№ 2-5482-14
(№ 760-17689-14-ц)
25. 12. 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровника О. В.
при секретарі: Мурга Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач при зверненні до суду мотивує свої вимоги тим, що 11 січня 2014 р. близько 08 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Освіти, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2, яка керуючи автомобілем "Тойота" д/з НОМЕР_1, яка не врахувала дорожньої обстановки, відволіклась від керування автомобілем, здійснила наїзд на припаркований автомобіль "Міцубісі" д/з НОМЕР_2, в результаті чого автомобіль ОСОБА_1 «Міцубісі» д/з НОМЕР_2 отримав значні пошкодження.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, що підтверджується Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2014 р.
Для встановлення рівня пошкодженості автомобіля позивачу було необхідно було провести незалежну оцінку колісних транспортних засобів, яка здійснювалась судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 діючим на підставі Свідоцтва Міністерства юстиції про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавця № НОМЕР_3 від 29.06.1999 р. Ціна за надання послуг експерта складає 600грн.
Відповідно до висновку № 085/14 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 07. 02. 2014 року, вартість матеріального збитку в результаті ДТП, що сталася 11.01.2014 p., складає 77544,5 грн.
Автомобіль відповідача ОСОБА_2 було застраховано в ПАТ Страхова компанія "Українська страхова група" яка виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 49490 грн.
Позивач зазначає, що після ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження, які унеможливили подальше безпечне використання транспортного засобу, в зв'язку з чим позивач змушена була евакуювати автомобіль на автостоянку для його подальшого зберігання. Вартість послуги евакуатора становить 250 грн., а вартість утримання авто на автостоянці становила 210 грн. але страхова компанія не відшкодувала позивачу зазначені витрати.
Також позивач зазначала, що внаслідок ДТП вона зазнала значних моральних страждань.
В зв'язку із зазначеним позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь 28054 грн. 50 коп. - різниця між шкодою завданою автомобілю позивача та виплатою страхової компанії; 600 грн. - витрачені на проведення експертизи; 5000 грн. - моральної шкоди, 210 грн. - витрачені на оплату автостоянки, 250 грн. - витрачені на евакуатор; 3000 грн. - витрат на правову допомогу; витрати по оплаті судового збору.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі, просили суд про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, направивши до суду замість себе представників, які в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, подавши до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення сторін присутніх в судовому засіданні, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 11 січня 2014 р. близько 08 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Освіти, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю гр.. ОСОБА_2, яка керувала автомобілем "Тойота" д/з НОМЕР_1 та автомобіля "Міцубісі" д/з НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, в результаті чого автомобіль «Міцубісі» д/з НОМЕР_2 отримав значні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2014 р. винною у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_2 (а.с. 5).
Встановлено, що позивач отримла страхове відшкодування від СК «Українська страхова група» в розмірі 49 490 грн., однак позивач вважає, що дана сума не повністю відшкодовує понесені збитки в зв'язку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача, як винної особи у ДТП, додатково на користь позивача 37 486 грн., яка включає в себе різницю між начебто фактичним розміром шкоди (Відповідно до висновку № 085/14 експертного авто товарознавчого дослідження від 07.02.2014 року сума матеріального збитку становить 77 544,5 грн.) і страховою виплатою (49 490 грн.)
Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 600 грн. - витрачені на проведення експертизи; 5000 грн. - моральної шкоди, 210 грн. - витрачені на оплату автостоянки, 250 грн. - витрачені на евакуатор; 3000 грн. - витрат на правову допомогу; витрати по оплаті судового збору.
Обставини, за яких склалася ДТП за участю позивача тавідповідача, встановлені Постановою суду у справі про адміністративне порушення, що набрала законної сили, а відтак, в силу ч.4 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення на її користь 28 054 грн. 50 коп. як різницю між завданою шкодою автомобілю та виплатою страхової компанії, слід зазначити наступне.
