м. Миколаїв.
28 жовтня 2014 року Справа № 814/1561/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Подберезкіної А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доВознесенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., пров. Бр.Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 р. № 0002381700, № 0002411700, № 0002421700,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: Масюка А. М.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 р. № 0002381700, № 0002411700 і № 0002421700.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що під час проведення планової перевірки перевіряючі дійшли невірних висновків щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками. Позивач зазначає, що господарські операції були реальними, за результатами яких він отримав прибуток, сплатив податки, а відтак, маючи всі документи первинного бухгалтерського обліку, мав усі законні підстави для формування податкового кредиту за рахунок цих господарських операцій з контрагентами ТОВ "Кворум-Нафта", ТОВ "Нік-Нафта", ТОВ "Ямур-Трейд", ТОВ "Газтрон" і ТОВ "Арегва Техно". На думку Позивача, оскільки перевіряючі дійшли невірних висновків щодо формування податкової бази за рахунок завищення витрат та заниження оподатковуваного доходу. ДПІ неправомірно винесла податкові повідомлення-рішення про визнання грошового зщобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і як наслідок податкове повідомлення-рішення про визначення єдиного соціального внеску. Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевіркою встановлено порушення Позивачем норм податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість, податку на доходи з фізичних осіб, а як наслідок єдиного соціального внеску. Відповідач зазначає, що під час перевірки перевіряючі діяли в межах і спосіб, передбачені законодавством, а висновки відповідають обставинам справи. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Вислухав пояснення сторін, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:
В квітні 2014 р. Відповідачем проведена документальна планова перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 р. № 36/1700/2873306296.
Під час перевірки встановлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:
- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 204371,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 40874,20 грн.;
- п. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано 18488,16 грн. єдиного соціального внеску;
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 34110,87 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014 р. № 0002381700 на суму 51092,75 грн., № 0002411700 на суму 19412,57 грн. і № 0002421700 на суму 42638,60 грн.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.
Перевіркою встановлено, що позивач придбав у ряду контрагентів паливно-мастильні матеріали. В акті перевірки відповідач зробив висновок про заниження позивачем сум ПДВ, податку на прибуток і єдиного соціального внеску, однак не вказано, з яких документів та обставин відповідач дійшов такого висновку.
У запереченнях проти позову Відповідач зазначив, що один із контрагентів Позивача (ТОВ "Ямур-Трейд") відсутній за місцезнаходженням, у деяких випадках не надано товарно-транспортні накладні на поставлений товар, рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності, паспорти якості, сертифікати, акти прийому-передачі. В судовому засіданні представник Відповідача Шек В.Т. (особа, яка безпосередньо проводила перевірку) не змогла надати зрозумілі пояснення які саме документи первинного бухгалтерського обліку були відсутні у Позивача під час перевірки та про які ідеться мова в акті перевірки.
На підтвердження реальності своїх взаємовідносин із контрагентами позивач надав суду письмові договори та первинні документи. Крім того, надано також журнал обліку надходження нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорт, про які зазначено в запереченнях і додаткових поясненнях відповідача. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ці ж документи надавалися перевіряючим, однак не бути враховані при складенні акту перевірки, проти цього не заперечувала і перевіряюча Шек В.Т.
Оцінюючи доводи Відповідача, суд приходить до висновку, що посилання в акті перевірки на відсутність ТТН як на документ первинного бухгалтерського обліку, який надає право на формування податкового кредиту - є хибним. Так, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. На думку суду, товарно-транспортна накладна, а тим більше довіреності, паспорти якості, сертифікати, журнали обліку нафтопродуктів, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товару, а відтак підтверджують реальність здійснення господарської операції. Навіть відсутність зазначених документів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами.
Відповідач лише вказав, без відповідних доказів, на нереальний характер правочинів позивача, що є лише особистим припущенням перевіряючого.
Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового засідання відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність. Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002381700 протиправно та належить скасуванню.
Щодо правильності визначення вартості документально підтверджених витрат в акті перевірки (ст. 13-15 акту) зазначено, що у перевіряємому періоді Позивач завищив витрати на загальну суму 204374,35 грн. Відповідач прийшов до таких висновків через те, що Позивач включив до переліку витрат суми ПДВ, що входять до ціни придбаних товарів, що є порушенням п. 177.10 ст. 177 ПК України.
Суд критично оцінює позицію Відповідача, оскільки відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Водночас до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів у відповідності з п.177.4 ст. 177 ПКУ належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу. Згідно з п.177.3 ст. 177 ПКУ для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів (робіт, послуг).
Об'єктом оподаткування у фізичної особи-підприємця, яка обрала загальну систему оподаткування, у відповідності з п. 177.2 ст. 177 ПК України, є чистий оподатковуваний дохід, який згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій і негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами (які безпосередньо стосуються отриманого доходу).
Позивачем в судовому засіданні надані докази, що на протязі перевіряємого періоду він вів податковий облік згідно з вимогами норм податкового законодавства, на підставі підтверджуючих первинних документів і не включав суми ПДВ до витрат, які закладені в ціну придбаного ним пального, а як наслідок не включав ані в доходи, ані у витрати від операційної діяльності.
Оскільки Відповідачем не доведено завищення витрат, податкове повідомлення-рішення № 0002421700 належить скасуванню, а як наслідок податкове повідомлення-рішення № 0002411700 (про визначення зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) винесено протиправно та безпідставно, а відтак також належить скасуванню.
На підставі п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Матеріали справи свідчать про безпідставність висновків відповідача щодо нереального характеру взаємовідносин позивача з контрагентами. З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 226,29 грн., що й підлягає відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22.05.2014 року № 0002381700, № 0002411700, № 0002421700.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 226,29 грн.
Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова у повному обсязі
складена 31.10.2014 р.
Суддя Н. В. Лісовська