(заочне)
Справа № 752/15636/14-ц
Провадження № 2/752/5198/14
08.12.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., за участі секретаря Титоренка А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
встановив:
в липні 2013 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про поділ спільного майна подружжя, зазначивши наступне.
12.03.2005р. було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем. Від шлюбу подружжя має двоє неповнолітніх дітейсина ІНФОРМАЦІЯ_3 року народженні і сина ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.08.2014р. по справі № 752/3772/14-ц було розірвано шлюб між позивачем і відповідачем. При цьому позивач зазначила, що за час шлюбу подружжям у спільну сумісну власність було придбано автомобіль NissanMicra, д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 130000,0 грн. та автомобіль NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 300000,0 грн. Вищезазначені автомобілі зареєстровані за відповідачем, у якого знаходяться правовстановлюючі документи щодо них. Разом з цим позивач пояснила, що не може дійти домовленості і поділити із відповідачем зазначені автомобілі. При цьому позивач зазначила, що оскільки із нею проживають двоє неповнолітніх дітей, то її частка у спільній сумісній власності має бути збільшена. На підставі викладеного позивач просила суд: поділити позивачу у власність автомобіль NissanMicra, д.н.з. НОМЕР_8 та грошову компенсацію належної їй частки від автомобіля NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9 у сумі 180000,0 грн.; залишити відповідачу автомобіль NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності у судовому засідання, якою позов підтримала та не заперечила проти заочного розгляду за наявними у справі доказами.
Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду у порядку ст.74 ЦПК України, у судове засідання не з'явилася.
Положеннями ч. 1 ст. 224 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з вищевикладеним суд ухвалив проводити заочний розгляд справи згідно ст. 224 ЦПК України та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши в судовому засіданні наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов повністю виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.03.2005р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб згідно свідоцтва про шлюб від 11.01.2006р. серії НОМЕР_10 (повторне).
Вбачається, що від шлюбу позивач і відповідач мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, згідно свідоцтва про народження від 19.07.2005р. серії НОМЕР_11, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, згідно свідоцтва про народження від 29.05.2009р.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.08.2014р. по справі № 752/3772/14-ц розірвано шлюб між позивачем і відповідачем.
Вбачається, що за час шлюбу подружжям набуто у власність автомобіль NissanMicra, д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 130000,0 грн. та автомобіль NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 300000,0 грн., що зареєстровано за відповідачем згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12.
Разом з цим відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Разом з цим у положеннях п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. за№ 11 роз'яснено, щоспільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Таким чином згідно визначеної законом презумпції автомобілі марки NissanMicra, д.н.з. НОМЕР_8 і NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9 набуті за час шлюбу, вважаються спільною сумісною власністю позивача і відповідача, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя зазначене майно було придбано, зареєстровано чи ким внесено грошові кошти.
Відповідно до ч. 1ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Разом з цим положеннями ч. 3 ст. 70 СК України унормовано, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
При цьому беручи до уваги, що малолітні діти перебувають на утриманні позивача, а відповідачем не надано докази його участі в їх утриманні, суд приходить до висновку про необхідність відступити від рівності часто та збільшити ідеальну частку позивачав спірному майні у розмірі 2/3, а відповідачу у розмірі 1/3
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 70 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 4ст. 70 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Таким чином положеннями ст. 70 СК України визначено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода того з подружжя, якому наведена грошова компенсація призначається, і не передбачається обов'язковість згоди іншого з подружжя.
При цьому Верховним Судом України у листі від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» роз'яснено, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим у силу неподільності речі (автомобіль, музичний інструмент тощо), співвласник у такому випадку має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Причому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Не можна вважати усталеною практику вирішення справ зазначеної категорії з питання, чи є підставою для відмови в позові неможливість співвласників (наприклад, у зв'язку з їх матеріальним становищем) виплатити компенсацію, чи не призведе покладення на них такого обов'язку до звернення стягнення на квартиру і її примусового продажу.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу на праві власності автомобіль NissanMicra, д.н.з. НОМЕР_8 та, за згоди останньої, присудити позивачу компенсацію їїідеальної частки в автомобілі NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9 в у сумі 180000,0 грн. із припиненням права власності позивача на зазначений автомобіль NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку із наведеним суд приходить до висновку, про необхідність стягнути із відповідача на користь позивача кошти у сумі 3100,0 грн. в якості компенсації понесених судових витрат на оплату судового збору згідно квитанції від 17.09.2014р..
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов повністю.
Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 ідеальну частку у розмірі 2/3 і ОСОБА_2 ідеальну частку у розмірі 1/3 від майна у складі автомобіля Nissan Micra, д.н.з. НОМЕР_8 та автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_9.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль NissanMicra, д.н.з. НОМЕР_8, шляхом припинення права спільної сумісної власності на зазначене майно ОСОБА_2.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_7, на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 180000,00 гривень компенсації вартості частки останньої у автомобілі NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на автомобіль NissanX-Trail, д.н.з. НОМЕР_9, шляхом припинення права спільної сумісної власності на зазначене майно ОСОБА_1.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_7, на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 3100,00 грн. компенсації понесених судових витрат на оплату судового збору.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя