Справа № 817/3559/14
26 грудня 2014 року 10год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Сторожук А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2013 №0004561742, №0004571742 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ф-55.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем безпідставно встановлено завищення витрат у 2011 та 2012 роках, оскільки до перевірки були надані всі документи, що підтверджують понесені витрати у зв'язку з закупівлею курей добових бройлерів, а саме: платіжні доручення, видаткові та податкові накладні та договори. Також позивач зазначає, що технологічні картки, ветеринарні висновки, свідоцтва по своїй правовій природі не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не є підставою віднесення витрат до складу валових витрат. Зазначає, що оцінка судом правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0004561742 безпосередньо впливає на правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ф-55, оскільки сума єдиного внеску пов'язана з сумою донарахованого податку з доходів фізичних осіб. Також позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача про відсутність права на податковий кредит у зв'язку із не використанням в господарській діяльності птиці, яка загинула, та пального (скрапленого газу), враховуючи наявність податкових накладних, оформлених належним чином, та доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю.
Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.209-211 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність за 2011 рік на суму 2510,82 грн. та за 2012 рік на суму 10044,71 грн. Розбіжність виникла в зв'язку з тим, що до складу валових витрат підприємцем включені витрати, які не пов'язані з одержанням доходу, а саме: в ході перевірки встановлено, що із загальної суми, сплаченої при придбанні товару (курчата добові бройлери), яка включена до валових витрат, частину складають товари (курчата добові бройлери), які не приймали участі в основній господарській діяльності. У зв'язку з чим, позивачем порушено п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України та до складу валових витрат позивача за 2011 рік не прийнято витрати в сумі 2510,82 грн. та за 2012 рік на суму 10044,71 грн. як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємця та не приймали участь в оподаткованих операціях звітного періоду. Зазначив, що в ході здійснення господарської діяльності у 3-4 кв. 2011 року та у 2012 році позивач проводив списання товарно-матеріальних цінностей (курчата добові бройлери) у зв'язку з непридатністю для подальшої реалізації (падіж) на загальну суму 12555,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 2511 грн. Вказав, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 6364 грн., в т.ч. у квітні, червні, липні 2012 року. Розбіжність виникла у зв'язку з тим, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 6364 грн., яка витрачена на придбання товару (факт отримання підтверджено рахунками на оплату, накладними та податковими накладними), проте при перевірці накладних на реалізацію та відповідно акту інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 31.12.2012 встановлено, що вищевказаний товар (скраплений газ) на суму ПДВ 6364 грн. не використовувався в господарській діяльності та відсутній в залишках платника. Тому такі суми податку на додану вартість позивач не має права відносити до складу податкового кредиту.
З наведених підстав спірні рішення представник відповідача вважає правомірними, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.07.1992; зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 01.07.2011 (а.с.32,33 т.1).
Суд встановив, що в період з 09.09.2013 по 20.09.2013 на підставі наказу №214 від 27.08.2013 та направлення №259/874/17-100 від 09.09.2013 відповідно до п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, ст.82 Податкового кодексу України уповноваженою особою ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області проведено планову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013 (а.с.214-225 т.1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлені порушення:
ст. 177 Податкового кодексу України, у відповідності до ст.164, п.167.1 ст.167, ст.176, пп. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 30017,70 грн., в т.ч.: за 3-4 квартал 2011 року - 376,62 грн., за 2012 рік - 29641,08 грн.;
в порушення п.198.3, п.198.6. ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту на суму 43666 грн., а саме: за серпень 2011 року - 502 грн., за квітень 2012 року - 917 грн., за червень 2012 року - 4933 грн., за липень 2012 року - 514 грн., за грудень 2012 року - 36800 грн., в результаті чого ФОП ОСОБА_4 в порушення п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України занижено суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 43666 грн. в т.ч.: за серпень 2011 року на суму 502 грн. за квітень 2012 року на суму 917 грн. за червень 2012 року на суму 4933 грн., за липень 2012 року на суму 514 грн., за грудень 2012 року на суму 36800 грн.
Подані позивачем заперечення на акт перевірки №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013 контролюючим органом були відхилені, висновки акта перевірки залишені без змін (а.с.34-41 т.1).
