"05" січня 2015 р. Справа № 12/133-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О. В.,
при секретарі Литвиновій К.О.,
за участю представників сторін:
апелянт - не з*явився,
ліквідатор боржника - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх. №4529 С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 08.12.2014 року у справі № 12/133-09,
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, м. Суми,
до Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат", м. Суми,
про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.12.2014 року (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви № 22587/11-11 від 30.10.2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Сумський м*ясокомбінат» в сумі 12 251,46 грн. у справі № 12/133-09 відмовлено.
Кредитор, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Сумської області від 08.12.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву УПФУ в м. Сумах.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ допускається виникнення (збільшення) у ліквідаційній процедурі у боржника поточної заборгованості, яка повинна бути пред*явлена до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідації боржника як юридичної особи. Відповідно до абз. 4 п.1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п.п.1 та 2 статті 1 цього Закону, об*єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах не є податком чи збором (обов'язковим платежем) у розумінні Податкового кодексу України та не включається до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на які поширюється податкове законодавство. Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам підприємства здійснюється до внесення запису до ЄДРПОУ про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Учасники процесу повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, проте не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників учасників процесу в даній справі, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.09.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2010 р. ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" визнано банкрутом, введена ліквідаційна процедура.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.01.2012 р. припинено повноваження ліквідатора ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Барибу С.Г. Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.06.2013 р. призначено ліквідатором ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" арбітражного керуючого Верченка Д.В.
Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) в редакції Закону від 22.12.2011 р. №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 14.09.2009 р. (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону), постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 15.04.2010 р., а також ту обставину, що спір у даній справі не стосується продажу майна боржника та здійснення ліквідаційної процедури, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013 р.
Як убачається з матеріалів справи, 30.10.2014 р. (тобто більш ніж через чотири року після визнання боржника банкрутом) кредитор, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, звернувся до господарського суду із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 12 251,46 грн. заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за списком 2 за жовтень 2014 року.
Відповідно до правової позиції Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, викладеної в апеляційній скарзі, вимоги з відшкодування пільгових пенсій у вищевказаному розмірі, що виникли під час провадження процедур банкрутства, є поточними, а тому мають бути відшкодовані в порядку, встановленому відповідними нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, далі - Інструкція).
Крім того, апелянтом зазначено, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.
Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Як убачається зі змісту даної норми, при здійсненні провадженні у справах про банкрутство Закон (яким врегульовано, зокрема, порядок здійснення ліквідаційної процедури) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України.
Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Отже, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону № 2343-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ - ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, тому після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.
Зі змісту даної норми вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України (постанова від 18.09.2013 р. у справі №6/108-09) та Верховного Суду України (постанови від 18.03.2014 р. та від 18.04.2014 р. у справі №6/108-09).
Щодо Законів України, на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що ними врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
А саме, відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, встановлених у ч. 1 ст. 23 Закону.
Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника у сумі 12 251,46 грн. заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за списком 2 за жовтень 2014 р. не мають характеру поточних, оскільки виникли після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 31 Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
У статті 31 Закону зазначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заявника не є ані витратами четвертої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 30.05.2011 р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах, прийнятих пізніше (зокрема, від 18.03.2014 р. та від 18.04.2014 р. у справі №6/108-09, від 13.05.2014 р. у справі №5021/321/12).
За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги УПФУ в м. Сумах у розмірі 12 251,46 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи та приписам чинного законодавства.
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 08.12.2014 року у справі № 12/133-09, якою відмовлено в задоволенні заяви УПФУ в м. Сумах про визнання поточних грошових вимог в сумі 12 251,46 грн. заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за списком 2 за жовтень 2014 р., залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06.01.2015 року
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя Л.М.Здоровко
Суддя О.В.Шевель