Справа № 752/13611/13-ц
Провадження №: 2/752/602/14
04.11.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Короткої Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов»язання вчинення дій, визнання права власності,
встановив:
29.07.2014 року ОСОБА_4, від імені та в інтересах ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2003 року. 1/3 частина цієї квартири належить ОСОБА_2, 1/6 частина квартири належить відповідачу ОСОБА_5 Квартира складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 77, 90 кв.м., жилою площею 44, 90 кв.м. ОСОБА_5 перешкоджає їй у користуванні квартирою. Вона не має можливості потрапити у квартиру, оскільки відповідач не пускає її до квартири. Ключів від квартири у неї немає, оригінали правовстановлюючих документів на квартиру також знаходяться у відповідача. Відповідач, маючи лише 1/6 частину квартири, грубо порушує права інших співвласників. Перешкоджаючи доступ до квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 грубо порушує її права щодо користування та розпорядження належним їй на праві приватної власності майном, завдаючи моральної та матеріальної шкоди. Внаслідок протиправних дій відповідача, вона позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Порушуючи її права ОСОБА_6, протягом всього часу, з моменту виникнення в неї права приватної власності на 1/2 частку квартири, користується її часткою у спільному майні. Просила зобов'язати ОСОБА_5 не чинити їй перешкод у користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2003 року.
15.08.2013 року позивачем подано уточнену позовну заяву щодо того ж предмету спору і з тих же підстав, однак відповідача ОСОБА_5 зазначено, як ОСОБА_3, у зв»язку зі зміною прізвища останньою. 13.11.2013 року було подано заяву про збільшення позовних вимог. У позовній заяві про збільшення позовних вимог, позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_2 просили зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1; витребувати у відповідача ОСОБА_3 оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
03.07.2014 року позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали уточнену позовну заяву, з зазначених у попередніх позовних заявах підстав, заявили вимоги про зобов»язання відповідача ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов»язання надати їм дублікати ключів від вхідних дверей та заборонити в односторонньому порядку змінювати замки вхідних дверей. Просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, а за ОСОБА_2 право власності на 1\3 частину зазначеної квартири, оскільки документ, який підтверджує право власності на нерухоме майно з приводу якого заявлено спірними втрачено. Додатково позивачі вказали, що для отримання дублікату договору купівлі-продажу квартири, що є їх спільною частковою власністю з відповідачем, вони зверталися до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, однак їм було відмовлено через відсутність заяви відповідача, оскільки державна нотаріальна контора може видати дублікат даного договору лише на підставі подання заяви від сторін за договором. Крім того, робили оголошення у пресі про втрату оригіналу правовстановлюючого документу щодо їх права власності на спірну квартиру.
У судовому засіданні позивачі відсутні, просили завершувати розгляд справи за їх відсутності, повідомивши суд, що заявлені вимоги підтримують у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні відсутня, судовий виклик, направлений за зареєстрованим у встановленому законом порядку її місцем проживання повернуто до суду з відміткою відділу зв»язку про те, що ОСОБА_3 до поштового відділення не з»явилася, квартира АДРЕСА_1 зачинена.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлена про судове засідання, визнав за можливе завершувати судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Звертаючись в суд з позовом, позивачі стверджують, що квартира АДРЕСА_1 належить їм та відповідачу на праві часткової власності, однак відповідач ОСОБА_3 утримує у себе правовстановлюючий документ про право власності на зазначену квартиру, без їх відома змінила замки на вхідних дверях, чим позбавила їх можливості використовувати належне їм на праві власності житлове приміщення за призначенням.
Як видно зі змісту наданої суду позивачами копії договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2003 року, посвідченого нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1477, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_2 купили квартиру АДРЕСА_1, в таких частках: ОСОБА_1 - 1\2 частина квартири; ОСОБА_5 - 1/6 частина квартири; ОСОБА_2 - 1/3 частина квартири. (а.с.8).
12.03.2011 року представник позивачів зверталася до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу дубліката договору купівлі-продажу від 24.04.2003 року посвідченого нотаріусом ОСОБА_11 за реєстровим номером №1-1477, однак у видачі дубліката відмовлено через відсутність такої ж заяви від третього співвласника придбаного майна за договором (а.с.43-47).
За даними інформаційної довідки №КВ-2013 №32350 від 25.09.2013 року виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 (1/2ч.), ОСОБА_5 (1/6 ч.), ОСОБА_2 (1/3ч.) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21- ю Київською державною нотконторою 24.04.2003 року №1-1477 (а.с.89).
13.10.2014 року Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою видано довідку №4305/01-16 про те, що 24.04.2003 року конторою дійсно був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_5, від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_2, з іншої сторони. (а.с. 90).
16.12.2013 року в газеті «Аviso plus» за №97 позивачами було зроблено оголошення про втрату договору купівлі-продажу, посвідченого двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 24.04.2003 року №1-1477 (а.с.40).
За правилами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
Наразі, встановлені судом обставини свідчать, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 1\2 та 1\3 частки зазначеної вище квартири, однак договір купівлі-продажу, яким посвідчено таке їх право власності у них відсутній, отримати дублікат зазначеного документу вони позбавлені можливості, оскільки третій співвласник спірного майна ОСОБА_3 чинить їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, не бажає робити заяву про отримання дублікату договору купівлі-продажу квартири, часткою якої володіє разом із позивачами.
Крім того, відповідно до статтей 316,317,319,358,391 ЦК України: правом приватної власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивачі стверджують, про наявність перешкод з боку відповідача у користуванні належним їм на праві власності майном, а відповідач, будучи обізнаною про наявність заявленого позивачами спору, в судові засідання не з»являється, судові виклики не отримує.
З огляду на викладене, суд приймає до уваги зазначені позивачами обставини, щодо відсутності можливості використання за призначенням належного їм на праві власності майна з вини відповідача ОСОБА_3
Відтак, заявлені позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на належні їм частки квартири АДРЕСА_1, з их підстав, що ними втрачено документ, який посвідчує їх право власності на зазначене майно, а також зобов»язання ОСОБА_3 не чинити позивачам перешкоди у користуванні зазначеним житловим приміщенням у спосіб визначений позивачами шляхом зобов»язання надати їм дублікати ключів від вхідних дверей та заборонити в односторонньому порядку змінювати замки вхідних дверей задовольнити.
Судові витрати по сплаті судового збору стягнути на користь позивачів з відповідача за правилами ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,316,317,319,328358,391,392 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,137,179,208,213,218 ЦПК України, суд -
позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов»язання вчинення дій, визнання права власності, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов»язання надати дублікати ключів від вхідних дверей та заборонити в односторонньому порядку змінювати замки вхідних дверей.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Плахотнюк К.Г.