Порядок визначення розміру матеріальних збитків, завданих пошкодженням колісного транспортного засобу, врегульовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Відповідно до вищевказаної методики розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до Звіту № 2401 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Мітцубісі Лансер» д/з НОМЕР_2 від 17.01.2014 р. проведеного ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги»», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 1310812 від 16.03.2012 p., експерт-оцінювач ОСОБА_4: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мітцубісі Лансер» д/з НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає -50 074, 91 грн. (Сврз); ринкова вартість автомобіля - 81 369 грн. (С).
Згідно п.8.2 Методики для визначення матеріального збитку (У):
а) порівнюємо суму вартості відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ Свр з його ринковою вартістю. В даному випадку вартість відновлювального ремонту КТЗ Свр = 74 733, 39 грн. менша ринкової вартості С= 81 369 грн.;
б) порівнюємо суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ Свр з його ринковою вартістю. В даному випадку вартість відновлювального ремонту КТЗ Свр = 50 074, 91 грн. і ВТВ (втрата товарної вартості) =0.00 грн. менша ринкової вартості С= 81 369 грн.;
в) встановлений факт можливості відновлення КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
У такому випадку матеріальний збиток визначається за формулою: У= Сврз+ ВТВ У= 50 074, 91 грн + 0. 00 грн. = 50 074. 91 грн.
Відповідно Втрата товарної вартості автомобіля (ВТВ) = 0, не нараховується підстава п. 8.6.2 Методики, а саме: ДТЗ має сліди попередніх аварій або корозійні пошкодження.
В протоколі огляду ТЗ (що міститься в матеріалах справи) зафіксовано, що «При огляді КТЗ виявлено сліди минулих пошкоджень, раніше виконаного ремонту та корозійних руйнувань».
Висновок: матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Мітцубісі Лансер» д/з НОМЕР_2 від 17.01.2014 р. в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням середніх розцінок по ремонту автомобілів на автосервісних підприємствах Київського регіону складає 50 074,91 грн.
Слід зазначити, що вказаний висновок не містить чітких розрахунків, посилань на норму закону, оскільки за Висновком № 085/14 який замовляла позивач, вартість відновлювального ремонту КТЗ не є меншою за ринкову вартість автомобіля і тому вартість матеріального збитку визначена була як ринкова вартість досліджуваного КТЗ на момент ДТП, тобто відновлення такого КТЗ недоцільне начебто з економічної точки зору, а тому вартість матеріального збитку складає 77 544, 50 грн., ринкова ж вартість автомобіля була визначена в розмірі 92 535,2 грн., таким чином розрахунки є завищеними.
Окрім того, під час озглдяу справи позивачем та її представником не було надано до суду доказів про фактичну сплату зазначеної суми спеціалізованій організації чи суб'єкту підприємницької діяльності за виконані ремонті роботи.
Крім того ремонтні роботи по відновленню автомобіля взагалі не проводились, позивач не ремонтувала автомобіль «Мітцубісі Лансер» держ.¹ НОМЕР_2, а незабаром після ДТП за допомогою чоловіка відповідача та відповідача продала пошкоджений автомобіль за 4 800 долларів США.
Даний факт підтверджує роздруківка з електронної пошти, а саме електронний лист, який 19 лютого 2014 року позивач направила на адресу чоловіка відповідача з вимогою доплати гроші.
Саме в цьому електронному листі позивач і згадує факт продажу машини та інші витрати (роздруківка листа міститься в матеріалах справи).
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно вимог ст. ст. 27-30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 28054 грн. 50 коп. - різниця між шкодою завданою автомобілю позивача та виплатою страхової компанії; 600 грн. - витрати на проведення експертизи; 210 грн. - витрати на оплату автостоянки, 250 грн. - витрати на евакуатор є не обґрунтованими та не доведеними в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, яку позивач оцінює в 5000 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
П. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від № 4 від 31. 03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного вище, зважаючи на те що позивачем та її представником під час розгляду справи не було надано до суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, що пов'язані з діями або бездіяльністю відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
З урахуванням того, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, суд також не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57- 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: