2006 року листопада місяця «06» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:
Головуючого: Яковенко Л.Г.
Суддів: Синельщікової О.В. Куриленка О.С. При секретарі: Іванові O.K.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Кременчуцького кар'єроуправлінню «Кварц" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року,
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в часті стягнення моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-д оповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 23 лютого 2005 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника державного підприємства Міністерства оборони України «Кременчуцьке кар'єроуправлінню «Кварц".
Розраховуючи суму належних позивачеві виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що час вимушеного прогулу становить 11 місяців.
У зв'язку з незаконним звільненням з посади, ОСОБА_1 переніс моральні страждання, що привели до порушення його звичайного способу життя. Розмір моральної шкоди суд оцінив в 1000 грн.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, вимогам матеріального та процесуального законів.
Вимоги апеляційної скрапи фактично зводяться до перерахунку періоду вимушеного прогулу з дати відсторонення позивача від виконання обов'язків за наказом Міністра оборони України НОМЕР_1 «Про призначення службового
Справа №22-ц-4524/2006 Головуючий в суді І інстанції: Тимошенко К.Г.
Доповідач: Куриленко О.С.
розслідування за фактами порушення чинного законодавства керівником ДП МОУ «КК «Кварц".
Колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції щодо встановлення періоду вимушеного прогулу, який надає підстави для виплати середнього заробітку починаючи з січня 2005 року.
Оскільки позивачем в позові не було заявлено вимог щодо індексації середньомісячного заробітку при обчисленні заявлених до виплати сум, суд апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої! нстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не має підстав для задоволення заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для спростування висновків суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди в разі її збільшення, оскільки з наданих позивачем доказів саме така сума моральної шкоди є тотожною для відновлення психологічного стану позивача.
Суд повно та всебічно з'ясував фактичні обставини і ухвалив рішення відповідно до норм діючого законодавства.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року -залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим від 04 квітня 2006 року в часті стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.