18 грудня 2014 р. Справа № 804/10528/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Ляшко О.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішень, стягнення сум, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточнень та доповнень заявила наступні позовні вимоги:
-скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-001/2013 від 19.04.2013 року;
-скасувати рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №67 ДПВ-12 від 25.06.2012 року;
-стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в сумі 73,88 грн.;
-стягнути з відповідача за ксерокопіювання відповідно до квитанції № 007957 від 21.11.2014 на суму 6 грн.; квитанції № 002940 від 28.10.2014 на суму 12 грн.; квитанції № 009097 від 29.09.2014 на суму 4,80 грн.. Всього на суму 22 грн. 80 коп.
-стягнути з відповідачів послуги за ксерокопіювання документів по справі за товарним чеком № 30 від 29.10.2014 на суму 13 грн. 50 коп.;
-стягнути з відповідача за ксерокопіювання матеріалів справи 58 грн. 60 коп. за товарним чеком № 8 від 22.07.2014;
-стягнути з відповідача за ксерокопіювання 8 грн. за товарним чеком від 30.10.2014;
-стягнути з відповідача за ксерокопіювання 20,80 грн. за товарним чеком № 41 від 18.12.2014;
-стягнути з відповідача за ксерокопіювання 13,50 грн. за товарним чеком № 30 від 29.10.2014.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10.02.2009 року вона подала до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська складену нею власноруч у вільній формі позовну заяву до Клінічного обєднання швидкої допомоги про незаконне звільнення з роботи, яка не відповідала вимогам ст.119 ЦПК України та була залишена без руху ухвалою суду від 20.02.2009 року. Тому, вона вимушена була звернутись за послугами до адвоката, через свою необізнаність в процесуальному законодавстві, обравши самостійно адвоката ОСОБА_3 При зверненні до адвоката, вона надала копію ухвали про залишення позову без руху та іншу документацію, при цьому адвокат ОСОБА_3 погодилась з її думкою про незаконність винесених у відношенні неї наказів дисциплінарного характеру, надала їй консультацію та впевнила її в намірі відстоювати свою позицію в суді. 27 березня 2009 року адвокат ОСОБА_3 склала позовну заяву, однак не виклала в ній прохання про поновлення пропущеного строку на пред'явлення позову до суду та не повідомила про те, що був пропущений такий строк, не роз'яснила наслідків пропуску строку, хоча адвокату було відомо про застосування судом в будь-якому випадку строку позовної давності. Під час розгляду її трудового спору, судом було витребувано всі необхідні документи, які могли б свідчити про поважність пропуску нею строку звернення до суду з позовом, втім суд, впевнившись у відсутності поважних причин, застосував наслідки пропуску строку звернення до суду з позовом, та відмовив їй в позові. З таким рішенням суду першої інстанції погодились і суди вищих інстанцій, тобто вона не змогла захистити своє порушене трудове право, як вважає, саме з вини ОСОБА_3 Про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_3 своїх обовязків свідчить те, що після видачі їй на руки судом запитів до різних установ щодо встановлення поважності пропуску звернення до суду, вона прийшла з цими запитами до адвоката, яка пояснила, що її звернення до інших установ можуть бути поважними причинами пропуску зазначеного строку, оскільки свідчать про її дієвість, однак таке розяснення адвоката виявилось оманливим, що вона зрозуміла набагато пізніше, після винесення суддею рішення. Коли вона звернулась до адвоката з питанням, чому остання не заявила клопотання про поновлення пропущеного строку предявлення позову до суду, ОСОБА_3 повідомила, що для цього треба було укладати угоду про надання послуг адвокатом. Однак, їй було не відомо про існування такого роду договору, його форму та порядок укладення, а також випадки його укладення, крім того саме адвокат не повідомила їй про необхідність укладення такої угоди. Більш того, адвокат ОСОБА_3 при складенні позову не просила у суду стягнути на її, позивача, користь середнього заробітку за час затримки компенсації за невикористану щорічну відпустку, а ця сума складає 17062,30 грн., хоча таке її право передбачено ст..117 КЗпП України. Як пояснила їй адвокат, вказану суму компенсації за час затримки компенсації за невикористану щорічну відпустку вона не просила, бо не мала довідки про її-позивача, середній заробіток, однак це суперечить обставинам, які сама і виклала в позові. Вважає такі дії адвоката умисними, оскільки відповідачу на момент складення позову було достеменно відомо про результат його розгляду в суді та недоцільність заявлення додаткових вимог, в яких згодом буде відмовлено. Однак, за ст..233 КЗпП України, вона могла виграти такий спір, бо строк позовної давності для таких спорів становить в тричі більший строк три місяці, а не один місяць, як у спорах про звільнення та поновлення на роботі. Вважає, що саме з вини ОСОБА_3 програла спір у суді та недоотримала коштів на суму 17062,30 грн.
До того ж позивач зазначила, що після отримання негативного для неї рішення суду першої інстанції, ситуацію ще можна було виправити, шляхом подачі обґрунтованої апеляційної скарги, яку спочатку адвокат ОСОБА_3 обіцяла скласти, а в решті, під кінець строку на апеляційне оскарження складати відмовилась, у зв'язку з чим, вона була вимушена складати її самостійно. Вважає, що адвокатом ОСОБА_3 порушено присягу адвоката, Закон України «Про адвокатуру», не дотримано правил професійної етики, не захищено інтересів, не надано компетентної допомоги.
Зазначила, що адвокату було достеменно відомо про те, що вона не мала коштів на оплату послуг адвоката з представлення її інтересів в суді, не могла віднайти собі роботу через стан здоровя, була незаконно звільнена з роботи, та була на той час в передпенсійному віці. Вважає, що адвокат умисно надала їй неякісну допомогу, оскільки діяла в інтересах Клінічного обєднання швидкої допомоги, чим завдала їй значної шкоди.
Через тривалий судовий розгляд, подачу апеляційної, касаційної скарг, позову до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська позивач витратила багато часу та зусиль, а також коштів на консультації, вивчення правової літератури, втратила власну кваліфікацію та професійні здібності.
Дії адвоката ОСОБА_3 позивач оскаржила до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Дніпропетровській області, а також до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, однак її скарги було відхилено. Вказані рішення вважає незаконними, оскільки з вини адвоката вона не отримала компенсації, не була поновлена на роботі, в рішенні комісії описано її позовну заяву, а не суть скарги, наявні посилання на неіснуючий на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про адвокатську діяльність та адвокатуру». Крім того, вона не згодна з нормою Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, за якою встановлюється скорочений строк для оскарження дій адвоката, оскільки судові справи розглядаються роками і виявити недоліки в роботі адвоката юридично не обізнаній особі відразу не можливо.
Також, в 2009 році адвокат складала інший позов, де теж надала неякісні послуги, оскільки визначені ОСОБА_3 позовні вимоги про виділ в натурі частини однокімнатної квартири не відповідають здоровому глузду. Вже підчас розгляду цієї справи в суді позивач відвідувала адвоката за місцем її роботи, однак остання повелась до неї нечемно, чим також порушила правила адвокатської етики.
Позивач в судове засідання з'явилася, просила задовольнити позовні вимоги в останній редакції, посилаючись на раніше викладені письмово обставини.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, надали заперечення на адміністративний позов, в яких зазначили, що оскаржувані рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим просили відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
10.02.2009 року ОСОБА_2 подала до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська власноруч складену позовну заяву до Дніпропетровського клінічного обєднання швидкої медичної допомоги про незаконне звільнення з роботи.
Ухвалою суду від 20.02.2009 року позовну заяву ОСОБА_2 до Дніпропетровського клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги про незаконне звільнення з роботи залишено без руху, через невідповідність вимогам ст..119 ЦПК України, оскільки позивачем не було викладено обставини на обґрунтування позову, не зазначено доказів, які їх підтверджують, не виконано посилань на правові норми, які стали підставою подання позову, не конкретизовано майнових вимог та не обґрунтовано їх.
27.03.2009 року ОСОБА_2 подала до суду уточнену позовну заяву до Дніпропетровського клінічного обєднання швидкої медичної допомоги про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, анулювання запису в трудовій книжці, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, компенсації за невикористану щорічну відпустку, витрат на правову допомогу.
Позовна заява підписана ОСОБА_2, будь-якої довіреності на представлення її інтересів чи угоди про надання правової допомоги не містить.
Вказана позовна заява прийнята до розгляду ухвалою суду від 01 квітня 2009 року та призначена до розгляду.
Відповідно квитанції до прибуткового касового ордера №116 адвокатом ОСОБА_3 за надання правової допомоги отримано 26 березня 2009 року від ОСОБА_2 1800 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Клінічного обєднання швидкої медичної допомоги м.Дніпропетровська про визнання незаконними та скасування наказів про догани та звільнення, поновлення на роботі, зобовязання анулювати запис в трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в задоволенні позовних ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Підставою відмови ОСОБА_2 в позові став пропущений нею без поважних причини строк звернення до суду з позовом про оскарження звільнення та поновлення на роботі. Разом з тим, рішенням суду встановлено, що в обґрунтування поважності пропуску звернення до суду з позовом ОСОБА_2 зазначила, що тривалий час не могла знайти адвоката, який би погодився скласти для неї позовну заяву. В решті позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено за недоведеністю, оскільки встановлено правомірність оскаржуваних позивачем наказів, порушення позивачем трудових обовязків, правомірність звільнення позивача. Окрім того, вказаним рішенням суду надано оцінку зверненням ОСОБА_2 з заявами до інших органів, які не можуть бути розцінені, як поважні причини несвоєчасного звернення до суду з позовом.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і Апеляційний суд Дніпропетровської області, який залишив без змін рішення суду від 22.07.2010 року своєю ухвалою від 30.11.2010 року.
Разом з тим, позивачу було відмовлено у відкритті касаційного провадження ухвалою суду від 28.02.2011 року.
25.05.2012 року позивач звернулась зі скаргою на адвоката ОСОБА_3 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Дніпропетровській області, які обґрунтувала тим, що позов, складений на її проханням адвокатом ОСОБА_3 не допоміг їй захистити свої інтереси, оскільки вона з багатьох причин пропустила строки звернення до суду з позовною заявою, та саме з цієї підстави суд відмовив їй в задоволенні позовних вимог. Окрім того, в позовній заяві адвокат ОСОБА_3 не охопила всього кола спірних правовідносин, що склались, тому вона вимушена була самостійно звертатись до іншого суду з іншою позовною заявою.
Постановою Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.06.2012 року ОСОБА_2 відмовлено в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_3, з огляду на те, що позовна заява була складена адвокатом кваліфіковано, прийнята до розгляду судом, правил адвокатської етики ОСОБА_3 не порушено, як і вимоги Закону України «Про адвокатуру», взаємовідносини між адвокатом та клієнтом ОСОБА_2 скінчились після складення позову, а тому підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22.02.2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Клінічного обєднання швидкої медичної допомоги Дніпропетровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди в позові відмовлено, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду, а вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.
Вказане рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року.
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.04.2013 року №IV-001/2013 скаргу ОСОБА_2 на дії адвоката ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову голови дисциплінарної палати Дніпропетровської області КДКА від 25.06.2012 року про відмову в порушенні дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_3 без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правилами адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. (протокол №6 / VI ), зокрема, ст.16 «Форма угоди про надання правової допомоги» передбачалось, що у випадках надання правової допомоги таких видів, як консультації та роз'яснення з правових питань, довідки щодо законодавства, складання окремих правових документів, угода може укладатися в спрощеній письмовій формі (рядок у відомості, тощо).
Звернення ОСОБА_2 до адвоката ОСОБА_3 було зареєстровано в книзі надання послуг адвокатом, затвердженої відділом податкової адміністрації відповідного району. Оплата послуги по складанню позовної заяви була здійснена на підставі прибуткового касового ордеру № 117 від 26.03.2009 р. з видачею заявниці квитанції до нього.
Судом встановлено, що позовна заява була складена адвокатом з дотриманням вимог закону, з викладенням підстав, на які посилалася позивач та на підставі наданих позивачем документів. Позовна заява була прийнята судом до розгляду без зауважень та повернень для дооформлення, що свідчить про правильність складення позовної заяви у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що позов, складений на її прохання адвокатом ОСОБА_3 не допоміг їй захистити свої інтереси, оскільки позивач з багатьох причин пропустила строки звернення до суду з позовною заявою, а адвокат не заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та саме з цієї підстави суд відмовив їй в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 2,3 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Таким чином, повідомивши ОСОБА_2 про місячний строк звернення до суду в оскаржуваній справі, адвокат ОСОБА_3 не зобов'язана була складати клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду на момент подання позову, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.
Угода про надання правової допомоги при розгляді позовної заяви між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_3 не укладалися, а взаємовідносини між даними особами були закінчені з моменту отримання позивачем позовної заяви, складеної в трьох примірниках.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії адвоката ОСОБА_3 відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру» та Правилам адвокатської етики.
Крім того, рішенням Бабушкінського районного суду від 05 липня 2013 року по справі № 200/2882/13-ц, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2013 року, суд прийшов до висновку про відсутність вини в діях адвоката ОСОБА_3 відносно надання неналежної правової допомоги позивачці ОСОБА_2
Що стосується нечемного поводження адвоката ОСОБА_3 з ОСОБА_2 у 2009 році при складанні позову про виділ в натурі частини однокімнатної квартири, то позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-001/2013 від 19.04.2013 року та рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №67 ДПВ-12 від 25.06.2012 року.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішень, стягнення сум.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішень, стягнення сум - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.Б. Ляшко