Іменем України
28 березня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Зубка К.А., суддів Лещенка P.M. і Ремеза П.М., за участю прокурора Ахалшенішвілі Н.Є., при секретарі Поступайло К.Ю., розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді у порядку апеляційного провадження кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Світловодського міськрайонного суду від 28 грудня 2005 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м. Світловодськ АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, раніше не судимого, визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст. 355, ч.2 ст. 263 КК України і на підставі ст.1п. б Закону України «Про амністію» від 12 серпня 2003 року звільнений від покарання;
та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки смт. П'ятихатки Дніпропетровської області, українки, громадянки України, освіта середня-спеціальна, мешканки АДРЕСА_2, працює приватним підприємцем, одружена, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимої, визнано винною у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України і на підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 12 серпня 2003 року звільнена від покарання.
Постановлено про стягнення солідарно із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 258 гри. 02коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ УМВС в Кіровоградській області - 41 грн. 32 коп. судових витрат по справі.
Суд визнав винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у тому, що вони маючи цивільно-правові стосунки з ОСОБА_3., яка протягом червня 2001 року з кіоску ПП ОСОБА_2, де працювали продавцями її дочки ОСОБА_4 таОСОБА_5, брала в борг продукти харчування і за які не розрахувалася, діючи за попередньою змовою групою осіб, в липні 2001 року прийшли в квартиру до потерпілої, розташовану АДРЕСА_3, де примушували потерпілу до виконання цивільно-правових зобов'язань і вимагали повернення боргу за продукти харчування в сумі 300 грн. При цьому ОСОБА_1 демонструючи бейсбольну біту, яка визнана холодною зброєю і яку він носив без відповідного дозволу, діючи за згодою із ОСОБА_2, став спочатку погрожувати потерпілій побити її майно, а потім наніс удари битою, розбивши скло у дверях на кухню і у велику кімнату, а також пошкодивши двері кладової і ванної кімнати, заподіявши матеріальну шкоду на суму 238грн. 2коп.
Справа № 321 - 2006 рік Головуючий в суді 1-ої інст. Волошина Н.Л.
Категорія ст. 355 ч.2 КК України
Доповідач Ремез П.М.
Діючи повторно, засуджені 20.01.2002 року близько 13год. ЗО хвилин з цією ж метою прийшли знову до квартири потерпілої ОСОБА_3, і діючи в групі осіб узгоджено між собою, ОСОБА_2 вимагала повернення потерпілою недостачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 500грн., які засуджена рахувала за дочкою потерпілої ОСОБА_4, а ОСОБА_1 підняв телевізор «Голдстар» і погрожував його розбити у разі не виконання їх вимог, при цьому він пошкодив шнур та два катріджа до ігрової приставки «Сего», спричинивши потерпілій матеріальну шкоду в сумі 20грн.
Крім цього, засуджені діючи аналогічним способом, 11.01.2002 року прибули до торгового кіоску приватного підприємця ОСОБА_6, розташованого в м. Світловодськ на перехресті вулиць К.Маркса і 9-го Січня, де діючи в групі осіб вимагали від продавця ОСОБА_7 негайного повернення боргу в сумі 290грн., який виник через допущену нею недостачу за час її роботи продавцем в кіоску ПП ОСОБА_2 і який вона підтвердила власною розпискою від 13.04.2001 року. При цьому ОСОБА_1 діючи узгоджено із ОСОБА_2, спричинив потерпілій насильство, що не є небезпечним для її життя і здоров'я.
У змінений апеляції на цей вирок прокурор просить скасувати вирок суду через порушення вимог кримінально-процесуального законодавства і направити справу на новий судовий розгляд, вказуючи на те, що суд визнавши засуджених винними всупереч вимогам ст. 335 КПК України, не призначивши покарання за скоєні злочини звільнив їх від покарання на підставі Закону України «Про амністію».
Засуджені просять скасувати вирок суду і закрити кримінальну справу стосовно них у зв'язку з тим, що в судовому засіданні не доведена їх вина у вчиненні інкримінованих їм злочинів вказуючи на те, що справа судом розглянута одностороннє, суд не врахував, що в судовому засіданні були спростовані факти вимагання грошей у потерпілих показаннями свідків та іншими документами, а зазначені у вироку суду всі свідки по справі є близькими родичами потерпілих Вараксіної та Котляр і зацікавленими у справі, судом взагалі не взяті до уваги показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які бачили сам факт їх візиту без біти до квартири ОСОБА_3, що в суді підтверджено факт добровільної здачі ними в органи влади біти, тому ОСОБА_1 повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 263 КК України, а також що вказану справу сфабрикували дільничний інспектор ОСОБА_10 та слідчий ОСОБА_11, які є друзями.
