Справа № 752/10831/14-ц
Провадження № 2/752/4178/14
Іменем України
10 грудня 2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.
при секретарі Бурлака Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення обов'язкової частки у спадщині, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати за ним право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що станом на момент смерті батька був пенсіонером за віком, а отже непрацездатним, у зв'язку із чим має право на обов'язкову частку у спадщині в порядку спадкування незалежно від змісту заповіту. На підставі ст. 1241 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з викладених у позові підстав.
Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог. Відповідач звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила зменшити розмір обов'язкової частки ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_3 до ? частини всього охопленого заповітом майна.
В обґрунтування заперечень зазначила про те, що задовго до своєї смерті ОСОБА_3 02.09.2003 року склав заповіт, яким заповів все належне йому майно на момент смерті ОСОБА_2 На день смерті спадкодавця заповіт не був скасований та був чинний. За заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 Із заявою про прийняття спадщини звернувся також і ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2, не заперечуючи саме право позивача ОСОБА_1, як непрацездатного сина на момент смерті батька, на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті батька, вважає, що розмір такої обов'язкової частки повинен бути зменшений судом, враховуючи характер взаємовідносин, які склалися між спадкоємцем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3, а також інших обставин життя ОСОБА_3 та поведінки ОСОБА_1 Так, в обґрунтування наведених доводів, ОСОБА_2 зазначила, що за життя ОСОБА_3 не бажав спілкуватись із сином ОСОБА_1 та практично не спілкувався, оскільки ОСОБА_1 не виконував свої обов'язки по догляду за літніми батьками, не піклувався та не доглядав матір'ю, у якої у 1996 році стався інсульт та до моменту смерті остання була паралізована, прикута до ліжка та у безпорадному стані. Вказана поведінка ОСОБА_1 ображала батька, який разом з ОСОБА_2 доглядав за ОСОБА_4 (дружиною та матір'ю позивача). Крім того, не піклувався ОСОБА_1 і про батька ОСОБА_3, не доглядав його, не допомагав у господарстві, не купував їжу та ліки, натомість ОСОБА_2, яка є колишньою невісткою ОСОБА_3, навіть після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1, продовжувала піклуватись та доглядала за батьками позивача. Після смерті ОСОБА_4, відповідач кожні вихідні приходила до ОСОБА_3, який залишився проживати один, прала йому білизну, одяг, готувала їжу, прибирала, виконувала хатню роботу та доглядала за подвір'ям та земельною ділянкою. Негативне ставлення до ОСОБА_1 з боку батька ОСОБА_3 викликано аморальною поведінкою ОСОБА_1 по відношенню до своїх батьків, у зв'язку із чим у 2003 році ОСОБА_3 і склав заповіт згідно якого на випадок своєї смерті все належне йому майно заповів не сину ОСОБА_1, а невістці ОСОБА_2
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків у справі та дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 03 вересня 2012 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с. 69).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з:
· ? частини будинку АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі рішення Народного суду 6 дільниці Московського району м. Києва від 24.12.1959 року, державна реєстрація права власності проведена Київським міським бюро по технічній інвентаризації у 1960 році;
· ? від 0,0779 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 140665, виданого 13 серпня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-7-03442;
· банківських вкладів з відповідними відсотками і компенсаціями, що знаходяться в установах Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», належність яких померлому ОСОБА_3 підтверджується листом заступника начальника Головного управління з роздрібного бізнесу філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний Ощадний Банк України».
19 жовтня 2012 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом Першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3
19 січня 2013 року із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, до Першої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1
Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем першої черги, щодо майна померлого ОСОБА_3, є його син - ОСОБА_1, факт родинних стосунків між померлим ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 04.05.1952 року (а.с. 112).
Судом встановлено, що на день смерті батька ОСОБА_3, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року, син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, був непрацездатним з 10.07.2012 року (а.с. 13).
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що 02 вересня 2003 року ОСОБА_3 належну останньому на праві приватної власності частку будинку АДРЕСА_1, а також все майно, де б воно не було, та з чого воно не складалось і взагалі все те, що буде належати ОСОБА_3 і на що за законом останній буде мати право, заповів ОСОБА_2, 1948 року народження, про що склав заповіт, посвідчений 02.09.2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 26).
Станом на час розгляду цивільної справи вказаний вище заповіт ніким не скасований та чинний.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві, з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
19.10.2012 року до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_2 (а.с. 68).
19.01.2013 року до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 (а.с. 33).
ОСОБА_1, як непрацездатний син має право на обов'язкову частку, яка в даному випадку становить 1/2 частину від усього майна ОСОБА_3 і зокрема на 1/4 частину житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Непрацездатний син має право на обов'язкову частку незалежно від того, чи проживав зі спадкодавцем на момент його смерті.
Разом з тим, відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 1241 ЦК України, розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, а також аналогічних роз'яснень, викладених у п. 7 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, захист права на обов'язкову частку в спадщині може здійснюватись шляхом пред'явлення вимог, зокрема, про визнання права на обов'язкову частку в спадщині. Суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні спорів про зменшення розміру обов'язкової частки встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, зокрема, тривала відсутність спілкування між останніми, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо. Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
У судовому засіданні судом встановлено, що за життя спадкодавця ОСОБА_3, між останнім та спадкоємцем за законом ОСОБА_1 склалися негативні та неприязні відносини, між собою останні практично не спілкувались.
Відсутність тривалого спілкування з батьком визнав та підтвердив і сам позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, пояснивши суду, що дуже рідко відвідував батька за місцем його проживання, їжу, ліки йому не купував, не доглядав за ним. Йому відомо, що доглядала батька його колишня дружина ОСОБА_2 Факт негативного ставлення до батька та аморальної поведінки до батьків заперечував, однак підтвердив, що батько ОСОБА_3 не бажав з ним спілкуватись, на його думку, це викликано тим, що у батька був дуже складний характер. Приводом поганих стосунків з батьком були часті сварки між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_3
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підтвердили те, що між ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_1 склались негативні відносини, оскільки ОСОБА_1 не виконував своїх обов'язків по догляду за літніми батьками, не піклувався та не доглядав матір'ю, у якої у 1996 році стався інсульт та до моменту смерті остання була паралізована, прикута до ліжка та у безпорадному стані. Вказана поведінка ОСОБА_1 ображала батька, який разом з ОСОБА_2 доглядав за ОСОБА_4 Крім того, не піклувався ОСОБА_1 і про батька ОСОБА_3, який після смерті дружини залишився проживати один у приватному будинку.
Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_2, а у період з 1992 по 1995 роки їх діти перебували у шлюбі, особисто була знайома з померлим ОСОБА_3, який приходив до них у гості на новорічні свята, також була знайома з його дружиною ОСОБА_4, яка була дуже хворою. Свідку відомо, що ОСОБА_2, яка є колишньою невісткою ОСОБА_4 та ОСОБА_3, доглядала за останніми, після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 продовжувала доглядати за ОСОБА_3, який залишився проживати один, прала йому речі, прибирала у домі, готувала їсти. Свідок пояснила, що ОСОБА_3 дуже ображався на сина ОСОБА_1, оскільки останній не бажав відвідувати та доглядати хвору матір, яка після інсульту була паралізована та потребувала стороннього догляду і допомоги, у зв'язку із чим між собою батько і син практично не спілкувались.
Допитана як свідок ОСОБА_7, суду показала, що була сусідкою померлого ОСОБА_3, особисто знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, неодноразово ОСОБА_3 у розмовах з ОСОБА_7 жалівся на сина ОСОБА_1, при спілкуванні казав про те, що у нього немає сина, є тільки дочка, дочкою називав колишню невістку - ОСОБА_2 Скаржився на те, що син не приходить до хворої матері, пізніше казав про те, що не відвідує батька, який залишився проживати один після смерті дружини. Свідок неодноразово приймала участь у святкуваннях днів народжень ОСОБА_3, які влаштовувала ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_2 єдина, хто доглядала ОСОБА_3, допомагала йому у господарстві, прала одяг та білизну, готувала та приносила їжу.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що був сусідом померлого ОСОБА_3 та товаришував з ним. ОСОБА_1 за місцем проживання батька свідок не бачив, бачив його тільки на похоронах у батька, зі слів померлого син приходив до нього дуже рідко і тільки тоді, коли треба було щось взяти з подвір'я, при цьому міг не зайти до батька взагалі. До хворої матері, коли остання була прикута до ліжка, ОСОБА_1 не приходив взагалі, про що свідку постійно скаржився ОСОБА_3 До ОСОБА_2 померлий відносився як до дочки.
Допитана як свідок ОСОБА_6 суду показала, що була сусідкою ОСОБА_3, його сина ОСОБА_1 бачила у батька декілька разів, ОСОБА_2 знає як людину, яка постійно допомагала батьками позивача. Син приходив до батька, коли останнього не було вдома, брав з подвір'я те, що йому було потрібно та йшов, після таких відвідувань сина, ОСОБА_3 скаржився, що його знову обікрали. Їжу та ліки ОСОБА_3 купувала тільки ОСОБА_2, кожну суботу прибирала в домі, забирала білизну та одяг додому для прання.
Також, судом встановлено, що всі витрати на поховання ОСОБА_3 понесла ОСОБА_2, яка також займалась і організацією похорон, що підтверджується зокрема, договором про надання представницьких та інших необхідних послуг при організації та проведенні поховання померлого (а.с. 155), довідкою на одержання праху (а.с. 156).
Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
При з'ясуванні та встановленні обставин справи суд виходить з вимог ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вимог ст. 58, ст. 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів та положень ч.1 ст.61 ЦПК України, відповідно до якої, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
При вирішенні даної справи, суд не приймає до уваги відносини, які склалися між ОСОБА_1 та його матір'ю ОСОБА_4, оскільки їх взаємовідносини не мають правового значення для вирішення даного спору щодо спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_3
Разом з тим, оцінюючи у сукупності зібрані та досліджені під час розгляду даної цивільної справи докази, що стосуються характеру взаємовідносин між спадкоємцем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3, суд вважає встановленими та доведеними обставини, що свідчать про негативні відносини між спадкоємцем та спадкодавцем, тривала відсутність спілкування між останніми, неприязні стосунки, викликані небажанням ОСОБА_1 доглядати за батьками, в тому числі за спадкодавцем ОСОБА_3, у зв'язку із чим останнім у 2003 році і складено заповіт на випадок свої смерті на ім'я колишньої невістки ОСОБА_2 У зв'язку із викладеним, суд надходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_3, однак з урахуванням встановлених судом обставин, розмір такої обов'язкової частки має бути зменшений до 1/4 (однієї четвертої) від обов'язкової частки у спадщині.
Керуючись ст.ст. 1241, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення обов'язкової частки у спадщині, - задовольнити.
Зменшити розмір обов'язкової частки ОСОБА_1 у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, до 1/4 (однієї четвертої) від обов'язкової частки у спадщині.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя