Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "05" січня 2015 р. Справа № 906/1481/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.
при секретарі: Довгалюку Р.О.
за участю представників сторін:
- від позивача: ОСОБА_1 - представник за угодою №3 про надання правової допомоги
- від відповідача: не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Баранівка, Житомирська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" (смт. Довбиш, Баранівський район, Житомирська область)
про стягнення 22849,48 грн
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" 17032,05 грн, з яких: 15042,07 грн - інфляційні втрати з травня по жовтень 2014 та 1989,98 грн - 3% річних за період з 13.05.2014 по 03.11.2014.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2014 у справі № 906/636/14, яким стягнуто 170128,50 грн з урахуванням судового збору, у зв'язку з чим він має право на нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних за весь час прострочення виконання зобов'язань на суму основного боргу у розмірі 146736,36 грн.
Ухвалою від 07.11.2014 господарський суд прийняв вказану позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив засідання суду, зобов'язав сторони надати необхідні документи.
Згідно з ухвалою від 21.11.2014 господарський суд розгляд справи відклав, зобов'язав представників позивача надати калькуляцію послуг щодо надання правової допомоги позивачу, а відповідача - виконати вимоги резолютивної частини ухвали.
Представники позивача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача відповідно до надісланого на адресу господарського суду листа від 21.11.2014 проти позовних вимог заперечив, вважає, що норми чинного законодавства не передбачають подвійного стягнення штрафних санкцій з одних і тих самих зобов'язань (а. с. 22).
25.12.2014 р. до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач, у зв'язку зі збільшенням кількості днів прострочення виконання основного зобов'язання, просить збільшити розмір позовних вимог на розмір 3% річних з 13.05.2014 по 10.12.2014 в сумі 2301,71 грн. та інфляційних втрат за період з травня 2014 р. по листопад 2014 в сумі 16547,77 грн., вказав про стягнення з відповідача 1827,00 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу Також в заяві зазначено, що відповідач 11.12.2014 р. провів повне погашення боргових зобов"язань та додано копії виписки по рахунку (а. с. 33 - 42).
Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.
Оскільки заява позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд прийняв її до розгляду разом з первісно заявленими позовними вимогами, про що зазначив в ухвалі від 25.12.2014.
Представник позивача в засіданні суду позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог від 25.12.2014 р., надав для долучення до справи уточнену калькуляцію вартості послуг з надання правової допомоги, копії витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та посвідчення адвоката НОМЕР_2, виданого 15.08.2010 р. ОСОБА_1 (а. с. 45 - 48).
Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, вимоги ухвал господарського суду не виконав, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку простої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 26.12.2014 р. (а.с. 49 - 52).
За ініціативою суду до матеріалів справи долучено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача, отриманий за електронним запитом суду 05.01.2015 (а. с. 53, 54).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
Рішенням від 19.06.2014 у справі № 906/636/14 господарський суд Житомирської області позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Корал" Довбиський фарфоровий завод" задовольнив; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 146736,36 грн основного боргу; 11062,68 грн інфляційних; 3779,77 грн 3% річних; 5000,00 грн витрат на послуги адвоката та 3549,69 грн судового збору.
Як на підставу позову в даній справі позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем вказаного рішення суду, що не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Слід зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що після винесення судового рішення від 19.06.2014 у справі № 906/636/14 щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 170128,50 грн, останній сплатив на рахунок позивача 62578,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 191 від 26.06.2014 на суму 5000,00 грн, № 195 від 28.08.2014 на суму 5000,00 грн, № 703 від 11.09.2014 на суму 6000,00 грн, № 703 від 11.09.2014 на суму 20775,03 грн та № 744 від 25.09.2014 на суму 25803,41 грн (а. с. 8 - 12).
Вказані кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення судового боргу в порядку черговості, визначеної ст. 534 ЦК України, наступним чином:
- кошти у розмірі 5000,00 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 191 від 26.06.2014 (дата проведення банком платежу - 26.06.2014), зараховані на відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн;
- кошти у розмірі 5000,00 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 195 від 28.08.2014 (дата проведення банком платежу - 28.08.2014), зараховані на відшкодування судового збору у розмірі 3549,69 грн;
- залишок коштів згідно з платежем від 28.08.2014 у розмірі 1450,31 грн та кошти у сумі 6000,00 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 703 від 11.09.2014 (дата проведення банком платежу - 23.09.2014), зараховані на погашення заборгованості по 3 % річних у розмірі 3779,77 грн;
- залишок коштів згідно з платежем від 11.09.2014 у розмірі 3670,54 грн та кошти у сумі 20775,03 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 703 від 11.09.2014 (дата проведення банком платежу - 29.09.2014), зараховані на погашення заборгованості по інфляційним нарахуванням у розмірі 11062,68 грн;
- залишок коштів згідно з другим платежем від 11.09.2014 у розмірі 13382,89 грн та кошти у сумі 25803,41 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 744 від 25.09.2014 (дата проведення банком платежу - 29.09.2014), частково зараховані на погашення основної заборгованості у розмірі 146736,36 грн.
Таким чином, загальний розмір основного боргу відповідача за поставлені нафтопродукти згідно з Договором № 2 від 03.01.2013 станом на день звернення позивача до суду склав 107550,06 грн (146736,36 грн - (13382,89 + 25803,41)), що також підтверджується довідкою від 03.11.2014 вих. № 73 (а. с. 13).
Приписами п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні нарахування та нарахування трьох процентів річних на заборгованість, визначену судовим рішенням, можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Як зазначено в статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 40), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 16547,77 грн за період з травня по листопад 2014 року (включно), а також 2301,71 грн 3% річних за період з 13.05.2014 по 10.12.2014.
Слід зазначити, що згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 19.06.2014 у справі № 906/636/14 було задоволено до стягнення з відповідача 11062,68 грн інфляційних, обрахованих за період з 01.08.20113 по 12.05.2014, та 3779,77 грн 3% річних за цей же період.
Звідси, суд дійшов висновку, що позивачем обрано період до нарахування 3% річних та інфляційних правильно.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів погашення заборгованості стягнутої згідно з рішенням господарського суду від 19.06.2014 у справі № 906/636/14 не надав. Твердження відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання нарахувань, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, спростовуються доводами суду.
З огляду на викладене, враховуючи бездіяльність відповідача в частині не виконання рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2014 у справі № 906/636/14, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню на суму 18849,48 грн, з яких: 2301,71 грн 3% річних та 16547,77 грн інфляційних втрат.
Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 4000,00 грн, потрачених позивачем на отримання правової допомоги, з яких 2000,00 грн оплачено послуги адвоката ОСОБА_3, а 2000,00 грн - адвоката ОСОБА_1, слід зазначити, що статтею 44 ГПК України передбачено, що оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат.
В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвокатів було надано Угоду № 3 від 28.10.2014 про надання правової допомоги ФОП ОСОБА_2 фахівцями в галузі права - адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 25); копії платіжних доручень за №№ 191,192 від 13.11.2014 (а. с. 26, 27), копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 26.09.2008, та копію посвідчення адвоката НОМЕР_4 від 15.09.2010, виданих ОСОБА_3 (а. с. 19); копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АМ № 000194 щодо ОСОБА_3 (а. с. 30); копії витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та посвідчення адвоката НОМЕР_2, виданого 15.08.2010 р. ОСОБА_1 (а. с. 47, 48).
Пунктом 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).
У калькуляції вартості послуг адвокатів по Угоді №3 від 28.10.2014 про надання правової допомоги позивачу щодо стягнення з відповідача інфляційних та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати боргу за поставлені паливно - мастильні матеріали, зазначено таку ватість послуг:
- вивчення та аналіз матеріалів, наданих позивачем - 300,00 грн.;
- вивчення та аналіз судової практики по предмету спору - 200,00 грн.;
- підготовка позовних матеріалів - 500,00 грн.;
- участь одного адвоката в судовому засіданні - 650,00 грн., кількість судових засідань - 4, загальна вартість - 2600,00 грн.;
- надання гарантій дотримання конфіденційності по відношенню до отриманої інформації - 200,00 грн.;
- надання поточної консультативної допомоги з юридичних питань - 200,00 грн.
Однак, на думку суду, адвокатами завищено суму гонорару за надану правову допомогу по даній справі в частині вартості послуг за надання гарантій дотримання конфіденційності по відношенню до отриманої інформації на суму 200,00 грн. з огляду на те, що інформація щодо предмету спору не є конфіденційною, а також в частині вартості наданих послуг по представництву інтересів в суді на суму 2600,00 грн., з розрахунку вартості участі одного адвоката в судовому засіданні - 650,00 грн., яку слід зменшити до 600,00 грн.
Оглянувши матеріали справи, врахувавши складність справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатами з урахуванням ст. 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвокатів в сумі 4000,00 грн. по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвокатів, що підлягають стягненню з відповідача до 3600,00 грн (4000,00 грн (сума гонорару) - 200,00 грн - (необгрунтована вартість послуг за надання гарантій дотримання конфіденційності по відношенню до отриманої інформації) - 200,00 грн - (завищеного обсягу наданих послуг по представництву)).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає останні в частині задоволення позову на відповідача, оскільки саме неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2014 у справі № 906/636/14 спонукало позивача звернутись до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів та потягло для нього додаткові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору. Крім того, розгляд справи двічі відкладався за клопотаннями відповідача (а. с. 22, 33).
Разом з тим, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом помилково сплатив 3549,69 грн судового збору, замість правильного - 1827,00 грн, як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 1722,69 грн надміру сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" Довбиський фарфоровий завод" (12724, Житомирська обл., Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Щорса, буд. 1, код ЄДРПОУ 30825081)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- 2301,71 грн 3% річних;
- 16547,77 грн інфляційних;
- 3600,00 грн витрат на послуги адвоката;
- 1795,00 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 1722,69 грн судового збору, надміру сплаченого згідно з платіжним дорученням № 186 від 31.10.2014.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 06.01.15
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу (реком.)