Справа №1-26/2007 p.
ВИРОК ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
З січня 2007 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Карпенко Г.М. при секретарі - Гутаревіч М.В. з участю прокурора - Крупини Л.Г. та адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сувид Вишгородського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, судимого 06 жовтня 2005 року Вишгородським районним судом Київської області по ст.ст. 309 ч.2, 310 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, в скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч.1 КК України,-
31 серпня 2006 року близько 20-00 годин знаходячись в смт. Десна Козелець кого району ОСОБА_2 вирішив шляхом обману заволодіти мобільним телефоном у ОСОБА_3. Підійшовши у зазначений час до газетного кіоску в смт. Десна, він звернувся із проханням до ОСОБА_3 тимчасово надати йому мобільний телефон для здійснення дзвінка. ОСОБА_3 погодився та за власною ініціативою надав ОСОБА_2 для використання власний мобільний телефон «Нокіа-3220» вартістю 680 грн. разом із сім-карткою оператора «Джинс» вартістю 40 грн., на рахунку якого була одна гривня. В подальшому ОСОБА_2, маючи при собі вказаний мобільний телефон, ввівши в оману ОСОБА_3 та скориставшись необачністю останнього зник від нього, забравши з собою згаданий мобільний телефон, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 721 грн.
ОСОБА_2 винним себе у скоєному злочині визнав повністю і суду показав, що 31.08.2006 року він приїхав у смт. Десна близько 20-00 годин. Біля газетного кіоска він попросив у незнайомого чоловіка мобільний телефон, щоб зателефонувати батькам. Останній погодився і дав мобільний телефон марки «Нокіа». Він зателефонував і почав відходити від чоловіка за ларьки, а потім за будинок в сторону автостанції. В цей же вечір він із мобільним телефоном поїхав автобусом в с Сувид Вишгородського району.
Слідуючого дня до нього прийшли працівники міліції і він віддав телефон. У скоєному щиро розкаюється.
Винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 31 серпня 2006 року близько 20 годин біля газетного кіоску невідомий хлопець попросив у нього мобільний телефон зателефонувати. Він дав йому свій телефон марки «Нокіа-3220» з сім-карткою оператора «Джинс» на рахунку якого була одна гривня. Хлопець почав телефонувати і відходити. Він пішов за хлопцем, але останній все віддалявся, а потім зник за будинком. Через певний проміжок часу працівники міліції повернули йому телефон і повідомили, що телефон забрав ОСОБА_2 На той момент, коли ОСОБА_2 забрав й нього мобільний телефон, він не впізнав останнього, так як тривалий час не бачив і на вулиці було темно.
Винність ОСОБА_2 у злочині підтверджується також дослідженими матеріалами кримінальної справи: протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 мобільного телефону «Нокіа-3220» в присутності понятих. При цьому останній говорив, що даний телефон він взяв 31.08.2006 року у невідомого йому чоловіка в смт. Десна з метою зателефонувати і не повернув його (а.с.09).
Документами про вартість мобільного телефону «Нокіа-3220» згідно яких вартість станом на 31.08.2006 р. становила 680 грн. (а.с.11).
Протоколом огляду предмета на а.с.16;
Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 9.11.2006 року і згідно якого підсудний в присутності понятих показував і розповідав на місці, як скоював злочин.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає доказаним, що ОСОБА_2 скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), тому ці його дії слід . кваліфікувати по ч.1 ст. 190 КК України.
Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує щире його каяття, повне визнання своєї вини, посередню характеристику, відшкодування заподіяної шкоди як обставини, що пом'якшують покарання.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 раніше судимий як обставини, що обтяжують покарання.
Суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 міру покарання пов'язану з позбавленням волі.
Поскільки в період відбуття покарання у виді двох років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 2 роки за попереднім вироком ОСОБА_2 скоїв новий злочин за який засуджується, то міру покарання йому необхідно призначати відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України.
Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним по ст. 190 ч.1 КК України і призначити йому покарання по ст. 190 ч.1 КК України два роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_2 за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України у виді двох років обмеження волі, перевести до покарання у виді одного року позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до мір покарання за даним вироком частково, один рік три місяці позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2005 року і остаточно призначити ОСОБА_2 два роки три місяці позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
Речові докази повернути за належністю.
На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя -підпис-
Суддя Козелецького райсуду
Г.М.Карпенко