04 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПВК ТОВ «Регіонпостач", ВДВС Київського району м.Сімферополя, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поділ спільного сумісного майна та про звільнення майна із-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 23.08.2006 року,
18.06.2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПВК ТОВ «Регіонпостач" і ВДВС Київського району м.Сімферополя, треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання права на майно та про виключення майна з акту опису і арешту.
В ході розгляду справи, остаточно уточнив та доповнив свої вимоги, позивачка просила визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1, вартістю 173 846 грн., автомобіль «Опель-Вектра" ( державний номер НОМЕР_1), вартістю 27180 грн. 45 коп., побутове майно, музичний центр, вартістю 8059 грн. Виділити їй із спільного сумісного майна 1/2 частку на суму 104542 грн. 72 коп. Оскільки поділ вказаної квартири за висновками судової будівельно-технічної експертизи технічно неможливий, просила визнати за нею право власності на дану квартиру, а відповідачу ОСОБА_2 виділити домашнє майно на суму 8059 грн. і автомобіль Опель-Вектра, а також стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 69303 грн. 50 коп., яку вона внесла на депозитний рахунок суду. Також позивачка просила звільнити спірну квартиру із-під арешту, накладеного державним віконцем в порядку виконання виконавчих дій на підставі виконавчого листу №1432 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 47355 грн.
Рішенням суду позов задоволено, визнано квартиру АДРЕСА_1, вартістю 173 846 грн., домашнє майно: музичний центр «Кенвуд" з колонками вартістю 600 грн., трельяж з тумбою вартістю 105 грн., килим шерстяний багатоколірний коричневого кольору вартістю 150 грн., килим жаккардовий шерстяний багатоколірний, основний колір червоний, вартістю 180 грн., набір меблів для передпокою з антресолями комбінованими шафами вартістю 4640 грн., килим синтетичний овальної форми, червоний, вартістю 121 грн., кут трьох модульний з жорстким сидінням коричневого кольору вартістю 520 грн., телефон «Брітаника" світло-жовтого кольору 72 грн., телевізор кольорового зображення «Сансуї" вартістю 440 грн., журнальний столик «підставка під телевізор" вартістю 315 грн., журнальний
Справа № 22-7283/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Кукта М.В.
Доповідач: Курська А.Г.
Згідно з ч.1 ст.ЗОЗ ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності, і дійшов вірного висновку про розподіл майна між подружжям як в частині квартири, так і в частині іншого майна, яке належало подружжю на день розгляду справи в суді.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд виходив з неналежно встановленої оцінки квартири за висновками експерта і що це неринкова вартість квартири у розмірі 173 864 грн., судова колегія визнає безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, як третя особа, не заперечував проти вартості квартири за висновками експерта, тому його доводи щодо невідповідності цієї суми ринкової вартості квартири, нічим не доведено.
Як убачається з матеріалів справи, ні сторони, ні інші учасники процесу не критикували висновки експерту ні в якій її частині при аналізі доказів судом першої інстанції, а тому колегія вважає, що суд правильно встановив ринкову вартість квартири станом на день розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Не заслуговує на увагу і не спростовує висновків суду по суті довід апеляції про те, що суд безпідставно включив до кола майна, що підлягає розділу між подружжям, вартість автомобілю «Опель-Вектра" 27 180 грн. 45 коп., оскільки судом встановлено, що сімейні відносини та ведення загального господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були припинені весною 2002 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 мав іншу жінку і проживав з нею. Ця обставина підтверджується цивільною справу про розірвання шлюбу, яка оглядалася судом першої інстанції. Після припинення сімейних відносин з позивачкою і без розділу сумісного майна відповідач ОСОБА_2 без її відома і згоди зняв автомобіль з обліку в ДАІ, про що їй стало відомо тільки в жовтні 2005 року у продовж розгляду цієї справи, і продав його за 5000 доларів США в вересні 2002 року, а гроші від продажу витратив на потреби нової сім'ї, про що сам і підтвердив у судовому засіданні. Факт припинення сімейних відносин між сторонами і обставини купівлі-продажу відповідачем спірного автомобілю без відома та згоди позивачки підтвердили в суді свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно визнав за позивачкою право на всю квартиру при тому, що вона була під арештом, не заслуговують на увагу, оскільки суд при розгляді цього питання не допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
Згідно до п.5 та п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року №6 (з подальшими змінами в 1978 році, 1984 році, 1992 році та в 1998 році) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису", які відповідно до ст.7 Цивільного кодексу України мають характер правового звичаю, «... відповідно до ст.ст.22, 28 КУпШС нажите подружжям майно за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено, суд визначає з урахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Разом і з цім на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.
У випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису ( за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до статті 55 Закону «Про власність" і роз'яснень Пленуму
Справа №22-7283/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Кукта М.В.
Доповідач: Курська А.Г.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності, і дійшов вірного висновку про розподіл майна між подружжям як в частині квартири, так і в частині іншого майна, яке належало подружжю на день розгляду справи в суді.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд виходив з неналежно встановленої оцінки квартири за висновками експерта і що це неринкова вартість квартири у розмірі 173 864 грн., судова колегія визнає безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, як третя особа, не заперечував проти вартості квартири за висновками експерта, тому його доводи щодо невідповідності цієї суми ринкової вартості квартири, нічим не доведено.
Як убачається з матеріалів справи, ні сторони, ні інші учасники процесу не критикували висновки експерту ні в якій її частині при аналізі доказів судом першої інстанції, а тому колегія вважає, що суд правильно встановив ринкову вартість квартири станом на день розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Не заслуговує на увагу і не спростовує висновків суду по суті довід апеляції про те, що суд безпідставно включив до кола майна, що підлягає розділу між подружжям, вартість автомобілю «Опель-Вектра" 27 180 грн. 45 коп., оскільки судом встановлено, що сімейні відносини та ведення загального господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були припинені весною 2002 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 мав іншу жінку і проживав з нею. Ця обставина підтверджується цивільною справу про розірвання шлюбу, яка оглядалася судом першої інстанції. Після припинення сімейних відносин з позивачкою і без розділу сумісного майна відповідач ОСОБА_2 без її відома і згоди зняв автомобіль з обліку в ДАІ, про що їй стало відомо тільки в жовтні 2005 року у продовж розгляду цієї справи, і продав його за 5000 доларів США в вересні 2002 року, а гроші від продажу витратив на потреби нової сім'ї, про що сам і підтвердив у судовому засіданні. Факт припинення сімейних відносин між сторонами і обставини купівлі-продажу відповідачем спірного автомобілю без відома та згоди позивачки підтвердили в суді свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно визнав за позивачкою право на всю квартиру при тому, що вона була під арештом, не заслуговують на увагу, оскільки суд при розгляді цього питання не допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
Згідно до п.5 та п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року №6 (з подальшими змінами в 1978 році, 1984 році, 1992 році та в 1998 році) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису", які відповідно до ст.7 Цивільного кодексу України мають характер правового звичаю, «... відповідно до ст.ст.22, 28 КУпШС нажите подружжям майно за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено, суд визначає з урахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Разом і з цім на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.
У випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису ( за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до статті 55 Закону «Про власність" і роз'яснень Пленуму
Головуючий у суді першої інстанції: Кукта М.В.
Доповідач: Курська А.Г.
Верховного Суду України, даних у п.7 постанови від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності". При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може виключити річ з акту опису і стягнути з позивача в дохід держави чи на користь організації грошову компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити річ в описові, зобов'язавши відповідну державну податкову інспекцію або організацію виплатити позивачу відповідну частку її вартості.
Згідно з п.9 вищенаведеної постанови за нормами ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно і виключення його з опису (звільнення з-під арешту)".
Як убачається з матеріалів справи, суд визнав частки подружжя в нажитому ними під час шлюбу майні рівними і вказав в резолютивній частині, яке майно і кому з подружжя виділяється, на яку суму і яким чином компенсується. Позивачка внесла частину вартості спірної квартири на відповідний рахунок, про що свідчать матеріали справи, для можливості погашення боргу, який утворився з вини відповідача.
За таких підстав, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 23.08.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Справа №22-7283/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Кукта М.В.
Доповідач: Курська А.Г.