Справа №752/9917/14-ц
Провадження № 2/752/4005/14
Іменем України
24.12.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,-
позивач звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги вона обґрунтовує тим, що вони з ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 24.10.1998 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області. Від даного шлюбу у них народилися доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з різними поглядами на життя, шлюб та сім'ю та несумісністю характерів. Протягом останніх трьох років відносини між сторонами поступово погіршувались, вони перестали знаходити взаєморозуміння, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних стосунків. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають неповнолітні діти, що негативно впливає на їх психологічний стан та завдає душевних страждань позивачу. Відповідач веде аморальний спосіб життя, ігнорує інтереси сім»ї, не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у дітей та дружини; він не здатен підтримувати моральну атмосферу у сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги. З грудня 2013 року сторони не підтримують шлюбні стосунки, окремо проживають та не ведуть спільне господарство. Шлюб існує формально.
В ході розгляду справи позивач підтримала позовні вимоги про розірвання шлюбу в повному обсязі і просила суд шлюб між сторонами розірвати. оскільки збереження шлюбу та подальше спільне життя з відповідачем неможливе у зв'язку з втратою між ними почуття любові та відсутністю взаєморозуміння. Формальне існування даного шлюбу порушує її права. Основною причиною розірвання шлюбу позивач зазначає зловживання відповідачем алкогольними напоями та застосування ним фізичного та психологічного насилля в сім»ї.
Відповідач в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечував, однак не погодився з викладеними позивачем обставинами. ОСОБА_2 зазначив, що основною причиною розірвання шлюбу є подружня зрада зі сторони дружини, яка в грудні 2013 року залишила його разом з доньками та почала прожвати з іншим чоловіком. ОСОБА_2 зазначив, що здійснені ним спроби на примирення та збереження шлюбу бажаних результатів не дали.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що 24.10.1998 р. між сторонами у справі був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області, про що складено актовий запис № 122.
Від цього шлюбу у подружжя є неповнолітні доньки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом встановлено, що з грудня 2013 року сторони не підтримують шлюбних відносин, окремо проживають та не ведуть спільне господарство.
При розгляді справи судом було встановлено, що основною причиною розірвання шлюбу є застосування відповідачем физічного та психологічного насилля відносно дружини.
Зазначені обставини підтверджуються показами свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були надані в ході розгляду справи.
Позивач категорично заперечує подальше підтримання шлюбних стосунків з відповідачем.
Відповідно до ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допукається.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки подальше існування сім"ї є неможливим в зв"язку з відсутністю бажання сторін на відновлення шлюбних стосунків. Сім"я існує формально, а отже шлюб може бути розірваний.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 60, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24.10.2008 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області, актовий запис № 122, - розірвати.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення суду до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.
Суддя: