30 грудня 2014 року Справа № 803/2220/14
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Новак Л.О.,
за участю представника позивача Купири З.С.,
представника відповідача Гордійчук О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вербена» (далі - ТзОВ «Вербена») звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ ГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0001452200, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 46 462 грн., в тому числі 30 975 грн. основний платіж та 15 487 грн. 50 коп. штрафна (фінансова) санкція.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту від 8 серпня 2014 року №631/111/22-21736940 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вербена» щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за грудень 2012 року та приватним підприємцем ОСОБА_4 за вересень 2013 року». Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 30 975 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 7 640 грн., за вересень 2013 року в сумі 23 335 грн.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки договірні зобов'язання з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за грудень 2012 року та приватним підприємцем ОСОБА_4 за вересень 2013 року виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу недійсності господарської операції, на думку позивача, є безпідставним, так як документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Отже, таким документом може бути і звичайна видаткова накладна на товар, а товарно-транспортна накладна є необхідним документом для підприємств, які здійснюють транспортні перевезення.
Крім того, вважає, що порушення податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4 не впливає на формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.
Враховуючи наведене, вважає, що ТзОВ «Вербена» не занизило ПДВ на загальну суму 30 975 грн., та відповідно не повинно нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.
Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 18 листопада 2014 року пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що за результатами перевірки ТзОВ «Вербена» не підтверджено придбання товарів по оформлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4 первинних документах, у зв'язку з чим зроблено висновок, що ТзОВ «Вербена» завищено податковий кредит на загальну суму 30 975 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 7 640 грн., за вересень 2013 року в сумі 23 335 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 30 975 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 7 640 грн., за вересень 2013 року в сумі 23 335 грн.
Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснила наступне. Товар, поставлений від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та приватного підприємця ОСОБА_4, було прийнято директором ТзОВ «Вербена» Вальчуком М.М., довіреність на отримання товару не видавалася. Посада завідувача складом на підприємстві відсутня, штатним розписом не передбачена. Доставка здійснювалася постачальниками до складу в м. Нововолинськ. Разом з тим, станом на 30 вересня 2014 року значною є дебіторська та кредиторська заборгованість підприємства. Вважає, що сторони свої зобов'язання виконали та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0001452200.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що в період з 28 липня 2014 року по 1 серпня 2014 року Нововолинською ОДПІ ГУ Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вербена» щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за грудень 2012 року та приватним підприємцем ОСОБА_4 за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт 8 серпня 2014 року №631/111/22-21736940.
Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 30 975 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 7 640 грн., за вересень 2013 року в сумі 23 335 грн.
Позивач, не погодившись з актом перевірки, оскаржив його в адміністративному порядку, проте листом від 22 серпня 2014 року Нововолинська ОДПІ ГУ Міндоходів повідомила, що в порушення пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України заперечення подано до контролюючого органу з порушенням строків, а тому залишено без розгляду.
За наслідками перевірки Нововолинською ОДПІ ГУ Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0001452200, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 46 462 грн., в тому числі 30 975 грн. основний платіж та 15 487,50 грн. штрафна (фінансова) санкція.
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 22 серпня 2014 року за №0001452200, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ГУ Міндоходів у Волинській області від 15 вересня 2014 року №5533/03-20-10-03-06 та рішенням Державної фіскальної служби України від 13 жовтня 2014 року №4898/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року №0001452200 залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Висновки перевірки вмотивовані тим, що первинні документи оформленні від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та приватного підприємця ОСОБА_4 містять наявні ознаки дефектності, а також відсутні первинні документи (товарно-транспортні накладні, які б підтверджували поставку товару, акти прийому-передачі, документи складського обліку, що підтверджують оприбуткування товару, матеріальні звіти, сертифікати відповідності на придбаний товар, та інші документи, які б підтверджували фактичне надходження на підприємство товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності).
Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2012 року між ТзОВ «Вербена» (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10/12/12 на придбання паливної продукції - брикету торфового, напівфабрикату торф'яного.
Згідно із умовами договору посвідчуючим якість продукції документом є сертифікат якості. Оплата товару покупцем проводиться з моменту отримання товару на склад, але не пізніше ніж через 30 календарних днів. Доставка товару до пункту призначення здійснюється продавцем. Сторони мають право узгодити інші умови доставки шляхом підписання специфікації.
Розрахунки за поставлений товар в грудні 2012 року не проводились. Станом на 31 грудня 2012 року заборгованість становила 45 838 грн.
По взаємовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ТзОВ «Вербена» під час перевірки не було надано наступних документів: товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, документів складського обліку, матеріальних звітів, сертифікатів відповідності на придбаний товар, інших документів, що підтверджують фактичне надходження на підприємство товару та використання його в господарській діяльності. Також не встановлено матеріально-відповідальну особу, яка відповідала за оприбуткування та списання запчастин на складі.
Крім того, 1 липня 2013 року між ТзОВ «Вербена» (покупець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки №01/07/13, згідно якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця товар, на підставі заявлених покупцем замовлень на постачання. Предметом поставки є товарно-матеріальні цінності, перелік яких зазначається в замовленнях на постачання. Розрахунки за цим договором здійснюються через установу банку.
За отриманий товар у вересні 2013 року розрахунки не проводились. Заборгованість станом на 30 вересня 2013 року становила 193 186 грн.
По взаємовідносинах із та приватним підприємцем ОСОБА_4 ТзОВ «Вербена» під час перевірки не було надано наступних документів: товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, документів складського обліку, матеріальних звітів, сертифікатів відповідності на придбаний товар, інших документів, що підтверджують фактичне надходження на підприємство товару та використання його в господарській діяльності. Також не встановлено матеріально-відповідальну особу, яка відповідала за оприбуткування та списання запчастин на складі.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено придбання товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно із договором купівлі-продажу від 10 грудня 2012 року №10/12/12 та у приватного підприємця ОСОБА_4 згідно із договором поставки від 1 липня 2013 року №01/07/13, оскільки суду в підтвердження реального здійснення господарських операцій не було надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, документів складського обліку, матеріальних звітів, сертифікатів відповідності на придбаний товар, інших документів, що підтверджують фактичне надходження на підприємство товару та використання його в господарській діяльності.
При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.
Крім того, згідно із актом Гошанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області від 25 вересня 2013 року №145/1742/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2012 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за лютий-березень 2013 року», у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відсутнє майно, трудові ресурси, технічний персонал, основні фонди для реалізації будівельних матеріалів дрібними партіями, спецзасоби для транспортування товарно-матеріальних цінностей, договори на перевезення вантажів, акти виконаних робіт.
Згідно із актом ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області від 31 грудня 2013 року №000071/17-12-17-02/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань формування в декларації з ПДВ за вересень 2013 року податкового зобов'язання та податкового кредиту», не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку із відсутністю документів, що засвідчують транспортування товарів, а саме: маршрутних листів, довіреностей, специфікацій та будь-яких інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг) відправником товару.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 8 серпня 2014 року №631/111/22-21736940, про відсутність реального здійснення господарських операцій із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій, а тому ТзОВ «Вербена» у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволені позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Маяковського, будинок 44, код ЄДРПОУ 21736490) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк