30 грудня 2014 року Справа № 2а/0370/1481/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Новак Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцької міської медико-соціальної експертної комісії, Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Луцької міської медико-соціальної експертної комісії (Луцька МСЕК), Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невидачі позивачу довідки про ступінь втрати професійної працездатності внаслідок перенесеного геморагічного інсульту, пов'язаного із виконанням його професійної службової діяльності головного державного податкового ревізора - інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області та зобов'язання Луцьку МСЕК видати вказану довідку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працюючи на посаді головного державного податкового інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області, під час виконання службових обов'язків в грудні 2007 року внаслідок постійного нервового та психологічного перевантаження отримав захворювання - геморагічний інсульт, внаслідок чого став інвалідом другої групи. Однак. на вимогу позивача Луцька міська МСЕК, та в подальшому, Волинська обласна МСЕК, не видала йому довідку про ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, яка необхідна для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому статтею 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби» від 3 червня 1994 року за №349.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши клопотання від 29 грудня 2014 року про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в заяві від 30 грудня 2014 року просив розгляд справи здійснювати у його відсутності. Крім того, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2011 року виконано в повному обсязі та видано довідку про ступінь втрати професійної працездатності внаслідок перенесеного геморагічного інсульту, пов'язаного із виконанням його професійної службової діяльності головного державного податкового ревізора - інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області.
У відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання сторони в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що про відмову в задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював на різних посадах ДПА у Волинській області та 24 червня 2008 року звільнений за власним бажанням з посади головного державного податкового ревізора-інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області.
Згідно з актом розслідування випадку, що стався 18 грудня 2007 року в ДПА у Волинській області від 1 грудня 2008 року, складеного комісією та затвердженого головою ДПА України у Волинській області, вбачається, що у другій половині робочого дня 18 грудня 2007 року у головного державного податкового ревізора-інспектора сектору апеляцій ОСОБА_3 погіршився стан здоров'я та він в подальшому госпіталізований до лікарні з діагнозом - інсульт. При цьому комісія вирішила визнати випадок, що стався з ОСОБА_3 (захворювання, що призвело до інвалідності), як страховий, що стався внаслідок виконання службових обов'язків та надати направлення у Луцьку медико-соціальну експертну комісію для обстеження стану здоров'я щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ОСОБА_3 службових обов'язків.
Луцькою міською МСЕК ОСОБА_3 17 квітня 2008 року визнаний інвалідом 2-ї групи.
Волинською обласною МСЕК 14 травня 2009 року позивачу визначена 2 група інвалідності до 13 травня 2010 року та в подальшому до 1 червня 2012 року, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.
Згідно заключення Українського державного НДІ реабілітації інвалідів від 31 грудня 2009 року за №2226, встановлено, що інвалідизуюча церебро-васкулярна патологія виникла в ОСОБА_3 в домашніх умовах під час лікування радікулярного синдрому і не пов'язана з виконанням службових обов'язків, а тому підстав вважати випадок страховим немає, тому відсотки втрати працездатності не встановлюються.
Судом також встановлено, що 27 травня 2009 року ОСОБА_3 письмово звернувся до Луцької міської МСЕК щодо видачі довідки про ступінь втрати працездатності у відсотках, додавши відношення державної податкової адміністрації у Волинській області від 2 грудня 2008 року №21775/04-017 «Про визначення ступеня втрати працездатності», акт від 1 грудня 2008 року розслідування випадку, що стався 18 грудня 2007 року в ДПА у Волинській області.
У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1,3-5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83, діючого в момент виникнення спірних правовідносин, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо. Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда. Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Підпунктом «а» пункту 15 зазначеного Положення передбачено, що міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням своїх трудових обов'язків. У відповідності до підпункту «б» пункту 19 зазначеного Положення, Кримська республіканська, обласні, центральні міські медико-соціальні експертні комісії переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних чи районних медико-соціальних експертних комісій, та перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних програм.
Службові особи державних податкових інспекцій підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування службових осіб державних податкових інспекцій встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Згідно пп. б п. 5 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 року №349, визначено, що страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.
Пунктом 11 вказаного Порядку визначено, що для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою, а також пред'являють документ, що засвідчує особу. Крім цього подаються копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.
Таким чином, отримання довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності є обов'язковою передумовою отримання страхового відшкодування.
Відповідно до п.11 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року №221 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників, ушкодження здоров'я яких пов'язано з виконанням ними трудових обов'язків, установлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду, постанови прокурора, висновку органів дізнання або попереднього слідства. Згідно п.14 вказаної Постанови, ступінь втрати працездатності працівників, які відповідно до чинного законодавства підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню, з метою виплати страхових сум установлюється у відсотках згідно з довідкою про страхову подію. Зазначена довідка видається за місцем роботи (служби) працівника.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи №73 від 15 липня 2010 року підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між виникненням у ОСОБА_3 захворювання (інсульту) та професійною діяльністю останнього на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_3 в силу ст.18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є застрахованим державним особистим страхуванням посадових осіб органів державної податкової служби, а отримане 23.12.2007 року ним захворювання (інсульт) пов'язане з професійною діяльністю, що підтверджено актом розслідування випадку, що стався 18 грудня 2007 року в ДПА у Волинській області від 01.12.08 року та висновком комісійної судово-медичної експертизи Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи №73 від 15.07.2010 року, а подані ним на розгляд органу МСЕК документи є достатніми для отримання відповідної довідки, тому суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні жодні правові підстави щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_3 про ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 вже звертався 15 лютого 2010 року в суд із відповідним позовом. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Луцької МСЕК щодо відмови у видачі ОСОБА_3 довідки про ступінь втрати професійної працездатності внаслідок перенесеного геморагічного інсульту в правій півкулі мозочка і стовбурі мозку на ґрунті церебрального атеросклерозу з артеріальною гіпертензією та іншими супутніми захворюваннями, пов'язаного з виконанням його професійної службової діяльності державного податкового ревізора - інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області. Зобов'язано Луцьку МСЕК видати довідку ОСОБА_3 про ступінь втрати професійної працездатності внаслідок перенесеного геморагічного інсульту в правій півкулі мозочка і стовбурі мозку на ґрунті церебрального атеросклерозу з артеріальною гіпертензією та іншими супутніми захворюваннями, пов'язаного з виконанням його професійної службової діяльності державного податкового ревізора - інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
На примусове виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2011 року видано 4 жовтня 2012 року виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 24 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 4 жовтня 2012 року закінчене у зв'язку з повним фактичним виконання (акт державного виконавця від 24 грудня 2012 року).
Оскільки, позивачу ОСОБА_3 видано довідку про ступінь втрати професійної працездатності внаслідок перенесеного геморагічного інсульту в правій півкулі мозочка і стовбурі мозку на ґрунті церебрального атеросклерозу з артеріальною гіпертензією та іншими супутніми захворюваннями, пов'язаного з виконанням його професійної службової діяльності державного податкового ревізора - інспектора сектору апеляцій ДПА у Волинській області, суд не вбачає порушеного права позивача та підстав для задоволення позову.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк