м. Миколаїв.
15 жовтня 2014 року Справа № 814/1820/14
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доУПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва, пр. Жовтневий, 55-е, м. Миколаїв, 54018
проскасування рішень від 05.02.2014 р. № 47 і № 48,
До суду з адміністративним позовом звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - Відповідач).
Позивач просить суд скасувати рішення від 05.02.2014 р. № 47 і № 48. Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що допущені правопорушення сталися через необізнаність з пенсійним законодавством і неправильні консультації працівників відповідача.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що перевіркою Позивача виявлено подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, а також заниження страхових внесків.
Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідачем у лютому 2014 р. була проведена позапланова перевірка Позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 07.02.1995 р. по 31.12.2010 р., а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 р. по 04.02.2014 р.
Перевіркою встановлено порушення п. 3 ст. 2, п. 5 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", п. 1 ст. 19, п. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзац 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим донараховано страхових внесків у сумі 2301,55 грн., а також встановлено неподання звітності по найманим працівникам у 2001-2004 р.р., невірне відображення суми заробітної плати по найманим працівникам за 2005-2007 р.р. та даних про трудові відносини. Результати перевірки оформлені актом від 05.02.2014 р. № 4.
На підставі акту перевірки було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 05.02.2014 р. № 47 за подання недостовірних відомостей на суму 510,00 грн. і № 48 за донарахування своєчасно не сплачених страхових внесків на суму 11970,97 грн.
Крім того, 05.02.2014 р. Відповідачем сформовано вимогу № Ф-3 на суму несплаченого єдиного внеску в розмірі 1602,08 грн., яка Позивачем не оскаржена.
Позивач не наводить доводів по суті встановлених Відповідачем правопорушень і фактично їх визнає, посилаючись лише на незнання пенсійного законодавства та неправильні консультації працівників відповідача.
З даного приводу суду зазначає, що ст. 68 Конституції України закріплено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Заниження фактичних витрат на оплату праці, а, відповідно, і заниження страхових внесків, встановлено Відповідачем на підставі податкових звітів Позивача форми 1-ДФ. Недостовірність даних про трудові відносини встановлено на підставі трудових договорів, у яких дата прийняття на роботу і дата закінчення трудових відносин щодо двох працівників не співпадають з даними, відображеними в звітах Позивача. Крім того, Позивач не подавала звітів по найманим працівникам за 2001-2004 р.р.
Таким чином, Відповідачем у повній мірі досліджено порушення Позивачем пенсійного законодавства. Належних доказів на противагу висновків перевірки Позивач суду не надав.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі ч. 1 ст. 88 КАС України, суд відстрочив сплату судового збору до прийняття рішення по справі. За подання позовної заяви майнового характеру Позивач має сплатити 1827,00 грн., натомість при зверненні до суду сплачено лише 73,08 грн., таким чином, стягненню з Позивача належить 1753,92 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1753,92 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).
Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. В. Лісовська