Справа № 1715/18931/12к
05 грудня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Рівне, громадянка України, українка, з вищою освітою, тимчасово непрацюючої, вдови, не судимої, проживаючого в АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України
ОСОБА_4 досудовим слідством обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
В ході судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 пдсудна заявила клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та однобічності досудового слідства. Вважає, що Акт аудиторської перевірки ДП “Моквинторф”, на підставі та за результатами якого була проведена експертиза не є допустимим доказом у справі, оскільки з його результатами вона, як керівник підприємства, не ознайомлена, була позбавлена можливості дати свої пояснення, аудитор, що проводила перевірку згодом при її допиті на досудовому слідстві не підтримала свій висновок. Окрім того в метріалах кримінальної справи відсутній цивільний позов ОСОБА_5 , який ним подавався на досудовому слідстві, ОСОБА_6 станом на жовтень 2012 року не був особою, яка наділена правом звертатись із заявами про виявлену нестачу на підприємстві, так як звільнений 28.04.2012 року із посади директора ДП “Моквинторф”.
Заслухавши думку підсудної, яка підтримала своє клопотання, прокурора, який заперечив проти направлення справи на додаткове розслідування, посилаючись на те, що по справі виконані всі можливі та необхідні слідчі дії, а всі суперечності можна усунути в ході судового розгляду, суд приходить до висновку, що клопотання підсудної ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22,64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).
Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотними порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 22 КПК України слідчий зобов'язаний вжити всі передбачені законом міри для всебічного, повного і об'єктивного дослідженя обставин справи.
Ці вимоги закону органами досудового слідства не виконані, досудове слідство по справі проведено поверхово і однобічно, органом досудового слідства не проведено належних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне встановлення вказаних обставин.
В числі обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі при провадженні досудового слідства, є час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого та мотиви злочину. При цьому суд, прокурор, слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Виходячи з вказаної норми процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто, з'ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів в сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.
У постанові про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченої слідчим не вказано яким саме чином ОСОБА_4 зловживала своїм службовим становищем, як ОСОБА_4 незаконно обернула чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, що є ознакою об”єктивної сторони злочину, передбаченого ст.. 191 КК України.
При цьому, пред'явлене особі обвинувачення, згідно зі ст. 132 КПК України (1960 року), має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають із п.(а) ч.3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
У випадку пред'явлення неконкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав істотного порушення закону.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги КПК України органами досудового слідства належним чином не виконані. Досудове слідство по вказаній кримінальній справі допустило таку неповноту досудового слідства та порушення кримінально-процесуального закону, які неможливо доповнити та усунути у судовому засіданні при розгляді справи по суті, що призвело до порушення права на захист підсудної.
Згідно ст. 22 КПК України( в редакції 1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Однак, стороною обвинувачення не виконані належно вимоги положень даної статті та не спростовано суперечності між показаннями підсудної та свідків заявленими на підтвердження пред'явленого обвинувачення, що унеможливлює в подальшому правильність кваліфікації дій підсудної. ОСОБА_4 протягом всього досудового слідства не визнавала себе винною, проте її доводи залишились не перевіреними.
Відповідно до ст.74 КПК України (в редакції 1960 року) показання обвинуваченого, в тому числі у яких він визнає себе винним, підлягають перевірці і можуть бути покладені в основу обвинувачення при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. Згідно з вимогами ст.67 КПК України (в редакції 1960 року) ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили, тобто вони підлягають перевірці та повинні оцінюватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. А тому вони підлягають безпосередній перевірці судом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України ( в ред. 1960 року) можливе оголошення показань свідка, явка якого до суду неможлива, проте оголошення показань свідків, які не з'явились в судове засідання, можливе лише за умови підтвердження поважності причин, що перешкоджають явці свідка в судове засідання. Такими причинами можна визнати тривалу хворобу, смерть свідка, стихійне лихо, війну, переїзд в іншу країну на постійне місце проживання та ін. Тобто це причини, які не дають змоги з'явитись свідку в судове засідання протягом тривалого часу.
Як вбачається із матеріалів справи свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . ОСОБА_11 залишаються недопитаними судом незважаючи на винесення постанов про їх неодноразовий привід. Свідок ОСОБА_7 свідок ОСОБА_11 за вказаною адресою в обвинувальному висновку не проживають, доставити їх в судове засідання не виявилось можливим.
Суд не може визнати поважними причини неявки вищевказаних свідків в судове засідання, оскільки належних підтверджуючих даних відсутності їх за встановленим місцем проживання до суду не надано.
Отже, згідно ст.ст. 257, 323 КПК України всі свідки у справі повинні бути допитані в судовому засіданні. Ця вимога закону направлена на виконання принципу безпосередності дослідження доказів у суді та обов'язку суду ґрунтувати судові рішення лише на тих доказах, що досліджувались в ході судового слідства. Але дана неповнота не може бути усунута в судовому засіданні, з причин незалежних від суду.
