провадження № 1-кп/200/86/2013 справа № 403/14798/12-к
2013 року грудня 11 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,
за секретаря - Коляда В. В.,
з участю: прокурора Решетки Д. О.,
потерпілого ОСОБА_1,
захисника адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з повною середньою освітою, одруженого, самозайнятої особи, який постійно проживає за місцем реєстрації на АДРЕСА_1, раніше судимого 22.10.2013 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 116 КК України до трьох років позбавлення волі, -
у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, -
21 серпня 2012 року в ясну погоду близько 14 години в м. Дніпропетровську за ходом руху з боку вулиці Шевченка в напрямку вулиці Чкалова на вулиці Карла Лібкнехта водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним мікроавтобусом «Мерседес Бенц-308Д», д/н НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 40 в умовах інтенсивного одностороннього дорожнього руху позаду попутного мікроавтобуса «Мерседес Бенц-312Д», д/н НОМЕР_2, що рухався на тій же смузі.
Після перехрестя з вулицею Комсомольською в районі будинку на вулиці Карла Лібкнехта, 6, водій ОСОБА_3, проявляючи крайню неуважність до зміни дорожньої обстановки на небезпечну в межах видимості дороги, внаслідок зупинки попереду мікроавтобусу «Мерседес Бенц-312Д» у заторі, зі злочинної недбалості продовжив рух з обраною швидкістю, не вжив заходів щодо своєчасного зниження швидкості аж до негайної повної зупинки мікроавтобуса, чим в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху не запобіг наїзду на мікроавтобус «Мерседес Бенц-312Д», зупинку якого об'єктивно був спроможний виявити, безпосередньо спричинивши травмування пасажира мікроавтобуса «Мерседес Бенц-308Д» ОСОБА_1
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мікроавтобуса ОСОБА_1 з необхідністю заподіяна небезпечна в цей момент для життя закрита тупа травма черева з розривом великого сальнику, яка ускладнилась розвитком гемоперитоніума (з приводу чого було проведено оперативне втручання), а також синець в лівій поперековій області, що за своїм характером закономірно відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєному діянні визнав повністю, щиросердно розкаявся, вибачився перед потерпілим, засудив вчинене і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що він на час події злочину з відома власника технічно справного мікроавтобуса «Мерседес Бенц» у режимі маршрутного таксі на міському маршруті загального користування № 57 з оборотним рейсом від вулиці Косіора до проспекту Кірова перевозив близько 15 пасажирів, які всі сиділи. Зі слів підсудного, у встановлених вище часі і в місці він прямував вулицею К.Лібкнехта десь у середній смузі руху, оскільки праворуч стояли автомобілі, а ліворуч та попереду нього слідував щільний потік автомобілів. За свідченням підсудного, на перехресті з вулицею Комсомольською після зміни сигналу світлофору на зелений він рушив, але закрив очі, бо його засліпило сонце. Як зазначив підсудний, коли він відкрив очі, то побачив безпосередньо попереду мікроавтобус «Мерседес Бенц», що виконував регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті загального користування № 76, який на його смузі зупинився, лише після чого він екстрено загальмував, однак зіткнення не уникнув. Внаслідок вказаного зіткнення раніше невідомий йому пасажир в салоні керованого ним мікроавтобуса впав та отримав тілесні ушкодження. Зізнався, що не звернув уваги на те, як потерпілий забився, але пам'ятає, що травмований пасажир сидів на передньому сидінні та скаржився на болі в боку.
Вина підсудного у вчинені злочину, так само як і його зізнання, підтверджується сукупністю достатніх даних, отриманих за допомогою зібраних доказів, достовірність яких сторонами обвинувачення і захисту не заперечується, на підставі чого згідно з п.п. 8, 11 розділу XI «Перехідні положення» КПК України фактичні обставини у судовому засіданні з'ясовані згідно з істиною у встановленому порядку за частиною третьою статті 299 КПК 1960 року.
Зокрема, учасники процесу не оспорюють дані огляду місця події за протоколом від 21.08.2012 зі складеною схемою до нього (а.с. 3-7), які в тісному взаємному зв'язку з фотографіями пошкоджень мікроавтобусів та їх розташування на дорозі (а.с. 8) доводять факт дорожньо-транспортної пригоди на ділянці місцевості і в дорожніх умовах, встановлених вище.
Характер і локалізація пошкоджень мікроавтобуса, виявлені в ході огляду місця події та відображені в протоколі огляду та перевірки технічного стану транспорту (а.с. 9-10), в своїй сукупності з даними про травмування потерпілого (а.с. 15) за висновками експерта, яких він дійшов у підсумку медичного дослідження карти стаціонарного хворого № 0925512, описаному у висновку експертизи № 4100е (а.с. 47-48), підтверджують наявність описаних вище тяжких тілесних ушкоджень і не виключають заподіяння їх потерпілому внаслідок удару лівою поперековою областю тулуба об виступаючі частини салону автомобіля з послідуючим струсом тіла в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Ці об'єктивні дані, будучи тісно пов'язаними з місцем наїзду на перешкоду, що відображене на схемі до протоколу огляду місця події від 21.08.2012 на відстані 2,7 метрів до правого краю проїзної частини дороги, свідчать про характер зміни дорожньої обстановки, що передувала зіткненню, і доводять механіку ушкодження здоров'я потерпілого, отриманого від удару об виступаючий елемент в салоні мікроавтобуса пасажиром, якому зіткнення надало прискорення з його переміщенням через весь салон з достатньою силою удару для травмування.
Крім того, висновок експертизи № 70/27-761 від 13.11.2012 (а.с. 53-54) у підсумку авто-технічного дослідження усуває будь-які сумніви в технічній можливості ОСОБА_3 запобігти наїзду на інший транспортний засіб у з'ясованій дорожній обстановці шляхом своєчасного застосування гальмування в момент виявлення зупинки мікроавтобуса, що рухався попереду.
Суд, оцінивши показання ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про сліди на місці пригоди і отримані потерпілим тілесні ушкодження, дійшов до стійкого внутрішнього переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних підсудним добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з п. 12.1 зазначених Правил водій повинен під час вибору швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним. За визначенням п. 1.10 Правил дорожнього руху дорожня обстановка складається з сукупності факторів, що характеризуються дорожніми умовами, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху, які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, прийомів керування транспортним засобом.
Відповідно, у з'ясованих обставинах для водія в межах видимості дороги виникла перешкода для руху, яку він об'єктивно спроможний був завчасно виявити, що зобов'язувало його згідно з п. 12.3 Правил дорожнього руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чого він не виконав в умовах обраної швидкості, усвідомлюючи небезпеку.
Суд знаходить злочинну недбалість підсудного ОСОБА_3 у скоєному доведеною повністю, а його необережні дії, що виразилися в порушенні правил безпеки швидкості руху особою, яка керувала механічним транспортним засобом і не передбачала можливості настання під час його руху поранення людини, хоча повинна була і в дорожній обстановці могла це передбачити, що закономірно спричинило тілесні ушкодження небезпечні для життя людини в момент їх їй заподіяння, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
Призначаючи вид і міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення вперше необережного злочину, віднесеного кримінальним Законом за формальними ознаками до категорії тяжких злочинів, які посягають на безпеку дорожнього руху, суспільні відносини з приводу чого врегульовані відповідно до Закону України «Про дорожній рух» з метою захисту здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху.
Належить зважити на ті дані про особу підсудного, за якими він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має 32 роки водійського стажу, за місцем проживання характеризується доброзичливим сусідом, який дотримується правил співжиття у демократичному суспільстві. За повного визнання підсудним своєї вини до пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння розкриттю злочину та проявлене в судовому засіданні щире каяття з вжиттям заходів до часткового відшкодування завданого збитку.
За відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його віку і стану здоров'я, суд дійшов стійкого внутрішнього переконання про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства і в силу ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, визначивши достатній для попередження нових злочинів строк, за якого мета покарання за ст. 50 цього Кодексу буде досягнута, а підсудного спіткає справедлива кара за скоєне за ст. 286 КК України.
Обговорюючи доцільність застосування до винного факультативного додаткового покарання, на виконання п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд звертає увагу на форму вини водія, а також на добросовісне ставлення підсудного до виконання своїх обов'язків водія за п. 2.10 Правил дорожнього руху, тоді як потерпілий знехтував вимогами особистої безпеки, бо сидів, не тримаючись за поручень всупереч п. 5.2 «а» Правил дорожнього руху, чим створив супутні умови, які посилили тяжкість наслідків злочину.
Безсумнівно, для виконання завдань кримінального законодавства згідно з ч. 2 ст. 1 КК України суду належить визначити ступень тяжкості вчиненого злочину за матеріальною ознакою суспільної небезпечності посягання, що має значення для індивідуалізації необхідної міри юридичної відповідальності, а тому набувають особливого значення з'ясовані умови заподіяння шкоди здоров'ю і особистість злочинця, її установки і відношення до загальнолюдських цінностей. Характер зміни дорожньої обстановки, на яку мав зреагувати водій, свідчить про відсутність у ставленні підсудного до заходів безпеки дорожнього руху ознак явного їх зневажання, через що для вчиненого злочину не характерні грубість і зухвалість в порушенні правил користування правом керувати транспортними засобами. Наведені обставини у взаємозв'язку з поведінкою підсудного, якою він заслужив довіру і пробачення потерпілого, відповідно до ст. 55 КК України переконують суд в можливості зберегти право керувати транспортними засобами за підсудним, для якого за віком, родом його трудової діяльності і освітньо-кваліфікаційним рівнем таке спеціальне право має значення основного законного джерела отримання регулярного доходу, за рахунок якого він спроможний, в тому числі, відшкодовувати завдану шкоду потерпілому.
Як встановлено у цій справі, ОСОБА_3 винен у вчиненні злочину, що мав місце до події іншого злочину проти життя, за який він вже засуджений, на підставі чого суд вважає достатнім для виправлення підсудного на виконання ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року.
За наявності відповідної заяви потерпілого цивільний позов у відповідності до ст. 291 КПК 1960 року розгляду не підлягає. Судові витрати до відшкодування не заявлені.
Керуючись ст.ст. 5, 368, 374 і п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст.ст. 323-324 КПК 1960 року, -
ОСОБА_3 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у три роки позбавлення волі, до якого згідно з ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року, остаточно визначивши ОСОБА_3 за сукупністю злочинів до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.
Зарахувати у строк остаточно призначеного покарання відбуту ОСОБА_3 частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2013 року, обчислюючи початок строку відбування остаточного покарання з 24 травня 2013 року.
Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Речові докази:
автомобіль «Мерседес Бенц-308Д» з державним номерним знаком НОМЕР_1, переданий під розписку ОСОБА_4 на відповідальне зберігання, - вважати повернутим в законне володіння за належністю.
Тримання під вартою підсудного ОСОБА_3 продовжити до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін.
Вирок підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області, окрім як з підстав заперечення обставин, дослідження яких під час судового розгляду визнано недоцільним, шляхом подачі через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляції у формі письмової скарги протягом 15 діб, починаючи з наступної після його проголошення доби, а так само підсудним - з моменту вручення йому копії цього вироку, із плином яких набирає законної сили.
Головуючий