Справа: № 2а-7808/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
27 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 1564 від 01 липня 2011 року про застосування фінансових санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва як платник страхових внесків, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва проведено перевірку достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ "Юрсервіс" за період з 01 березня 2003 року по 20 червня 2006 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 17 липня 2006 року.
Перевіркою встановлено наявність у ТОВ "Юрсервіс" переплати по страхових внесках у сумі 33 864,77 грн.
01 липня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва прийнято рішення № 1564 про застосування до ТОВ "Юрсервіс" фінансових санкцій у розмірі 167,17 грн., у тому числі штраф - 112,20 грн. та пеня - 54,97 грн. за порушення встановлених ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строків сплати страховий внесків до Пенсійного фонду в період з 20 лютого 2004 року по 05 серпня 2004 року.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
В силу частини 1 статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Пунктом 3 вищевказаної статті Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно частини 6 статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Частиною 10 статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із Законом.
В силу частини 2 статті 106 Закону України № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-IV, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Так, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року, виключено частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Тобто, виключаючи з 01 січня 2011 року положення частин першої - дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавець передбачив правило, згідно якого, при визначенні штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків не сплачених у період до 1 січня 2011 року, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, що мало місце до 1 січня 2011 року, фонди загальнообов'язкового державного страхування повинні застосовувати законодавство, що діяло до 1 січня 2011 року (на момент вчинення порушення).
Згідно підпункту 9.3.2 пункту 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасну сплату страхових внесків до ТОВ "Юрсервіс" застосовано фінансові санкції у розмірі 167,17 грн.
Враховуючи те, що заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла в період з 20 лютого 2004 року по 05 серпня 2004 року, колегія суддів вважає, що при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату такої заборгованості потрібно керуватися нормами п. 2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 лютого 2014 року № 21-17а14.
Таким чином, при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 1564 від 01 липня 2011 року, відповідачем правомірно застосовано положення п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, правильність розрахунку сум штрафних санкцій та пені, що застосовані згідно рішення № 1564 від 01 липня 2011 року підтверджується карткою особового рахунку ТОВ "Юрсервіс".
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервіс" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.