Справа № 569/16451/14-ц
"15" жовтня 2014 р.
Суддя Рівненського міського суду Куцоконь Ю.П., перевіривши виконання вимог ст.119, ст.120 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інтер-Поліс", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, франшизи, відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інтер-Поліс", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, франшизи, відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.
Відповідно до вимог ч.5 ст.119 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Позивачем доказів сплати судового збору суду не надано.
В позовній заяві, позивач, посилаючись на п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що він є споживачем страхової послуги, а відповідно звільнений від сплати судового збору.
В даному випадку таке твердження позивача суд визнає помилковим з наступних підстав.
Враховуючи визначенням термінів, наведених у Законі України «Про захист прав споживачів», а також положення ст.3, ст.12 цього ж Закону, споживачем є громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб на підставі договору - усної чи письмової угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п.1 Постанови Пленуму ВСУ № 5, при вирішенні справ за позовами про захист прав споживачів суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів». Споживачем, права якого захищаються на підставі цього Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
За визначенням основних термінів, наведених у ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на неналежному виконанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, який був укладений між ПрАТ Страхова компанія «Інтер-Поліс» та ОСОБА_2, а сам позивач не є стороною цього договору і, відповідно, не є страхувальником за цим договором, тому, в контексті положень Закону України «Про захист прав споживачів», позивач не може розглядатися і як споживач по пред'явленому ним позову.
Таким чином, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, у яких позивач не є споживачем, положення Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже, при подачі позову позивачем не сплачено судового збору розміром 330 грн. 90 коп.
Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши,що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, відповідно до вимог ч.1 ст.121 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.119,120,121 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інтер-Поліс", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, франшизи, відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання заявником ухвали.
Суддя Куцоконь Ю.П.