м. Миколаїв.
29 грудня 2014 року Справа № 814/2881/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Єрзіков О.М. розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", вул. Карла Лібкнехта, 7,Миколаїв,54001
доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0015612208,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» (далі по тексту - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) від 05.09.2014 року №0015612208, про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 830853,00грн., з яких 553902,00грн. - донараховано податку та 276951,00грн. - штрафу.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем при обчисленні податку на додану вартість неправомірно включена вартість витрат по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, оскільки контролюючим органом не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем з ПП «Еко-Строй-Град» та ТОВ «Аркомбуд».
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 09.03.2004 року та як платник податків взято на податковий облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Основними видами діяльності товариства є будівництво доріг і автострад, надання в оренду будівельних машин і устаткування, будівництво інших споруд, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, будівництво мостів і тунелів.
В серпні 2014 року ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Диссар» за грудень 2013 року, ПП «Еко-Строй-Град» за січень-лютий 2014 року та ТОВ «Аркомбуд» за квітень 2014 року, результати якої оформлено Актом №660/14-03-22-08/32884416 від 21.08.2014 року (далі - Акт).
В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання п. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 553902,31грн. за січень, квітень 2014 року (460 515,13грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента-постачальника ПП «Еко-Строй-Град» у січні 2014 року та 93 387,18грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента-постачальника ТОВ «Аркомбуд» у квітні 2014 року).
На підставі Акта перевірки 05.09.2014 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0015612208, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 830853,00грн.: 553902,00грн. - донараховано основного зобов'язання та 276951,00грн. - штрафні санкції.
Згідно Акта перевірки ДПІ не визнає можливим включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сформованих по взаєморозрахункам з ПП «Еко-Строй-Град» за січень 2014 року та з ТОВ «Аркомбуд» у квітні 2014 року, обґрунтувуючи позицію безтоварністю господарських операцій між позивачем та контрагентами, що ґрунтуються на висновках про ненадання позивачем відповіді щодо використання в господарській діяльності отриманих послуг, ненадання інформації про забезпечення житлом працівників, якими виконувались роботи, ненадання документів щодо використання машин та механізмів, на яких виконувались роботи контрагентами, відсутністю достатніх трудових ресурсів у контрагентів.
При цьому, обгрунтовуючи такі висновки, контролюючий орган посилається на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року №1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-Строй-Град» щодо підтвердження господарський відносин із контрагентами за січень-лютий 2014 року».
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.
Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.
До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Вказана обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.
Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.
Щодо господарських взаємовідносин з ПП «Еко-Строй-Град».
Між Позивачем та ПП «Еко-Строй-Град» укладені наступні договори:
Договір №40/11-1 від 30.11.2012р., відповідно до якого ПП «Еко-Строй-Град» (Виконавець) надавав Позивачу (Замовник) послуги по розміщенню та забезпеченню проживання робітників;
Договір №30/11-1 від 30.11.2012р., відповідно до якого ПП «Еко-Строй-Град» (Виконавець) надавав послуги Позивачу (Замовник) по забезпеченню робітниками різної кваліфікації, згідно усних заявок Позивача;
Договір надання послуг техніки №35/11-1 від 30.11.2012р., відповідно до якого ПП «Еко-Строй-Град» (Виконавець) надавав Позивачу (Замовник) послуги технікою згідно заявок Позивача;
Договір поставки №25/11-1 від 30.11.2012р., відповідно до якого ПП «Еко-Строй-Град» (Постачальник) передавав у власність Позивача (Покупець) будівельний матеріал та дизельне паливо.
При цьому, контролюючим органом визнані безтоварними операції з ПП «Еко-Строй-Град» за двома договорами: 1) надання послуг техніки №35/11-1 від 30.11.2012р.; 2) поставки №25/11-1 від 30.11.2012р. за період - січень 2014 року.
На підтвердження реальності господарських операцій за Договором надання послуг техніки №35/11-1 від 30.11.2012р. та використання послуг в господарській діяльності підприємства позивачем надано належним чином оформлені первинні документи за січень 2014р.: акти приймання-здачі робіт та податкові накладні.
На підтвердження реальності господарських операцій за Договором поставки №25/11-1 від 30.11.2012р. позивачем надано первинні документи за січень 2014р.: видаткові та податкові накладні.
На підтвердження реальності перевезення товарно-матеріальних цінностей придбаних у січні 2014 року у ПП «Еко-Строй-Град» позивачем надано товарно-транспортні накладні на перевезення будівельного матеріалу та паливно-мастильних матеріалів за січень 2014р..
На кінець періоду, який перевірявся, кредиторська заборгованість за відвантажений товар по взаєморозрахункам з ПП «Еко-Строй-Град» становить - 33 122 781.93 грн., що підтверджується журнал-ордером і відомістю по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2014 року.
Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Аркомбуд».
Між позивачем та ТОВ «Аркомбуд» укладені наступні договори:
Договір №ДГ-0000011 від 14.03.2014р., відповідно до якого ТОВ «Аркомбуд» (Виконавець) надавав послуги Позивачу (Замовник) по забезпеченню робітниками різної кваліфікації, згідно заявок Позивача.