На підставі акта перевірки №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013 ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області прийнято:
податкове повідомлення-рішення №0004081742 від 17.10.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" на 37522,13 грн., в тому числі за основним платежем на 30017,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7504,43 грн. (а.с.42-43 т.1);
податкове повідомлення-рішення №0004091742 від 17.10.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 54582,50 грн., в тому числі за основним платежем на 43666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 10916,50 грн. (а.с.44-45 т.1).
Позивач оскаржив вказані рішення податкового органу в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги №722/14/10-210/303 від 02.12.2013 Головне управління Міндоходів у Рівненській області частково задовольнило скаргу платника податків та скасувало податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0004091742 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34791 грн. основного платежу та 8697,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0004081742 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 28134,36 грн. за основним платежем та 7033,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0004091742 в сумі 8875 грн. основного платежу з податку на додану вартість і 2218,75 штрафної (фінансової) санкції, №0004081742 в сумі 1883,34 грн. по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності і 470,84 грн. штрафної (фінансової) санкції Головне управління Міндоходів у Рівненській області залишило без змін (а.с.46-53 т.1).
За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0004561742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності" на 2354,18 грн., в тому числі за основним платежем на 1883,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 470,84 грн. (а.с.9 т.1);
податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0004571742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 11903,75 грн., в тому числі за основним платежем на 8875,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2218,75 грн. (а.с.10 т.1).
Актом перевірки №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013 стверджено, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача є роздрібна торгівельна діяльність з реалізації продовольчих товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), розведення птиці, надання послуг у тваринництві (п.1.6 акта а.с.214 т.1).
Суд встановив, що в 2011 році позивач здійснював свою діяльність з вирощування птиці в господарських приміщеннях в с.Симонів, Гощанського району Рівненської області, що належать йому на праві власності, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно (а.с.6-21 т.2).
У 2012 році позивач здійснював господарську діяльність в орендованому приміщенні в с.Жобрин, Рівненського району Рівненської області, що підтверджується договором оренди №01 від 03.01.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПСП "Полісся" (а.с.37-39 т.2).
Перевіркою правильності визначення витрат за 3-4 квартал 2011 року та за 2012 рік, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, контролюючим органом встановлено розбіжність за 2011 рік на суму 2510,82 грн. та за 2012 рік на суму 10044,71 грн.
Як встановлено з акта перевірки та пояснень представника відповідача, розбіжність у витратах по результатах перевірки виникла в зв'язку з тим, що до складу валових витрат підприємцем включені витрати, які не пов'язані з одержанням доходу, а саме: в ході перевірки встановлено, що із загальної суми сплаченої при придбанні товару (курчата добові бройлери), яка включена до валових витрат, частину складають товари (курчата добові бройлери), які не приймали участі в основній господарській діяльності та відсутні в залишках товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2011 та 31.12.2013. Тому відповідачем встановлено порушення підприємцем п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України та до складу валових витрат позивача не прийнято витрати в сумі 12555,53 грн., як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємця та не приймали участь в оподаткованих операціях звітного періоду. В зв'язку з тим, що витрати за 3-4 квартали 2011 року та за 2012 рік ФОП ОСОБА_4 списані не пропорційно до отриманого доходу від підприємницької діяльності, тому, на думку відповідача, завищено витрати на собівартість реалізованого товару.
Висновок податкового органу щодо не прийняття витрат по падежу птиці як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємця та не приймали участь в оподаткованих операціях звітного періоду, суд вважає хибним з врахуванням наступного.
Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що до витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Пунктом 138.6. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
У відповідності до пп. 138.8.1. п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Матеріалами справи стверджено, що між Фермерським господарством "Екоптиця" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір поставки №7 від 23.03.2012 (а.с.174-175 т.1), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити покупцю добові курчата бройлера КОББ - 500, вироблені на власних виробничих потужностях на власних виробничих цехах. Вартість товару вказується з урахуванням ПДВ, пакування та зазначається в накладних (п.3.1 Договору). Розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника (п.3.3 Договору).
Виконання умов Договору поставки №7 від 23.03.2012 підтверджується: податковими накладними №16/3 від 27.03.2012, №39/3 від 19.06.2012, №58 від 12.09.2012, №67 від 26.10.2012, №80 від 28.12.2012; видатковими накладними №20 від 27.04.2012, №29 від 01.06.2012, №55 від 12.09.2012; ветеринарним свідоцтвом №0130476 від 24.09.2012 (а.с.178-186 т.1).
З матеріалів справи встановлено, що 02.07.2011 між ФОП ОСОБА_7 (Продавець) та ФОП ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір №3К10 (а.с.187-189 т.1), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця добовий молодняк кур-бройлерів ROSS 308 (товар). Ціна товару становить 4,00 грн. за одну голову (п.5.1 Договору).
Крім того, 16.04.2012 між ФОП ОСОБА_7 (Продавець) та ФОП ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір поставки №06/12 (а.с.190 т.1), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця курчата добові бройлери ROSS 308 (товар). Ціна товару визначається на кожну партію товару і вказується в рахунках на оплату та накладних (п.5.1 Договору).
Виконання умов Договорів №3К10 від 02.07.2011 та №06/12 від 16.04.2012 підтверджується: податковими накладними, виданими ФОП ОСОБА_7, №4 від 02.07.2011, №4 від 16.04.2012, №6 від 09.07.2012; податковими накладними виданими ТОВ "Агідель" №37/2 від 13.01.2012, №42/2 від 14.01.2012; видатковою накладною виданою ТОВ "Агідель" №36 від 13.01.2012; ветеринарними свідоцтвами РД-00 №261640 від 14.06.2012, РД-00 №261670 від 23.06.2012 та РД-00 №261722 від 23.07.2012 (а.с.191-199 т.1).
Відповідно до наданих документів позивачем у 2011 році позивачем було придбано 30000 голів птиці на суму 120 000 грн., у 2012 року - 125 653 голів птиці на суму 615 660,85 грн.
На підтвердження понесених витрат з придбання товару позивачем надано банківські виписки за період з 12.01.2012 по 18.12.2012 та Книгу обліку доходів та витрат за 2011-2013 роки (а.с.62-119 т.2).
Крім того, на підтвердження понесення витрат позивачем надано акти на вибуття птиці (а.с.200-206 т.1, 5 т.2).
Згідно з вказаних актів на вибуття птиці, у 2011 році під час здійснення господарської діяльності позивача загинуло 724 голів птиці на суму 2410,92 грн., що становить 2,4% від кількості закупленої птиці, у 2012 році під час здійснення господарської діяльності позивача загинуло 4178 голів птиці на суму 17 194,84 грн., що становить в середньому 3,33% від загальної кількості придбаної птиці.
Суд також зазначає, що згідно пп. ІІІ.1.7 розділу ІІІ Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва в господарствах всіх категорій, затвердженої наказом Держкомстату №270 від 05.08.2008, падіж тварин - це втрата тварин, уключаючи всі випадки їх загибелі від хвороби, у зв'язку зі старістю, унаслідок стихійного лиха, пожежі, нападу хижаків, нещасних випадків, а також вимушеного забою тварин, м'ясо яких не було використане в їжу, а використане тільки на годівлю худоби (але не звірям).
З огляду на викладене, падіж - це невід'ємна частина звичайного технологічного процесу вирощування сільськогосподарських тварин. Тому в обліковому аспекті падіж є браком у виробництві, за винятком падежу через епізоотію (поширення інфекційної хвороби тварин на значній території) та надзвичайні події.
Відповідно до п.138.7. ст.138 Податкового кодексу України фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.
Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.
Оскільки чинним законодавством України не врегульовані показники допустимого падежу сільськогосподарських тварин та птиці, тому ФОП ОСОБА_4, з врахуванням п.138.7. ст.138 Податкового кодексу України, видано наказ №1 від 15.06.2011 "Про затвердження норм допустимого падежу птиці" (а.с.73 т.1), який є внутрішнім господарським документом позивача.
Даним наказом визначено наступний відсоток падежу птиці: віком від 1 до 14 днів - 5%, віком від 14 до 28 днів - 3,5%, віком від 28 до 43 днів - 2 %.
Як встановлено з актів на вибуття птиці, позивач не вийшов за межі допустимих норм падежу птиці.
Враховуючи вищенаведені норми та наявність первинних документів, які підтверджують факт понесення витрат, суд дійшов висновку, що позивач мав право згідно зі ст.138 Податкового кодексу України включати втрати по падежу птиці до складу валових витрат.
Також перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 відповідачем встановлено завищення платником податкового кредиту на загальну суму 43666 грн., в тому числі у серпні 2011 року та грудні 2012 року було зменшено суму податкового кредиту на 2511 грн.
Як встановлено з акта перевірки, розбіжність виникла у зв'язку з тим, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 2511 грн., яка витрачена на придбання товарів (факт отримання підтверджено рахунками на оплату, накладними та податковими накладними), проте при перевірці накладних на реалізацію та відповідно акту інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 31.12.2012 року встановлено, що вищевказаний товар (курчата добові бройлери) на суму податку на додану вартість в сумі 6364 грн. підприємцем не реалізовані та відсутні в залишках платника. Так згідно з наданими до перевірки актів списання товарів встановлено, що позивач в ході здійснення господарської діяльності у 3-4 кварталі 2011 року та у 2012 році проводив списання товарно-матеріальних цінностей (курчата добові бройлери) у зв'язку з непридатністю для подальшої реалізації (падіж) на загальну суму 12555,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 2511,00 грн.
Також в акті перевірки зазначено, що розбіжність на суму податкового кредиту в розмірі 6364,00 грн. виникла у зв'язку з тим, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні товарів (факт отримання підтверджено рахунками на оплату, накладними та податковими накладними), проте при перевірці накладних на реалізацію та відповідно акту інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 31.12.2012 встановлено, що вищевказаний товар (скраплений газ) не використовувався в господарській діяльності та відсутній в залишках платника. Враховуючи, що вищевказаний товар не використовувався в господарській діяльності позивача, відповідачем зроблено висновок про безпідставність включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Проте обумовлений висновок контролюючого органу суперечить нормам податкового законодавства, з огляду на наступне.
Підпункт 1.1 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Як встановлено з первинних бухгалтерських та податкових документів, які надавалися до перевірки, поголів'я птиці в пташниках позивача придбано і розміщено з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у господарської діяльності платника податку, а саме - для забою і подальшої реалізації м'ясної продукції в асортименті, з нарахуванням податку на додану вартість.
Статтею 196 Податкового кодексу України визначено перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування. Стаття 197 Податкового кодексу України містить перелік операцій, які звільнені від оподаткування.
Враховуючи зазначені нормативні положення, падіж поголів'я птиці по нормі або понад норму не підпадає в розряд операцій, звільнених від оподаткування або операцій, що не є об'єктом оподаткування.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, при наявності належним чином оформлених податкових накладних на отримання товару платник має право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у зв'язку із придбанням товару, який використовується під час здійснення господарської діяльності.
Щодо використання позивачем в господарській діяльності пального суд встановив наступне.
13.03.2011 між ПАТ "Новагаз" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (Споживач) укладено договір №09/12 на відпуск скрапленого газу (а.с.74 т.1), відповідно до якого Постачальник бере на себе зобов'язання здійснювати заправку скрапленим газом автотранспорту Споживача на автозаправних станціях (АГЗС) Постачальника, що знаходять в м. Рівне вул. Млинівська, 30 а.
Відповідно до п.2.1 Договору №09/12 Споживач зобов'язується провадити попередню оплату за скраплений газ, який відпускатиметься у розмірі 100%, згідно з рахунками-фактури. Рахунки-фактури виставляються на підставі усної (письмової) заявки.
Виконання умов Договору №09/12 підтверджується дослідженими судом доказами: податковими накладними №33 від 14.03.2012, №55 від 21.03.2012, №65 від 22.05.2012 та №87 від 21.06.2012; видатковими накладними №РН-117 від 21.03.2012, №РН-244 від 23.05.2012 та №РН-284 від 21.06.2012 (а.с.75-81 т.1).
Відповідно до свідоцтва №299175 про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_4 є власником автомобіля НОМЕР_1, який облаштований газовою установкою (а.с.82-83 т.1).
Використання в господарській діяльності власного транспортного засобу та, відповідно, пального на його заправку, придбаного від ПАТ "Новагаз", підтверджується дослідженими судом доказами: господарськими договорами на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, укладених позивачем в інших населених пунктах; подорожніми листами за період з 21.03.2012 по 11.07.2012 щодо поїздок на птахоферму (а.с.84-173 т.1).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не встановлює конкретного переліку документів, що підлягають оформленню при здійсненні платником тих чи інших видаткових операцій, у тому числі й по списанню використаного пального. А відтак, умовою відображення витрат у податковому обліку є наявність у платника таких первинних документів, що містять необхідні відомості про придбання паливно-мастильних матеріалів та їх використання платником у підприємницькій діяльності.
Наведене, з огляду на правила формування податкового кредиту, викладені у пунктах 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, обумовлює й законність відображення СПД у складі податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного пального.
Позивачем надано всі необхідні документи на придбання та використання пального (в т.ч. податкові накладні та подорожні листи), які дають право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням пального.
Враховуючи наведене, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2013 №0004561742 та №0004571742.
Щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ф-55 суд зазначає наступне.
Суд встановив, що в період з 14.10.2014 по 27.10.2014 на підставі направлення №235/585/17-16-17-01 від 13.10.2014 та наказу №806 від 01.10.2014 (а.с.213 т.1) відповідно до ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" уповноваженою особою ДПІ у м. Рівному ГУ Міндходів у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 03.11.2014 №245/2454900210/17-16-17-01-19 (а.с.226-235 т.1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення п.5 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 проведеною перевіркою донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 4394,64 грн., в т.ч.: за 2011 рік за ставкою 34,7% становить 891,02 грн., за 2012 рік за ставкою 34,7% становить 3503,62 грн.
На підставі акта перевірки від 03.11.2014 №245/2454900210/17-16-17-01-19 ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ф-55, відповідно до якої недоїмка ФОП ОСОБА_4 зі сплати єдиного внеску становить 4394,64 грн. (а.с.11 т.1).
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту судової постанови - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з ч.11 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Податковий орган дійшов до висновку про донарахування позивачу єдиного соціального внеску на підставі даних акта перевірки №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013, яким встановлено порушення ст.164, п.167.1 ст.167, ст.176, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 30017,7 грн., в т.ч.: за 3-4 квартал 2011 року 376,62 грн., за 2012 рік 29641,08 грн. За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_4, Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області було частково скасовано податкові повідомлення-рішення, без задоволення залишено скаргу в частині порушення стосовно списання товарно-матеріальних цінностей (курчата добові бройлери) у зв'язку з непридатністю для подальшої реалізації (падіж) на суму 2510,82 грн. за 2011 рік та на суму 10044,71 грн. за 2012 рік. Порушення за 2011 рік, згідно з актом перевірки №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013, на суму 2510,82 грн. виникло у серпні 2011 року, за 2012 рік на суму 10044,71 грн. виникло у грудні 2012 року.
Тобто, сума єдиного внеску, зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ф-55, виникла на підставі висновку відповідача, викладеного в акті перевірки №199/2454900210/17-117 від 27.09.2013 щодо заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 30017,7 грн.
Така сума податку на доходи фізичних осіб була зменшена рішенням Головного управління Міндоходів у Рівненській області №722/14/10-210/303 від 02.12.2013 та встановлена у наступних розмірах: за 2011 рік на суму 2510,82 грн., за 2012 рік на суму 10044,71 грн., що призвело до винесення нового податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0004561742, яке є предметом оскарження по даній справі.
Враховуючи, що в ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено безпідставність висновків податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_4 оподатковуваного доходу за 2011 та 2012 роки, відтак донарахування єдиного внеску в сумі 4394,64 грн. суд вважає безпідставним.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень не грунтуються на матеріальному закону, прийняті без врахування всіх фактичних обставин, а відтак є неправомірними, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень контролюючого органу. У зв'язку з викладеним адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 11.12.2013 №0004561742, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 2354,18 грн., у тому числі 1883,34 грн. за основним платежем, 470,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 11.12.2013 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 11093,75 грн., у тому числі за основним платежем 8875,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2218,75 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 55 від 03.11.2014 на загальну суму 4394,64 грн.
Присудити на користь позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.