м. Вінниця
24 грудня 2014 р. Справа № 802/3386/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Бабія Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (далі - СПД-ФО ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.02.2012р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., складено акт від 20.03.2014р. № 680/1721/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення, зокрема, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого СПД-ФО ОСОБА_3 донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 88089,80 грн.
На підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2014 року № 0012361701, яким СПД-ФО ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на 88089,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 22022,45 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки та, відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях від 17.10.2014р. № 1471/8/10-01, в яких зазначено, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, в період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р. головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Вільчинською С.І., на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 20.02.2014р. № 548 та згідно листа Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 13466/7/17-02-09 від 23.12.2013р., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.02.2012р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.
За результатами перевірки складено акт від 20.03.2014р. № 680/1721/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено, зокрема, порушення СПД-ФО ОСОБА_3 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого їй донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 88089,80 грн.
22 квітня 2014 року, на підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0012361701, яким СПД-ФО ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на 88089,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 22022,45 грн.
Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду з вимогою визнати його протиправним та скасувати.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Так, зі змісту акту перевірки слідує, що в ході проведення перевірки встановлено, що сума річного оподатковуваного доходу СПД-ФО ОСОБА_3 за 2012р. складає 520700,00 грн.
До податкового доходу перевіряючим включено кошти які надійшли на розрахунковий рахунок підприємця в сумі 520700,00 грн. від реалізації цінних паперів за період 2012 року.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що СПД-ФО ОСОБА_3 не надано документів, що підтверджують здійснення витрат.
В той же час, згідно податкової декларації за 2012 рік № F0100106 від 11.02.2013р., оподатковуваний дохід у СПД-ФО ОСОБА_3 відсутній.
Таким чином, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік від провадження господарської діяльності, встановлено заниження СПД-ФО ОСОБА_3 чистого доходу на загальну суму 520700,00 грн., чим порушено п. 177.2 п. 177 Податкового кодексу України.
Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Так, між ТОВ «Стокс» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про надання позики від 10.10.2011 р. згідно якого ФОП ОСОБА_3 надала позичальнику поворотну фінансову позику в сумі 500000,00 грн., на підтвердження чого представником позивача були надані квитанції до прибуткових касових ордерів.
Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.03.2012 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) придбано у ТОВ «Стокс» (Продавець) прості іменні акції ВАТ «Теплий дім» в кількості 595318 шт. на загальну суму 351237,62 грн.
Згідно акту виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 05.03.2012р., на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів ТОВ «Стокс» (Продавець) передало у власність ФОП ОСОБА_3, а ФОП ОСОБА_3 прийняла цінні папери (прості іменні акції ВАТ «Теплий дім») в кількості 595318 шт. на загальну суму 351237,62 грн.
18.03.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та ТОВ «Стокс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно умов якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати посередницькі послуги по продажу цінних паперів, в порядку та на умовах, визначених Договором, а замовник зобов'язується перерахувати суму зазначену в акті про надання послуги протягом 10 днів з моменту підписання такого акту.
Згідно акту № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Стокс» надано ФОП ОСОБА_3 посередницькі послуги по продажу цінних паперів на загальну суму 156000,00 грн. разом з ПДВ.
В подальшому, придбані у ТОВ «Стокс» цінні папери (прості іменні акції ВАТ «Теплий дім» в кількості 595318 шт.) згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БК 0019 від 07.06.2012 р. були реалізовані ФОП ОСОБА_3 ВАТ «Теплий дім» на загальну суму 520070,00 грн., що підтверджується звітом виконання разового замовлення на купівлю-продаж цінних паперів та платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
В той же час, в матеріалах справи міститься протокол про залік взаємних вимог від 24.07.2012р.
Зі змісту даного протоколу слідує, що станом на 24.07.2012р. у ФОП ОСОБА_3 перед ТОВ «Стокс» виникла заборгованість за отриманні цінні папери та послуги на загальну суму 507237,62 грн., а у ТОВ «Стокс», станом на 24.07.2012р., перед ФОП ОСОБА_3 існує заборгованість за отриману позику, згідно договору про надання позики від 10.10.2011р., на суму 500000,00 грн.
З метою спрощення розрахунків, враховуючи, що вказані у цьому протоколі вимоги є зустрічними, однорідними та по них настав строк виконання, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Стокс» дійшли згоди про залік зустрічних взаємних вимог на суму 500000,00 грн., що підтверджується протоколом про залік взаємних вимог від 24.07.2012р.
З вищевикладеного слідує, що у 2012 році ФОП ОСОБА_3 понесла витрати, пов'язані із купівлею у ТОВ «Стокс» цінних паперів (прості іменні акції ВАТ «Теплий дім»), в загальній сумі 507237,62 грн. (351237,62 грн. - вартість придбаних акцій, 156000,00 грн. - вартість посередницьких послух по продажу цінних паперів), та отримала дохід від продажу цінних паперів в загальній сумі 520070,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено витрати по взаємовідносинах з своїм контрагентом - ТОВ «Стокс», а тому підстави для нарахування податку з доходу фізичних осіб у відповідача були відсутні.
Що стосується посилань відповідача на те, що позивачем до початку проведення перевірки не надавались докази в підтвердження понесення ним витрат, то вони спростовуються наступним.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Так, до початку проведення перевірки, відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист № 1869/262 від 20.02.2014р., в якому її повідомлено, що для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки її підприємницької діяльності, необхідно надати документи в підтвердження здійснення такої діяльності, складені за період з 01.01.2012р. - 31.12.2012р.
Разом з тим, на адресу позивача відповідачем направлено лист-роз'яснення від 20.02.2012р. за № 1869/262 з повідомленням ФОП ОСОБА_3 про те, що 11.03.2014р. буде проводитись позапланова невиїзна документальна перевірка і для її проведення необхідно надати документи, що підтверджують валові доходи та витрати за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р.
З викладеного слідує, що ненадання до початку проведення перевірки необхідних документів сталося з обєктивних причин, оскільки в листі-роз'ясненні від 20.02.2012р. за № 1869/262 вказано на необхідність надання документів в підтвердження отримання валових доходів та понесення витрат в період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., тобто в період коли позивачем не здійснювались господарські операції, з метою підтвердження яких розпочато дану перевірку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження наявності необхідних підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Так, як слідує з акту перевірки, її проведено на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
З аналізу положень п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби вправі прийняти за умови існування в сукупності двох обставин:
- податковим органом встановлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, що виявлені за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;
- платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.
В той же час, ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось представниками сторін, обов'язковий письмовий запит органом державної податкової служби не скеровувався на адресу СПД-ФО ОСОБА_3 до моменту початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
На думку суду, обов'язковість направлення запиту, що передбачена п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначена законодавцем як гарантія платника податків щодо можливості надання пояснень, обґрунтувань, підтверджень відносно власної добросовісної поведінки, як законослухняного платника податків, яку в даному випадку було порушено податковим органом. Не направлення запиту фактично позбавило можливості позивача надати власні пояснення, підтвердження та обґрунтування щодо його дій, як платника податків при декларуванні доходів, що підлягали оподаткуванню.
З урахуванням усіх вище встановлених обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 22.04.2014 року № 0012361701 форми "Р" є протиправними та підлягають скасуванню.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 22.04.2014 року № 0012361701 форми "Р".
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 220 грн. 24 коп. (двісті двадцять грн. 24 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович