11 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Курської А.Г, суддів Горбань В.В. Філатової Є.В. при секретарі Бахтагарєєвій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Будинок творчості «Актор", виконавчого комітету Гаспринської селищної ради про визнання права користування жилими приміщеннями, визнання укладеним договору житлового найму, усунення перешкод у здійсненні права користування жилими приміщеннями шляхом внесення пропозицій щодо укладення договору оренди нежилого приміщення, надання житлово-комунальних послуг, заборони вимагати укладення договору оренди нежилих приміщень і покладення обов'язку відновити постачання житлово-комунальних послуг, про зобов'язання укласти у письмовій формі договір найму жилих приміщень, скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також за зустрічною позовною заявою ЗАТ «Будинок творчості «Актор" до ОСОБА_1 про визнання фактичного володіння майном протиправним, усунення перешкод у здійсненні права користування майном і звільнення нежилих приміщень, визнання договору оренди жилих приміщень неукладеним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 12.09.2006 року,
15.03.2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до ЗАТ «Будинок творчості «Актор", просила суд:
- визнати за нею право користування жилими приміщеннями - кімнатою 2-11, кухнею 2-10, умивальником 2-8, туалетом 2-9, що розташовані у будинку АДРЕСА_1;
~ визнати укладеним договір житлового найму зазначених приміщень між ОСОБА_1 та ЗАТ «Будинок творчості «Актор";
~ зобов'язати відповідача ЗАТ «Будинок творчості «Актор" усунути перешкоди у здійсненні права користування зазначеними жилими приміщеннями шляхом надання позивачці пропозицій щодо укладення договору оренди нежилих приміщень, надання житлово-комунальних послуг, заборони вимагати укладення договору оренди нежилих приміщень, зобов'язання відновити постачання до житлових приміщень послуг з водопостачання, опалення, електропостачання;
~ зобов'язати відповідача ЗАТ «Будинок творчості «Актор" укласти з позивачкою договір найму зазначених жилих приміщень;
Справа №22ц-7739/2006
Головуючий у першії інстанції Савранська Т.І.
Доповідач Курська А.Г.
-- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 262 від 27 жовтня 2005 року в частині визначення адміністративної будівлі під літерою «А" будинку АДРЕСА_1;
~ скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 7 грудня 2005 року ЗАТ «Будинок творчості «Актор" в частині визначення літери «А" будинку АДРЕСА_1 адміністративною будівлею.
Позовні вимоги мотивовані наступним. У 1994 році за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету громадської організації «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації у зв'язку із знаходженням з даною організацією в трудових відносинах з 1989 року, ОСОБА_1 поселена та прописана у належне організації жиле приміщення, розташоване за адресою будинок АДРЕСА_1. Прописка здійснювалась органами реєстрації за клопотанням керівника даної організації з обов'язковим долученням рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету вказаної організації, ордера на житло. Громадська організація «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації у 2005 році було реорганізовано в ЗАТ «Будинок творчості «Актор", будівля за адресою АДРЕСА_1 зараз знаходиться у власності цього акціонерного товариства, яке у 2005 році надіслано позивачці пропозицію укласти договір оренди нежилих приміщень, де мешкає позивачка, чим, на її думку, товариство порушує її права.
ЗАТ «Будинок творчості «Актор" за вищезазначеною зустрічною позовною заявою просив суд:
- визнати противоправним фактичне володіння майном ОСОБА_1 - нежилими
приміщеннями, що належать ЗАТ «Будинок творчості «Актор", розташованими за
адресою: АДРЕСА_1;
· зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ЗАТ «Будинок творчості «Актор" у здійсненні права користування зазначеними приміщеннями, зобов'язавши ОСОБА_1 звільнити приміщення, яке вона займає, на їх думку, без достатньої правової підстави;
· визнати договір оренди жилих приміщень - кімнати 2-11 у літері «А" будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та громадської організації «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації неукладеним.
Зустрічний позов мотивований наступним. У 1994 році за усною домовленістю з керівництвом Громадської організації «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації ОСОБА_1 було дозволено тимчасово займати нежиле приміщення - кімнату 2-11 під літ «А" будинку АДРЕСА_1. Зазначена будівля знаходиться у власності ЗАТ «Будинок творчості «Актор" і не віднесена до жилого фонду, бо є адміністративною будівлею з господарським двором. Юридичних відносин з ОСОБА_1, що випливають з договору житлового найму або оренди житла, не виникло. Позивач за зустрічним позовом, як правонаступник громадської організації «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації намагався юридично оформити фактичні відносини шляхом укладання договору оренди нежилого приміщення , але від укладання цього договору ОСОБА_1 відмовилась, в зв'язку з чим її знаходження у зазначених приміщеннях є незаконним, та вона чинить перешкоди у здійсненні права користування ними.
Рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ «Будинок творчості «Актор", виконавчого комітету Гаспрінської селищної ради про визнання права користування жилими приміщеннями, визнання укладеним договору житлового найму, усунення перешкод у здійсненні права користування жилими приміщеннями шляхом внесення пропозицій щодо укладення договору оренди нежилого приміщення, надання житлово-комунальних послуг, заборони вимагати укладення договору оренди нежилих приміщень і покладення обов'язку відновити постачання житлово-комунальних послуг, про зобов'язання укласти у письмовій формі договір найму жилих приміщень, скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно в частині текстуального зазначення в цих документах на призначення нерухомості.
У задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Будинок творчості «Актор" до ОСОБА_1 про визнання фактичного володіння майном протиправним, усунення перешкод у здійсненні права користування майном і звільнення нежилих приміщень, визнання договору оренди нежилих приміщень неукладеним відмовлено.
Стягнуто з ЗАТ «Будинок творчості «Актор" на користь держави судовій збір в сумі 25 грн. 50 коп.
Стягнуто витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп. з кожної сторони.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні її позову та постановити нове про задоволення позову. В частині рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Будинку творчості «Актор" до ОСОБА_1 залишити без змін. Апеляційні доводи зводяться до того, що суд порушив норми процесуального та матеріального права при розгляді справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу директор ЗАТ «Будинок творчості «Актор" Ємел'янов В.Л. просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга в частині прохання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Вимоги ОСОБА_1, пов'язані з правомірністю її проживання у приміщеннях, які знаходяться в будівлі, розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог вона посилається на ті обставини, що приміщення, яке вона займає є гуртожитком, до якого її було поселено на законних підставах. Такі ж доводи зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони і дійшов вірного висновку про те, що необхідних доказів, яких вимагає закон щодо визначення будинку АДРЕСА_1 у статусі гуртожитку та підстав поселення до нього, позивачкою не надано, в зв'язку з чим позовні вимоги визнано необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають вимогам ст.ст. 10,60 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи, будівля, розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1, не відноситься до жилого будинку, це є адміністративний корпус, що підтверджується документами, які є в матеріалах справи (а.с. 21 поверховий план, а.с.68 рішення виконкому, а.с. 77 відповідь виконкому, а.с. 144 акт прийому в експлуатацію). Разом з тим, як зазначає позивач і що підтверджується інтими доказами по справі, один з поверхів цієї будівлі дійсно було пристосовано для тимчасового проживання осіб, які знаходились у трудових відносинах з громадською організацією «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації. Але ці приміщення не мали статусу гуртожитку у тому розумінні, як це було передбачено законодавством (забезпечення меблями, культурно-побутове обслуговування і так далі).
За вимог Житлового кодексу України під гуртожитки надавались спеціально побудовані або переобладнанні для цих цілей жилі будинки. До прийняття Основ житлового законодавства продовжували існувати гуртожитки, розташовані у частині будівель (в учбовому корпусі і так далі). Але з прийняттям у 1983 році Житлового кодексу Української РСР статтею 127 цього Кодексу був встановлений порядок визначення жилого будинку в якості гуртожитку, а саме: жилі будинки повинно було реєструвати в якості гуртожитків у виконкомі районного, міської, районної у місті Ради народних депутатів. Відповідно до ч.1 ст. 2 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 21.12.1983 року «Про порядок введення у дію Житлового кодексу Української РСР" зазначено, що в житлових правовідносинах, що виникли до введення в дію Житлового кодексу Української РСР, здійснення прав та обов'язків учасників цих правовідносин після 1 січня 1984 року регулюється у відповідності з Житловим кодексом.
За таких підстав, якщо не було здійснено реєстрацію будинку у статусі гуртожитку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, цей будинок не можна вважати гуртожитком.
До матеріалів цивільної справи надано відповідь відділу обліку та розподілу житла Ялтинської міської ради від 13.02.2006 року за № 01-6/46 (а.с. 77), з якої убачається, що приміщення адміністративного корпусу домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровані як адміністративна будівля. В якості гуртожитку вони у виконкомі не реєструвались.
В такому випадку колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про статус спірної будови.
Доводи позивачки про реєстрацію цієї будови в БТІ, як гуртожитку, не спростовує висновків суду з цього питання, оскільки реєстрацію проведено за фактичним використанням приміщень і без належної її правової реєстрації в установленому законом порядку.
Вимоги позивачки про визнання незаконним рішення № 262 від 27.10.2005 року Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради в частині, в якій зазначено, що будівля за адресою: будинок АДРЕСА_1 під літ «А" є адміністративною будівлею, а також вимога про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.12.2005 року, видане виконавчим комітетом Гаспрінської селищної ради ЗАТ «Будинок творчості «Актор" в тій частині, де також зазначено, що ця будівля під літ «А" є адміністративною будівлею, є необгрунтованими в зв'язку з вищезазначеним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і про те, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів про додержання порядку вселення її до займаних нею приміщень.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що її було поселено у будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з трудовими відносинами з громадською організацією «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації, а тому у неї виникло право на жилу площу з моменту вселення в 1994 році.
Згідно із законодавством встановлено порядок вселення до гуртожитку. Так, ст.128 Житлового кодексу України жила площа у гуртожитку надається за сумісним рішенням адміністрації установи, підприємства, організації або органу кооперативної , іншої суспільної організації та відповідного профсоюзного комітету. Статтею 129 цього Кодексу також передбачено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі у гуртожитку.
ОСОБА_1 стверджує, що такий порядок вселення її у гуртожиток був дотриманий, але доказів цього ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було. В матеріалах справи також немає даних, які б свідчили про наявність ордеру на вселення ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання укладеною угоди найму жилих приміщень за адресою: будинок АДРЕСА_1, під літ. А (кімната 2-11. кухня 2-10 умивальник 2-8, туалет 2-9) між нею та громадською організацією «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації не ґрунтується на достатніх доказах. При цьому сторони визнають, що вселення до цього будинку відбулося за згодою адміністрації громадської організації «Об'єднання громадян Будинок творчості «Актор" Спілки театральних діячів Російської Федерації, але таке вселення відбулося без належного оформлення і без додержання вимог Житлового кодексу України.
Доводи позивачки про те, що між нею та відповідачем ЗАТ «Будинок творчості «Актор" виникли правовідносини з договору житлового найму, також є необгрунтованими, оскільки відповідач не визнає зайняте позивачкою приміщення гуртожитком, а крім того, згідно з нормами Житлового кодексу України до користування гуртожитками не передбачено застосування правил про договір найму жилого приміщення, які передбачені у главі другій Житлового кодексу України, і на них не поширюються правила ст.117 ЖК України,
Відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства незалежно від їх тривалості.
В в'язку з цим вимоги позивачки щодо зобов'язання ЗАТ «Будинок творчості «Актор" укласти з нею у письмовій формі угоду найму жилих приміщень за зазначеною адресою не мають законних підстав, а крім того, суперечать вимогам цивільного законодавства, зокрема ст.627 ЦК України про те, що сторони вільні в укладенні договору, вибору контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів вважає також правильними висновки суду про необґрунтованість вимог ОСОБА_1, які стосуються усунення перешкод у здійсненні нею права користування жилими приміщеннями відповідачем шляхом надання позивачці пропозицій щодо укладання договору оренди нежилих приміщень, ненадання житлово-комунальних послуг з водопостачання, опалення, електропостачання.
Сама пропозиція укласти договір (оферта) не є порушенням прав будь-кого та не потребує в зв'язку з цим захисту від неї. Інших перешкод у користуванні займаними приміщеннями ОСОБА_1 з боку відповідача, як те: заборона входити у приміщення, користуватися туалетом, умивальником тощо, не встановлено.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод з боку відповідача про надання їй в повному обсязі житлово-комунальних послух, як наймачеві, є необгрунтованими.
Оскільки в решті висновків це ж рішення суду по зустрічному позову сторонами не оскаржується, то судова колегія не вважає за необхідне входити в обговорювання питань щодо їх законності і правильності.
Згідно із ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ялтинського міського суду АРК від 12.09.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак
може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня
набрання законної сили до суду касаційної інстанції.