Договір №ДГ-0000012 від 14.03.2014р., відповідно до якого ТОВ «Аркомбуд» (Виконавець) надавав Позивачу (Замовник) послуги по розміщенню та забезпеченню проживання робітників;
Договір поставки №ДГ-0000013 від 14.03.2014р., відповідно до якого ТОВ «Аркомбуд» (Постачальник) передавав у власність Позивача (Покупець) будівельний матеріал та паливо-мастильні матеріали;
Відповідачем зазначено про безтоварність господарських з ТОВ «Аркомбуд» за квітень 2014 року.
Відповідно до договору №ДГ-0000011 від 14.03.2014р. Позивач (Замовник) доручає персоналу ТОВ «Аркомбуд» (Виконавець) виконання відповідних функцій, робіт, контролює якість виконання, встановлює графіки та порядок виконання робіт, забезпечує керівництво Персоналом Виконавця, для чого призначає відповідального керівника з своїх співробітників. Так Позивач своїм наказом №35-К від 14.03.14р. (додаток №27) призначив відповідальною особою - Генерального директора Бойко О.Л.
На підставі договору №ДГ-0000011 від 14.03.2014р. ТОВ «Аркомбуд» забезпечувало Позивача робітниками різної кваліфікації, згідно усних заявок Позивача, кількість та фаховий склад працівників визначається в Табелях обліку використання робочого часу за квітень 2014р. (додаток №28), які складалися відповідно до Наказу Державного комітету статистики України від 09.10.1995року N253 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».
На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Аркомбуд» за Договором №ДГ-0000011 від 14.03.2014р. по забезпеченню робітниками різної кваліфікації, позивачем надано акти приймання - здачі робіт та податкові накладні за квітень 2014 року.
Відповідно до умов договору №ДГ-0000012 від 14.03.2014р. ТОВ «Аркомбуд» надавало позивачу послуги по розміщенню та забезпеченню проживання робітників, яких позивач задіяв у виконані певних будівельних робіт. Кількість працівників, їх кваліфікація, місце виконання робіт та розташування зазначена у наказах про відрядження
На підтвердження реальності господарських операцій по розміщенню та забезпеченню проживання робітників за Договором №ДГ-0000012 від 14.03.2014р. позивачем надано акти приймання-здачі робіт та податкові накладні.
На підтвердження реальності господарських операцій з поставки будівельного матеріалу та паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Аркомбуд» за Договором поставки №ДГ-0000013 від 14.03.2014р. позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні на перевезення будівельного матеріалу та паливно-мастильних матеріалів.
Всі первинні документи оформлені з ТОВ «Аркомбуд» складені у відповідності з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість за відвантажений товар по взаєморозрахункам з ТОВ «Аркомбуд» становить - 678 995,30грн., про що свідчить бухгалтерська довідка №250914/1 від 25.09.2014р. та журнал-ордер і відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за квітень 2014 року.
На момент видачі податкових накладних ПП «Еко-Строй-Град» та ТОВ «Аркомбуд» були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг (товарів) ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ.
За таких обставин висновки акта перевірки від 21.08.2014р. №660/14-03-22-08/32884416 стосовно безтоварності господарських операцій Позивача з ПП «Еко-Строй-Град» та ТОВ «Аркомбуд» є невмотивованими, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014р. №0015612208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 553 902 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 276 951 грн. - незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, податкові накладні, акти прийняття виконаних робіт), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Посилання відповідача на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-Строй-Град» від 01.04.2014 року також є невмотивованими, окільки при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення контролюючим досліджувались господарські операції за періоди, що передували складанню акта про неможливість проведення звірки в зв'язку з незнаходженням ПП «Еко-Строй-Град» за юридичною адресою. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися. До того ж, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі №815/2266/14 за адміністративним позовом ПП «Еко-Строй-Град» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо коригування податкових зобов'язань податкового кредиту з ПДВ приватного підприємства «Еко-строй-град» в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі акта від 01 квітня 2014 року № 1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-строй-град», код за ЄДРПОУ 38227174, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта від 01 квітня 2014 року № 1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-строй-град», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року.
Судження відповідача про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарських операції (достатніх матеріальних ресурсів), крім посилання ДПІ на це в акті перевірки, нічим не підтверджується, як не підтверджується і неможливість виконання ними зобов'язань з поставки послуг (робіт, товарів), виходячи з можливості вступити в господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання, залучення іншого трудового персоналу за договорами цивільно-правового характеру. Порушення суб'єктом господарювання порядку звітування про наявність працюючих (залучених) осіб не свідчить про їх фактичну відсутність.
Доводи відповідача про необхідність застосування до правовідносин, що є предметом судового дослідження, приписів ст.44 ПК України є також невмотивованими. При розгляді справи встановлено, що ненадання позивачем на запит ДПІ товарно-транспортних накладних, документів щодо використання машин (механізмів) та деяких інших документів було обумовлене необхідністю відновленням документів в зв'язку з їх втратою, про що належним чином повідомлявся контролюючий орган. Після відновлення таких документів, останні були надані ДПІ. Крім того, витребування документів до перевірки не є тотожним поняттю надання (ненадання) суб'єктом господарювання документів в ході перевірки, а тому положення п.44.6 ст.44 ПК України (щодо відсутності документів) не можуть бути застосовані в даному випадку. Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що надані ДПІ акти приймання-передачі послуг, в даному випадку і є документами що підтверджують використання машин (механізмів).
Позиціонування контролюючим органом наведених обставини як порушення податкового законодавства в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.
Отже, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 05.09.2014 року №0015612208.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" 487 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний