з п.138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до статті 138.4 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
До витратної частини обліку, яка включена до декларації про майновий стан та доходи, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 в порушення п.138.4 ст.138 та п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України віднесено витрати, які не пов'язані з одержанням доходу, на загальну суму 80392грн, а саме: ФОП ОСОБА_1 до складу вищезазначених витрат віднесено витрати на придбання ТМЦ (склопакети, скло, алюмінієві профілі, ручки, з'єднувачі та інші), які в перевіряємому періоді не реалізовані, та не значаться на залишках станом на 31.12.2011. З наданих позивачем до перевірки тільки податкових накладних на придбаная товару, банківських виписок (позивачем не надано калькуляцію та акти виконаних робіт по виготовленню металоконструкцій) неможливо встановити, скільки саме витрачено товару на виготовлення металоконструкцій.
Таким чином, до витратної частини обліку, яка включена до декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 в порушення ст.138, ст.177 Податкового кодексу України віднесено витрати, не пов'язані з одержанням доходу та не підтвердженні первинними документами на загальну суму 80392,00грн.
Позивачем неналежним чином ведеться облік доходів та витрат, а саме: ФОП ОСОБА_1 в декларації про майновий стан та доходи за 2011, 2012р.р. до складу валових витрат було віднесено суми з ПДВ.
Завищення валових витрат за 2012р. в сумі 93228,83грн виникло за рахунок того, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат в декларації про майновий стан та доходи було віднесено суму витрат з ПДВ.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 занижено чистий оподатковуваний дохід на 66134,25грн.
Податок з доходів фізичних осіб, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, розраховується згідно з вимогами статей 167.1 та 177.2 Податкового кодексу України.
Таким чином, податок на доходи фізичних осіб за період, який перевірявся, що підлягає сплаті до бюджету, позивачем занижено на 9805,88грн.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було укладено договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом з ТОВ «Ізосев», ТОВ ТД "Промтехтепло СК", ТОВ "Тероморесурс" (Замовники - резиденти).
Договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладені між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_7 (НОМЕР_6) (Перевізники- резиденти), свідчать про те, що ФОП ОСОБА_1 не є перевізником вантажу, що підтверджується також наданими до перевірки міжнародними автомобільними накладними (СМR).
Відповідно до статті 195.1.3 п.«а» за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" - міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Статею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Закон України від 01.08.2006 №57-V) передбачено, що ця Конвенція "Застосовується до будь - якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін".
Тобто, Конвенція вказує на початок перевезення - місце прийняття вантажу для перевезення та на його завершення - місце, передбачене для доставки.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" та ст.6 Закону України "Про транзит вантажів", перевезення вантажів супроводжується товарно - транспортними документами, а саме: міжнародною автомобільною накладною (СМR).
Отримання послуг з перевезення ФОП ОСОБА_1 (Замовник) від інших фізичних осіб-підприємців (Перевізники) підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг у квітні, червні 2012р. на загальну суму 71840грн.
Виконання послуг ФОП ОСОБА_1 на адресу замовників підтверджується виписаними актами здачі-прийняття наданих послуг у квітні, червні 2012р. на загальну суму 90435,4грн.
Таким чином, позивачем безпідставно застосовано оподаткування за нульовою ставкою до операцій з вантажних перевезень.
Відповідно до стаття 185.1 п."б" Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 186.3 п. "ж" Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належить надання транспортно-експедиторських послуг.
Відповідно до ст. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, в частині формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено порушення абз."б" п.185 ст.185, абз."ж" п.186.3 ст.186, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 18087грн, а саме: за квітень 2012р. на 6396грн., за червень 2012р. на 11691грн.
Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно зі ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ст. 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно зі ст. 198.4 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до ст. 199.1 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за березень та червень 2011р. виникло внаслідок віднесення до складу податкового кредиту безпідставно включених сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням профілів, ручок, склопакетів, скла, з'єднувачів, які згідно з наданими позивачем документами, не були використані у веденні підприємницької діяльності, та, як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, станом на 31.12.2012 не знаходились у залишках.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за березень 2011р. в сумі 9507грн, за червень 2011 року в сумі 2030грн, за серпень 2011р. в сумі 169грн.
Відповідно до ст. 123.1 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
При цьому, згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
З огляду на встановлені судом обставини справи та наведені приписи нормативно-правових актів суд зазначає, що повідомлені ФОП ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог обставини не свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.87 КАС України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача на користь Державного бюджету України належить стягнути судовий збір в сумі 1644,30грн.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1; АДРЕСА_1, АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України (рахунок 31217206784011, одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код 37999628, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1644,30грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн тридцять коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 29.12.2014.
Суддя Р.В. Мельников