Провівши у ході апеляційного розгляду судове слідство у обсязі допиту засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дослідження матеріалів справи, заслухавши у дебатах прокурора та засуджених, що підтримали свої апеляції, зваживши доводи апеляцій, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню, а апеляцію засуджених такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході досудового та судового слідства, а також під час апеляційного розгляду засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину не визнали та пояснили, що дійсно у потерпілої ОСОБА_3, її дочки ОСОБА_4. і потерпілої ОСОБА_7 є перед ними борг відповідно за продукти харчування та через недостачу товарно-матеріальних цінностей, який до цього часу їм не повернуто. Повернення грошей у потерпілих не вимагали, майно не пошкоджували, насильства не застосовували до них і не погрожували цим, стосовно боргових зобов'язань потерпілих звернулися з позовом до суду. Коли приходили до ОСОБА_3 біти у них не було, майно потерпілої не пошкоджували і не погрожували цим. Бейсбольна біта належить ОСОБА_7 і зберігалась у неї в кіоску, потім вони її добровільно видали працівникам міліції.
Проте, вина засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю доведена зібраними по справі та всебічно дослідженими в судовому засіданні достовірними доказами, а саме:
Послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила, що дійсно в 2001 році протягом декількох місяців брала в борг продукти харчування у кіоску ОСОБА_2 і сума боргу склала близько 280 грн. В липні 2001 року до неї в квартиру ввірвались ОСОБА_2 і погрожуючи битою вимагали повернення боргу за продукти харчування. При цьому ОСОБА_1 битою побив їй двері в квартирі.
Показаннями свідків ОСОБА_12., яка підтвердила, що засуджені двічі в липні 2001 року та 20 січня 2002 року приходили до них додому і вимагали в її матері гроші. При цьому
першого разу ОСОБА_1 був з битою, якою побив у них двері в квартирі, а другого разу схопив
телевізора і погрожував його розбити, якщо не віддадуть гроші.
Аналогічними показаннями свідків ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_4., ОСОБА_10 і ОСОБА_17
Показаннями свідка ОСОБА_18., яка підтвердила в суді, що вона проживає на одному поверху із сім'єю ОСОБА_3. Влітку 2001 року чула, що в квартирі ОСОБА_3 був шум і крики. Після цього бачила, як з під'їзду вийшли ОСОБА_2 зі своїм чоловіком у якого в руках було щось темне у вигляді палки або зонта.
Показаннями свідка ОСОБА_19, яка підтвердила, що дійсно потерпіла ОСОБА_3 брала в кіоску ОСОБА_1 в борг продукти харчування.
А також протоколом огляду місця події від 21.01.2002 року в ході якого встановлено
пошкодження дверей в квартирі потерпілої ОСОБА_3 та вилучені пошкоджена ігрова приставка із з'єднувальним шнуром і частини ігрових катріджів(т. 1 а. с.6-8), розрахунком ремонтних робіт для відновлювального ремонту в квартирі ОСОБА_3 на суму 238грн.02коп.(т.1 а. с.70-71), довідкою про вартість пошкодженого шнура та катріджів, яка складає 20 грн., власноручними записками ОСОБА_3, які підтверджують наявність боргових зобов'язать перед ОСОБА_2(т.2 а. с.236-242), протоколами виїмки, огляду та пред'явлення для впізнання бейсбольної біти, вилученої у засуджених 26.03.2002 року і яку ОСОБА_3
впізнала, як ту, якою ОСОБА_1 в липні 2001 року пошкодив двері у неї в квартирі(т.1 а. сі05-106), висновком експерта криміналіста від 27.03.2002 року, згідно якого вказана біта, яка вилучена у ОСОБА_2 . виготовлена саморобним способом по типу дубинки і є ударно-роздроблюючою холодною зброєю(т.1 а. сі 18-119). По епізоду ОСОБА_7:
Показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні підтвердила, що в період з жовтня 2000 року по березень 2001 року працювала продавцем в кіоску ОСОБА_2 За час роботи у неї виникла недостача в сумі 1200грн., з яких її частина становила 500грн. Не зважаючи на те, що вона не згодна була з наявністю недостачі, ОСОБА_1а частину суми вирахувала з її зарплати, а на решту 290 грн. остання змусила її 13.04.2001 року написати їй боргову розписку. 11.01.2002 року ОСОБА_2 приїхали до неї на роботу в кіоск
приватного підприємця ОСОБА_6 і погрожуючи розправою, а ОСОБА_1 ще й застосуванням насильства, змусили її написати розписку про повернення їм наступного дня 290 грн.
