(вступна та резолютивна частини)
18 листопада 2014 року Справа № 814/2955/14
м. Миколаїв
14:30
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Алейнікової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:ОСОБА_3, АДРЕСА_2 представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034
до відповідача:Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області , вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:скасування припису від 15.08.2012 № 306; скасування припису від 04.09.2012 № 355,
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати припис Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.08.2012 № 306.
3. Визнати протиправним і скасувати припис Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04.09.2012 № 355.
4. Присудити ОСОБА_3 понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 64,38 грн. з Державного бюджету України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
18 листопада 2014 року Справа № 814/2955/14
м. Миколаїв
14:30
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Алейнікової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:ОСОБА_3, АДРЕСА_2, 54017 представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034
до відповідача:Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:скасування припису від 15.08.2012 № 306; скасування припису від 04.09.2012 № 355,
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (ар. с. 60-61, 73), просила суд скасувати видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (надалі - Інспекція або відповідач) приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил: від 15.08.2012 № 306 (надалі - Припис № 1, ар. с. 8) та від 04.09.2012 № 355 (надалі - Припис № 2, ар. с. 53).
В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказала на незаконність здійсненої відповідачем перевірки, на недоведеність Інспекцією порушень позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, на безпідставність викладених у Приписах вимог Інспекції. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що, відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.09.2011 (ар. с. 38-52), будівництво (реконструкція) було здійснено за наявності дозволів на виконання будівельних робіт.
Інспекція надала письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 17-21).
В судовому засіданні позивач і її представник вимоги позову підтримали, представник Інспекції просила у задоволенні позову відмовити.
18.11.2014 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення позивача і її представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.09.2000 (ар. с. 5) та договору купівлі-продажу від 19.12.2003 (ар. с. 6, 7), позивач є власником квартир АДРЕСА_2.
Рішенням від 19.05.2004 № 961 (ар. с. 92), з урахуванням змін, що були внесені рішенням від 24.02.2006 № 374 (ар. с. 93), виконавчий комітет Миколаївської міської ради дозволив ОСОБА_3 виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт з реконструкції вказаних квартир з надбудовою другого поверху та мансарди.
Будівельні роботи виконувалися з дозволу Інспекції від 12.04.2005 № 2469 (ар. с. 216).
Рішенням від 27.10.2006 № 2161 (ар. с. 91) виконавчий комітет Миколаївської міської ради затвердив Акт від 11.10.2006 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (ар. с. 11-12).
За твердженнями позивача (що не були спростовані відповідачем), з 2006 року будівельні роботи у приміщеннях квартир не проводилися; у приміщеннях (які використовуються не позивачем, а іншими особами) розташований медичний центр «ІНФОРМАЦІЯ_1».
21.08.2012 позивач отримала складений 15.08.2012 посадовими особами Інспекції Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (надалі - Акт від 15.08.2012, ар. с. 9-10) та Припис № 1.
Як вказано в Акті від 15.08.2012, за результатами позапланової (на підставі звернення першого заступника Миколаївського міського голови від 04.05.2012 № КО-362-1/у-О, ар. с. 22) перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті «нежитлова будівля медичного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2» було встановлено, що «… квартири … знесено та самочинно збудовано нежитлову будівлю, яка експлуатується як медичний центр «ІНФОРМАЦІЯ_1». Будівельні роботи завершені та не виконуються, нежитлова будівля … експлуатуються без прийняття в експлуатацію … що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності …». Відповідно до Акта від 15.08.2012, інформацію про те, що власником квартир № 20 та № 21 є ОСОБА_3, Інспекція отримала з листа КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12.07.2012 № 5205 (ар. с. 29).
У Приписі № 1 (ар. с. 8) Інспекція вимагала від ОСОБА_3:
1. Ввести об'єкт в експлуатацію у порядку, встановленому чинним законодавством України. Термін до 27.08.2012.
2. У разі невиконання п. 1 вимоги даного припису у строк до 27.08.2012 привести об'єкт у стан, що перебував до самочинного виконання будівельних робіт. Термін до 01.09.2012.
31.08.2012 ОСОБА_3 оскаржила законність Припису № 1 до суду.
04.09.2012 посадові особи Інспекції склали Акт перевірки (позапланової) дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (надалі - Акт від 04.09.2012, ар. с. 54-55), яким встановили факт невиконання позивачем вимог Припису № 1.
У Приписі № 2 (ар. с. 53) Інспекція вимагала від ОСОБА_3:
1. Негайно зупинити експлуатацію нежитлової будівлі медичного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1».
2. До 09.09.2012 привести об'єкт у стан, що перебував до самочинного будівництва.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з тексту Акта від 04.09.2012, позапланову перевірку 04.09.2012 Інспекція здійснила на підставі абзацу шостого пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (надалі - Порядок № 553), - в зв'язку з перевіркою виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів Інспекції. Таким чином, Припис № 2 є похідним від Припису № 1.
Як вказано у підпункті «а» пункту 3 частини четвертої статті 41 чинної у серпні 2012 року редакції Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038) та у підпункті 6 пункту 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо зокрема усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Отже, видання припису є результатом перевірки.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 553, під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки, а пунктом 9 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. Посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством (пункт 12 Порядку № 553).
Пунктом 13 Порядку № 553 встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки.
Цим правам суб'єкта містобудування кореспондують обов'язки Інспекції, зокрема право суб'єкта містобудування бути присутнім під час здійснення перевірки може бути реалізовано шляхом відповідного повідомлення про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Про проведення перевірки 15.08.2012 відповідач позивача не повідомив.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Інспекція не забезпечила можливість реалізації позивачем наданих йому прав і не дотрималась пункту 9 Порядку № 553.
Згідно з текстом Акта від 15.08.2012, посадові особи Інспекції для висновків про порушення позивачем частини восьмої статті 39 Закону № 3038 використали лише інформацію про факт самочинного будівництва об'єкта (була викладена у згаданих вище листах виконавчого комітету Миколаївської міської ради та КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»), хоча, згідно з підпунктом 8 пункту 11 Порядку № 553, посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю вправі вимагати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Інспекція не встановила особу, яка експлуатує нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, особу, яка здійснила будівництво; не з'ясувала, чи надавався дозвіл на виконання проектних та ремонтно-будівельних робіт з реконструкції квартир, чи відповідають виконані роботи вимогам проекту, чи був об'єкт «реконструкція квартир» прийнятий в експлуатацію.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на оформлення Акта від 15.08.2012, Інспекція перевірку не провела, тому безпідставно видала позивачу Припис № 1.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною восьмою статті 39 Закону № 3038 встановлена заборона експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію. Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 41 Закону № 3038 та підпунктом 10 пункту 11 Порядку № 553, належною реакцією Інспекції на виявлення факту порушення частини восьмої статті 39 Закону № 3038 є заборона за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію. Проте, пунктом 1 Припису № 1 відповідач вимагав від позивача до 27.08.2012 ввести в експлуатацію об'єкт, що був введений в експлуатацію у 2006 році.
Самочинним будівництвом, відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наслідки виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту самочинного будівництва встановлені частиною першою статті 38 Закону про регулювання: у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Отже, якщо 15.08.2012 Інспекція встановила факт самочинного будівництва, вона безпідставно вимагала від позивача ввести цей об'єкт самочинного будівництва в експлуатацію.
Виходячи з того, що, згідно з Актом від 15.08.2012, Інспекція встановила порушення позивачем саме частини восьмої статті 39 Закону № 3038, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
У постанові від 04.03.2014 (справа № 21-433а-13 за позовом обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Кронштадт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) Верховний Суд України вказав зокрема, що «… стаття 39 Закону № 3038, який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності …».
Таким чином, висновок Інспекції про порушення позивачем частини восьмої статті 39 Закону № 3038 та адресовані позивачу вимоги Інспекції про введення об'єкта в експлуатацію не ґрунтуються на законі, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати припис Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.08.2012 № 306.
3. Визнати протиправним і скасувати припис Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04.09.2012 № 355.
4. Присудити ОСОБА_3 понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 64,38 грн. з Державного бюджету України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України
та підписана суддею 21 листопада 2014 року