25 грудня 2014 року 810/6625/14
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Волков А.С.,
фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Приходько Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Глорія-Вір" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Глорія-Вір" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2014 № 0005132201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 103500,00 грн., з яких: 69000,00 грн. - за основним платежем; 34500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни наданих послуг. Податковий орган стверджував, що господарські операції мали фіктивний характер: послуги контрагентом фактично не надавалися, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними. Позивач стверджував, що укладений договір мав реальний характер: послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально; господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Приватне підприємство "Глорія-Вір" є юридичною особою, що зареєстрована 13.12.2006 Відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів, як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області з 21.12.2006. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Основними видами діяльності позивача є: надання послуг у лісовому господарстві, лісництво та лісозаготівлі.
У травні 2014 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Альта-Ком" за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року (акт перевірки від 20.05.2014 № 1428/10-02-22-01/34688403/51).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 69000,00 грн.
Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з приводу придбання послуг з виконання робіт у лісовому господарстві на підставі договору, укладеного з ТОВ "Альта-Ком". На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції із зазначеним контрагентом не мали реального характеру (послуги не надавалися), адже він не має для цього адміністративно-господарських можливостей: в нього відсутні транспортні засоби та спеціальна техніка, необхідні для виконання робіт у лісовому господарстві та транспортування спецтехніки, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, трудові ресурси тощо.
Також, висновки ґрунтуються на інформації отриманої від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта-Ком" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, із якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.08.2012 по 31.01.2013 року, а також обставинах, встановлених вироком Шевченківського районного суду міста Києва про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
За результатами перевірки Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 № 0005132201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 103500,00 грн., з яких: 69000,00 грн. - за основним платежем; 34500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг, оплати їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком".
На підставі наданих сторонами документів та інших зібраних по справі матеріалів судом встановлено наступне.
Як пояснив представник позивача, ПП «Глорія-Вір» надає послуги лісгоспам по проведенню лісозаготівельних робіт. Оскільки позивач не має власного транспорту та механізмів для трелювання деревини, в разі одержання замовлення на виконання лісозаготівельних робіт від лісгоспів він орендує транспортні засоби та спецтехніку у третіх осіб разом з обслуговуючим персоналом.
Так, у жовтні 2012 року позивач (замовник) уклав договір про надання послуг від 01.10.2012 № 1/10 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язувався надати послуги з виконання робіт в лісовому господарстві спеціально обладнаними тракторами МТЗ-80, МТЗ-82УК, ЮМЗ-6 в кількості дев'яти машин в місяць, а замовник зобов'язувався прийняти послуги та оплатити їх на умовах договору.
Позивач стверджував, що впродовж жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" надало послуги з виконання робіт у лісовому господарстві спеціально обладнаними тракторами на загальну суму 414000,00 грн., у тому числі ПДВ - 69000,00 грн.
На підтвердження факту одержання послуг (виконання робіт) позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 414000,00 грн., у тому числі ПДВ - 69000,00 грн.
Із змісту актів неможливо зробити висновок, що роботи (послуги) дійсно надавались, адже вони містять загальну інформацію про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" надано послуги, кількість тракторів, вартість послуг, а також заяву про відсутність взаємних претензій. Інші відомості, що надають можливість конкретизувати послуги (дати і місце надання послуг, вид і обсяг робіт, що виконувались контрагентом, кількість витраченого часу тощо) в актах відсутні. Жодних інших документів на підтвердження факту виконання контрагентом робіт (послуг) позивач суду не надав.
Позивач не надав суду доказів (дозволи) на підтвердження факту транспортування техніки (тракторів) автомобільними шляхами від місцезнаходження контрагента (ТОВ Альта-Ком» до лісових господарств Київської області.
З договору та актів також убачається, що ці документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" підписав директор ОСОБА_1.
Жодних документів, які б підтверджували факт перерахування коштів за надані послуги позивач суду не представив.
На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" вісім податкових накладних на загальну суму 414000,00 грн., у тому числі ПДВ - 69000,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.
З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.
Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" є юридичною особою, що заснована ОСОБА_1; зареєстрована 09.06.2012 (номер запису: 1 074 102 0000 042601); знаходиться у АДРЕСА_1; основними видами діяльності є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель; керівником є ОСОБА_1. Вказана юридична особа знаходиться в стані припинення за рішенням засновників 30.08.2013.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). З вироку убачається, що ОСОБА_1 8 червня 2012 року зареєстрував на своє ім'я юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" без наміру займатися підприємницькою діяльністю, з метою використання ТОВ «Альта-Ком» для здійснення неконтрольованою державою діяльності та прикриття незаконних фінансових операцій.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Альта-Ком" у складі ціни наданих послуг за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.
В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту надання позивачу постуг з боку ТОВ "Альта-Ком". Таким чином, ці документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 69000,00 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 № 0005132201, - правомірним.
За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 грудня 2014 р.