Свідок ОСОБА_20 підтвердила, що зі слів дочки ОСОБА_7 знає про її борг перед
ОСОБА_1, від яких на її адресу приходили листи, але вона їх не читала. Разом із ОСОБА_2
вона їздила до дочки на роботу в кіоск ПП ОСОБА_6. Там ОСОБА_2 розмовляли з її дочкою на підвищених тонах, вимагаючи повернення грошей, а потім ОСОБА_1 схопив дочку за «грудки» і
притиснув до дверей. Вона прохала його не бити її дочку. Не бачила того, щоб ОСОБА_1
погрожував її дочці ножем та бив ногою в живіт.
Вказані обставини підтвердили також свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23
А також підтверджується трудовим договором від 20.10.2000 року, відповідно до якого ' ОСОБА_7 з указаного періоду працювала продавцем в ПП «ОСОБА_2»(т.2 а. с.73-74), розпискою ОСОБА_7 про зобов'язання повернути борг ОСОБА_2 в сумі 290 грн. до 15.05.2001 року(т.1 а. сі38) та іншими об'єктивними доказами по справі.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання судом першої інстанції повно і всебічно досліджено всі докази по справі і колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_1;, у
вчиненні примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою пошкодження майна і пошкодженням майна потерпілої ОСОБА_3, та із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_7 і правильно кваліфікував їх дії за ст. 355 ч. 2 КК України, а також ОСОБА_1 у вчиненні носіння холодної зброї, без відповідного дозволу і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 263 КК України.
Призначаючи покарання засудженим суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував, що вони вчинили злочини середньої тяжкості, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, характеризуються посередньо, на утриманні мають неповнолітню дочку ОСОБА_24 - 13.09.1999 року народження, а тому правильно дійшов висновку про ' необхідність застосування до засуджених ст. 1 п.«б» Закону України «Про амністію» від 12.08.2003 року і звільнення їх від призначеного судом покарання, оскільки засуджені вчинили
умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Разом з тим, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 335 КПК України, в резолютивній частині вироку визнав засуджених винними за вказаними вище статтями кримінального закону і звільнив їх від покарання, якого взагалі не призначив.
Згідно ч.І ст. 355 КПК України в резолютивній частині вироку повинно бути зазначено кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним, призначене покарання по кожному з обвинувачень і остаточна міра покарання, обрана судом.
Таким чином апеляція прокурора в частині неправильного застосування судом першої інстанції при винесенні вироку норм кримінально-процесуального законодавства і не призначення покарання засудженим за скоєні злочини, підлягає задоволенню.
Разом з тим апеляція прокурора не підлягає задоволенню у частині повернення справи на новий судовий розгляд, оскільки згідно ст.378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, зокрема, неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання. У даному випадку прокурором ставиться питання про призначення засудженим в резолютивній частині вироку покарання за скоєні злочини.
Апеляція засуджених про скасування вироку та виправдання їх за недоведеністю вини, не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції під час судового слідства повно і всебічно досліджено всі докази по справі, враховані усі встановлені у судовому засіданні пом'якшуючі вину обставини і з урахуванням всіх обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засуджених у скоєнні злочинів, за які їх засуджено. Тим обставинам, на які посилаються засуджені у скарзі, суд першої інстанції дав правильну критичну оцінку і тому вони не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст.362, 366, 378 КПК України, колегія суддів
Засудила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково, апеляцію засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Світловодського міськрайонного суду від 28 грудня 2005 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в частині неправильного звільнення засуджених від відбуття покарання - скасувати. Призначити покарання:
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ч.2 ст. 355 КК України - 3 роки позбавлення волі, кожному. ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України - 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити йому 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 12 серпня 2003 року звільнити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від призначеного покарання. В решті цей вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення.
СУДДІ: (підписи)
З оригіналам вірно: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області
Ремез П.М