"05" січня 2015 р. Справа № 926/1550/14
За позовом фізичної особи-підприємця Козачук Олени Петрівни
до відповідача фізичної особи-підприємця Кузик Парасковії Костянтинівни
про стягнення заборгованості в сумі 64 841,40 грн.
Суддя С.О. Миронюк
Представники:
Від позивача - Шородок Ю.М. - представник. Довіреність від 08.10.2014 р.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Козачук Олена Петрівна, що проживає за адресою: вул. Н.Яремчука, 3, с. Петричанка, Глибоцький район, звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця Кузик Парасковії Костянтинівни, що проживає за адресою: вул. Бобруйська, 29, с.м.т. Глибока, про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2013 р. на суму 64 841,40 грн., в тому числі 50 000 грн. основного боргу, 99.60 грн. пені, 5250 грн. інфляційних, 491,80 грн. річних, 9000 грн. матеріальної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.12.2013 р. позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 300 м2, 1 поверху Літ. «А» 164 м2 та підвалу Літ. «А» 136 м2, що знаходиться за адресою смт. Глибока, вул. Залізнична, 11 «Ж», а останній прийняв це приміщення та зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату. Проте, в порушення умов договору відповідач орендну плату не вносив, що призвело до виникнення заборгованості за період з 1.01.2014 р. по 01.06.2014 р. в сумі 50 000 грн. Крім того, за невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 99,60 грн., 5250 грн. інфляційних, 491,80 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 000 грн. матеріальної шкоди.
Ухвалою суду від 20.10.2014 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 05.11.2014 р.
Ухвалами суду від 05.11.2014 р., 25.11.202014 р., 16.12.2014 р. розгляд справи відкладався на 05.01.2015 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та для витребування додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
Відповідач відзиву на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак це не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки сторони було належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
01.12.2013 року між сторонами укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого фізична особа-підприємець Козачук Олена Петрівна передала фізичній особі - підприємцю Кузик Парасковії Костянтинівни нежитлове приміщення площею 300 м2, 1 поверху Літ. «А» 164 м2 та підвалу Літ. «А» 136 м2, що знаходиться за адресою смт. Глибока, вул. Залізнична, 11 «Ж» в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області.
Докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.
Договір укладений строком з 01.12.2013 р. до 01.12.2014 року (п. 1.3 Договору).
На виконання умов договору 01.12.2013 року сторони склали Акт приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень, в якому засвідчили підписами факт передачі фізичній особі - підприємцю Кузик Парасковії Костянтинівни в оренду приміщення за адресою смт. Глибока, вул. Залізнична, 11 «Ж» в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області.
Згідно п. 4.1 Договору орендна плата становить 10 000 грн. за місяць.
В порушення умов договору відповідач орендну плату за період з 01.01.2014 р. по 01.06.2014 р. не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 50 000 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за оренду, а тому з нього слід стягнути заборгованість по орендній платі за період з 01.01.2014 р. по 01.06.2014 р. в сумі 50 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому з відповідача належить стягнути на користь позивача 5250 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 р. по 01.06.2014 р. та 491,80 грн. річних.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На цій підставі та відповідно до п 4.3 Договору, позивач за порушення відповідачем строків оплати платежів правомірно нарахував пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення за період з 01.01.2014 р. по 01.06.2014 р. у сумі 99,60 грн.
Будь-яких доказів на спростування позовних вимог чи про сплату коштів за невиконання вказаного Договору, відповідач до суду не подав.
Таким чином з позивача слід стягнути заборгованість по орендній платі за період з 01.01.2014 р. по 01.06.2014 р. в сумі 50 000 грн., 5250 грн. інфляційних втрат, 491,80 грн. річних та пеню в розмірі 99,60 грн.
Крім, того позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка виразилась у пошкодженні вхідних дверей та врізного замка у орендоване приміщення вартістю 692 грн., знищення двох люстер вартістю 1598 грн. та знищення посуду вартістю 6710 грн., чим завдано позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 9 000 грн.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.
При цьому, на позивача покладається обов'язок доведення того, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з частиною 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили, що знищення майна сталося саме з вини відповідача, що могло б мати наслідком нанесення збитків позивачу та задоволення позову, також не надано жодного належного доказу наявності протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини в діях відповідача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кузик Парасковії Костянтинівни, що проживає за адресою: вул. Бобруйська, 29, с.м.т. Глибока інд. Номер 2088411483, на користь фізичної особи - підприємця Козачук Олени Петрівни, що проживає за адресою: вул. Н.Яремчука, 3, с. Петричанка, Глибоцький район, Чернівецької області інд. Номер 1910004786 орендну плату в сумі 50 000 грн., 5250 грн. інфляційних втрат, 491,80 грн. річних та пеню в розмірі 99,60 грн., а також 1573,41 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
У судовому засіданні 05 січня 2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 12 січня 2015 р.
Суддя С.О. Миронюк