Справа № 570/1113/14-ц
Номер провадження 2/570/781/2014
09 грудня 2014 року
Рівненський районний суд Рівненської області:
в особі судді Коробова С.О.,
при секретарі судового засідання Данчук Л.А.,
з участю
представника ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,
третьої особи за первинним позовом та
позивача за об'єднаним позовом ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, про вселення до житлового будинку та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом зняття з реєстрації,
В обгрунтування позовних вимог про вселення до житлового будинку позивачі зазначають, що їх безпідставно та незаконно відповідач позбавив прав на будинок АДРЕСА_1, а також вказують на те, що вони зареєстровані у вказаному будинку, однак були відповідачем самоуправно виселені з вказаного будинку, відповідач не впускає їх до будинку та заперечує проти їх проживання в ньому. Позивачі просять задовольнити позовні вимоги щодо вселення до житлового будинку, посилаючись на те, що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користуватись займаним приміщенням.
Натомість позивачі за об'єднаним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просять усунути перешкоди в користуванні будинком шляхом зняття з реєстації відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_6, посилаючись на те, що вони є єдиними власниками будинку та вільні розпоряджатись ним на свій розсуд, а відповідачі не є членами їх сімей та не проживають в будинку з 2007 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 позов про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом зняття з реєстації відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_6 не визнав, просив в його задоволенні відмовити. А позов про вселення підтримав повністю. Пояснив, що з 1991 року позивачка, її чоловік ОСОБА_8 та двоє їхніх доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сімєю з батьками чоловіка ОСОБА_3 та ОСОБА_9. На підставі направлення №1816 від 01.10.1996 року їх сім'я була переселена з радіоактивної зони на умовах відшкодування коштів за будівництво нового будинку до с. Колоденка Рівненського району. У грудні 2006 року шлюб мід ОСОБА_1 та ОСОБА_10 розірвано. В січні 2007 року відповідач ОСОБА_3 не впустив позивачів до вищезазначеного будинку, чим безпідставно і незаконно позбавив позивачів прав на цей будинок.
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 позов про вселення не визнав, а підтримав позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом зняття з реєстрації, так як його довірителі є єдиними власниками будинку.
Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками будинку по АДРЕСА_1, оскільки 27 листопада 1996 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право особистої власності на вищезазначене домоволодіння, яке було видане на підставі рішення виконкому Корнинської сільської ради № 42 від 13.11.1996 року. 29.12.2004 року ? частину будинку ОСОБА_3 подарував своїй дочці ОСОБА_5 Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_1 та її донькам відмовлено в позові про право власності на частину будинку.
Факт реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в будинку по по АДРЕСА_1 підтверджується листом Рівненського РВ ГУДМС України в Рівненській області (том 2, а.с. 41-43). Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Щодо предмету позову про вселення, то відповідачем ОСОБА_3 зазначено в його запереченнях, що самоуправно з оспорюваного булинку ОСОБА_1 з доньками ніхто не виселяв. Вона після розірвання шлюбу з ОСОБА_10 (сином відповідача) за власним бажанням у грудні 2006 року зібрала речі, а в січні 2007 року перевезла їх до своєї матері в с. Масевичі Рокитнівського району. Сама ж з доньками добровільно виселилась з будинку, про що відповідач ОСОБА_3 має розписку від її доньки - позивача ОСОБА_6. З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ст. 150 ЖК України про те, що громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мать право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 з доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 добровільно виселилися з будинку по АДРЕСА_1 та з 2007 року не проживають в ньому, не є членами сім'ї будь-кого з власників, інших доказів на обгрунтування своїх позовних вимог ними не надано, тому на думку суду позовні вимоги є недоведеними.
Предметом позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (який був об'єднаний з вищезазначеним позовом в одне провадження) є усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів. Однак жодним доказом не доведено, що ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чинять власникам ОСОБА_3 ОСОБА_5 які-небудь перешкоди в користуванні належним їм будинком.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і такого самостійного способу захисту порушеного права або інтересу як зняття особи з реєстрації місця проживання не передбачено.
Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 12.01.2012 року.
Предметом позову є усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів. Вирішення такої вимоги можливе в поєднанні з вирішенням питання про відсутність у відповідачів права користування будинком АДРЕСА_1. Такої ж вимоги не заявлено, а змінювати позовні вимоги самостійно суд не вправі відповідно до ст. 11 ЦПК України. Такі обставини свідчать про неправильність обрання позивачем способу захисту порушеного права, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити за безпідставністю вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 224, 225, 294 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про вселення до житлового будинку відмовити повністю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом зняття з реєстрації відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Коробов С.О.