Справа № 22ц-6254 2006г. Головуючий І інстанції Золотарьова Л.І.
Категорія: розірвання Доповідач: Бобровський В.В.
договору купівлі-продажу
7 грудня 2006р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Малійської С.М.
суддів - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Білицькій Ю.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна» про розірвання договорів, визнання їх недійсними, відшкодування майнової і моральної шкоди, -
встановила:
8 травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Цептер Інтернаціональ Україна» про визнання недійсними договорів укладених нею від імені ОСОБА_3 1 серпня 1996 року № НОМЕР_1, - ОСОБА_6 3 вересня 1996 року № НОМЕР_2; ОСОБА_3 №НОМЕР_3, - ОСОБА_4 № НОМЕР_4; ОСОБА_3 № НОМЕР_5; - ОСОБА_1 № НОМЕР_6; - ОСОБА_5 № НОМЕР_7; - ОСОБА_2 № НОМЕР_8; № НОМЕР_9.; № НОМЕР_10; № НОМЕР_11.
В обґрунтування позову ОСОБА_1. посилалась на те, що у 1996-1999 роках працювала у відповідача та під тиском керівництва фірми «Цептер» була вимушена укладати багато договорів на постановку товарів із засновником Швейцарського акціонерного товариства «Цептер холдинг АГ», яким, згідно умов договору гарантував надійність грошових вкладів, проплачених за родичів, які були на презентаціях.
Крім того зазначивши, що поставлена продукція відповідача не відповідала споживчим якостям та ціні, а її звернення від 16 листопада 2005 року з проханням здійснити поставку посуду, частково оплаченого, по суті претензія за невиконання умов договору, залишилась без виконання, позивачка просила суд визнати вказані договори недійсними, стягнути з відповідача по відшкодуванню майнової шкоди 24.000 грн., та 58.000 грн. компенсації моральної шкоди.
Рішенням районного суду від 4 жовтня 2006 року у позові ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5. з посиланням на підставність та доведеність позовних вимог, необґрунтованість висновку суду про залишення його без задоволення, допущені порушення норм процесуального і матеріального права, рішення суду першої інстанції просить скасувати, новим рішенням позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, визнати дії фірми Цептер протиправними щодо невизначеного кола осіб, які уклали договір та тих, хто має намір укладати та заборонити зловживання своїми правами.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду безпідставним, позов обґрунтованим, а дії відповідача такими, що підлягають кримінальній відповідальності.
Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти них, колегія вирішила, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Згідно до п.п. 1, 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
По справі, відповідно наданих доказів встановлено, що 24 листопада 1999 року ОСОБА_1. уклала з фірмою «Цеп тер Інтернаціоналі» Україна» договір купівлі-продажу
багатофункціонального посуду з розстрочкою оплати до 30 січня 2000 року за 159 доларів США (а.с. 8).
Крім того відповідачам, за участю ОСОБА_1., у якості презентанта фірми на придбання посуду та інших товарів виробництва Швейцарської фірми «Цептер» були укладені договори:
· з ОСОБА_3. від 1 вересня 1996 року на 3103 долара США; від 14 серпня 1999 року на 178,8 доларів США; від 11 квітня 1999 року на 250 доларів США.
· з ОСОБА_2 від 25 квітня 1999 року на 250 доларів; від 23 вересня 1999 року на 99 та 279 доларів США; від 26 вересня 1999р. на 115 доларів.
· з ОСОБА_6 3 вересня 1996 року на 1770 доларів;
· з ОСОБА_4 на 1763 доларів 4 вересня 1996 року та з ОСОБА_5. З серпня 1996 року на 279 доларів. Всього на виконання умов договору було сплачено 2347 доларів, 32 цента США.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1. про стягнення коштів сплачених за ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_4 та ОСОБА_5., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту сплати позивачкою за угодами з відповідачем вказаних осіб.
Щодо відмови у позові ОСОБА_1. про визнання недійсним договору № НОМЕР_6 та повернення сплачених нею коштів еквівалентних 115,98 доларів США в день укладання угоди, згідно квитанції (а.с. 14), колегія, погоджуючись з таким висновком, крім того вважає помилковим застосування до спірних правовідносин положень ЦК України 2003 року, а саме ст.ст..230, 231 про правові наслідки вчинення правочину під впливом обману та насильства, оскільки такі наслідки були врегульовані ст. 5 7 ЦК України, 1963 року, та враховуючи пропуск позивачкою трьохрічного строку позовної давності, передбаченого ст. 71 цього кодексу, який закінчився у листопаді 2002 року та за ст.80 є також підставою для відмови у позові.
За таких обставин колегія вирішила рішення районного суду із зазначених підстав змінити, частково задовольнивши апеляційну скаргу, а решту доводів апелянтів відхилити, як таких що не спростовують правильності вирішення судом справи по суті.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.303, 304, 307 п.3 ч.1, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2006 року змінити.
Вважати позов ОСОБА_1 до ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» безпідставним за ст. 5 7 ЦК України, 1963 року та пропуском строку позовної давності.
В решті це рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.