Відповідно до ст. 16-1 та ст. 261 КПК України, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності, сторона обвинувачення та сторона захисту користуються рівними правами: на заяву клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Тому, ненадання можливості підсудному безпосередньо поставити запитання свідкам, на допиті яких остання наполягає, позбавить його права на належний захист від пред'явленого обвинувачення.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , покази яких, на думку ОСОБА_4 , підтвердять істотне порушення законодавства в частині складання акту прийому-передачі майна в кабінеті слідчого без огляду майна, створення комісії та перевірки фактичної його наявності, не були допитані в ході досудового слідства, на виклики до суду не з”явились, обмежившись поданням до суду заяв, що підтверджують той факт на який посилається підсудна.
Згідно статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно ст.224 КПК України ( в ред.1960 року) до обвинувального висновку додаються: список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи де викладені їх показання або висновки. Неналежне виконання даних положень, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду даної справи по суті, позбавляє суд можливості своєчасного, повного та об'єктивного розгляду справи по суті та дає окремі підстави для направлення справи на додаткове розслідування.
Згідно із ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину; винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину; обставини, які впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом”якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров”я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Суд вважає, що органом досудового слідства при формуванні обвинувачення не була розкрита та підтверджена належними, отриманими у встановленому законом порядку доказами об”єктивна сторона інкримінованого підсудній злочину, за ч. 5 ст. 191 КК України
Із пред”явленого обвинувачення вбачається, що матеріальна шкода в розмірі 247 100 гривень заподіяна зокрема і ОСОБА_5 , який згідно протоколу допиту його в якості свідка від 03 вересня 2012 року та його свідчень в судовому засіданні вважає себе потерпілою особою, оскільки кошти, що передані ним підсудній належали йому особисто. Між тим, вищеназвана особа не була залучена до участі у справі в якості цивільного позивача, її думка щодо заподіяної шкоди не з”ясована, цивільний позов в матеріалах кримінальної справи відсутній, хоча з показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що згаданий позов ним пред”являвся до органів досудового слідства.
Натомість представником цивільного позивача ДП “Моквинторф” залучено ОСОБА_6 , який відповідно до наказу по ДП “Рівнеторф” від 28.04.2012 року № 11-к звільнений У матеріалах кримінальної справи міститься позовна заява т.в.о. директора ДП “Моквинторф” ОСОБА_14 датована 02.10.2012 роком, а також визнано ДП “Моквинторф” цивільним позивачем у справі. Слідчим не з”ясовано та не перевірено повноважень ОСОБА_14 , не долучено до матеріалів справи документу, який би їх підтвердив (копія статуту, контракт із керівником, наказ про призначення)
Окрім того іншою істотною обставиною, що перешкоджає подальшому розгляду справи і є підставою для направлення її на додаткове розслідування є те, що слідством не встановлено та не досліджено ту обставину, що при звільненні ОСОБА_4 майно, що перебувало на балансі підприємства та інші товарно-матеріальні цінності належним чином не передані новому керівнику підприємства ОСОБА_6 , а саме не проведена інвентаризація, не створена комісія по передачі ТМЦ, не оформлено це відповідним актом, а тому встановити чи були на балансі підприємства та в наявності на час звільнення підсудної гранулятор, що придбавався ОСОБА_4 та навантажувач “Карпатець” неможливо.
Згідно ст. 22 КПК України слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
З урахуванням зазначених вимог законодавства орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов'язаний був належним чином перевірити версії обвинуваченої ОСОБА_4 щодо її невинності, прийняти законне рішення стосовно наявності усіх ознак злочину у діях підсудного або відсутності таких ознак.
Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з'ясувати обставини, що як викривають обвинувачну у вчиненні злочину, так і виправдовують її, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі та при необхідності здійснити інші дії та вжити заходи для всебічного, повного і об'єктивного розслідування та встановлення істини.
Згідно ст. 16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві слідчим органам.
Суд в судовому засіданні позбавлений можливості з дотримання процесуальної природи судового розгляду, а також характеру та об'єму проведення вказаних слідчих дій, усунути вказані порушення вимог закону, належним чином провести збирання доказів, навіть на підставі положень ст. 315-1 КПК України (надання судових доручень), оскільки такі доручення можуть бути надані лише з метою уточнення та перевірки вже здобутих доказі та допускаються тільки за клопотанням сторін.
Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону, а також пред'явлене обвинувачення, яке базується на доказах, що містять суперечності та протиріччя, безпосередньо перешкоджають суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, надати оцінку доводам захисту та обвинувачення відповідно щодо невинності або винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину та позбавляють підсудну на належний захист від пред'явленого обвинувачення, а тому справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
Керуючись ст.ст.273, 281 КПК України( в ред. 1960 року) , суд -
Клопотання підсудної ОСОБА_4 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування задовольнити.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України направити прокурору м. Рівне для організації додаткового розслідування.
При проведенні додаткового розслідування усунути недоліки досудового слідства, про які вказано в мотивувальній частині цієї постанови.
Запобіжний захід підсудній залишити без змін.
На постанову суду протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Рівненської області.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_1