Справа № 717/1748/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Харабара І.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
14 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації на постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації про неправомірну бездіяльність суб'єкта владних повноважень ,
17.10.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Кельменецького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації про неправомірну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Кельменецький районний суд Чернівецької області своєю постановою від 20.11.2014 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмово провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, приймав особисту участь в бойових діях при виконанні інтернаціонального обовязку на території ДРА з 24 січня 1985 року по 15 грудня 1986 року і 07 вересня 1998 року йому було надано статус учасника бойових дій та цього ж числа Кельменецьким райвійськкоматом було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1.
20 грудня 2012 року ОСОБА_3 було встановлено третю групу інвалідності загального захворювання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. Позивач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 і вдруге не одружувалась.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу надання статусу вдови учасника бойових дій, на підставі ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проте відповідачем у виданні зазначеного наказу було відмовлено.
Вважаючи зазначені дії протиправними позивач звернувся до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено коло осіб на яких поширюється дія цього закону.
Зокрема ч.1 вказаного закону визначено, що його дія поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Тобто обов'язковою умовою для віднесення особи до осіб на яких поширюється дія зазначеного закону є причинно-наслідковий зв'язок захворювання, каліцтва чи смерті із виконанням військового обов'язку та виконання його саме на території інших держав.
Згідно з матеріалами справи поранення ОСОБА_3 отримані ним під час служби не є безпосередньою причиною смерті, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок необхідний для віднесення позивача до осіб передбачених ч.1 зазначеного закону.
Відповідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дія закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Однак вказана частина стосується лише тих осіб, чоловіки яких були військовослужбовцями, що брали участь у Великій Вітчизняній війні.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки ОСОБА_3 не був учасником Великої Вітчизняної війни та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями на території інших держав та смертю, позивач не відноситься до осіб на яких поширює свою дію ч 1,2 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації задовольнити повністю .
Постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації про неправомірну бездіяльність суб'єкта владних повноважень скасувати .
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г.
Полотнянко Ю.П.