Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/4283/14-ц
Провадження № 2/553/1491/2014
Іменем України
02.12.2014м. м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в складі :
головуючого - судді Кононенка С.Д.,
при секретарі - Бобильовій А.П.,
за участю представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24000,00 грн.
В судове засідання позивач не з»явився, але надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти розстрочення стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, але не більше ніж на 12 місяців.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав та просив розстрочити стягнення заборгованості у розмірі 24000 грн. за рішенням суду на 12 місяців, встановити щомісячний платіж для погашення заборгованості у розмірі 2000 грн., надавши відповідну письмову заяву.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 24 серпня 2014 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 24000,00 грн., які зобов'язався повернути протягом місяця та не пізніше 24 вересня 2014 року. Вказані обставини підтверджуються власноручною розпискою ОСОБА_3
До теперішнього часу відповідач не виконав свої зобов'язання та не повернув отримані у борг грошові кошти. Вбачається, що такі відповідача є протиправними, а право позивача - порушеним, що обґрунтовується викладеним нижче.
Фактично, між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, оскільки ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_3 грошові кошті загальною сумою 24 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути такі кошти у повному обсязі та в обумовлений строк, але не зробив цього.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Таким чином, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики.
Отже, позивач за договором позики передав відповідачу грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн. у борг. Відповідач зобов'язався повернути такі кошти в повному обсязі та у встановлений строк. Доказом отримання відповідачем грошей є розписка, яка підтверджує факт передачі коштів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, строк виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 24 000,00 грн. настав 24.09.14 року. Проте, відповідачем було порушено означений строк та не виконано зобов'язання до теперішнього часу.
Відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 24 000,00 грн., але просить суд розстрочити виконання судового рішення, що обґрунтовується наступним.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію фізичною особою - підриємцем ОСОБА_3 НОМЕР_1 відповідач з 04 липня 2001 року здійснює підприємницьку діяльність. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця у 2013 році ОСОБА_3 зареєстрував суму доходу в розмірі 995904,88 грн. Проте, вказані кошти є лише валовим, а не чистим доходом, оскільки не враховуються вартість товару під час його закупівлі та витрати на підприємницьку діяльність. Фактичний розмір прибутку відповідача у 2013 році склав близько 7-9 % від валового доходу, а після вирахування всіх понесених витрат, рентабельність бізнесу на рівні 4-6%.
Відповідач просить суд врахувати, що внаслідок фінансово-політичної кризи та війни в нашій державі, валовий та фактичний дохід відповідача значно зменшився. За період з 01.01.2014р. по 23.07.2014р. відповідач провів дебетові та кредитові операції на суму 198 632,38 грн. та 198673,67 грн. відповідно., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача. Це означає, що орієнтовний валовий дохід за 2014 рік становить близько 350-400 тис. грн.
З огляду на вище викладене можливо зробити обґрунтований висновок про те, що середній дохід відповідача у місяць становить близько 3500 грн., а тому погашення заборгованості у розмірі 24 000 грн. можливо лише частинами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.2009, № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" передбачено наступне:
Відповідно до статті 217 ЦПК визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.
Сторона відповідача просить здійснити розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців та розділити 24000 грн. заборгованості на 12 рівних платежів починаючи з дати винесення ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.267, 509, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1051, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 217 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 24000,00 грн.
Розстрочити стягнення заборгованості у розмірі 24000 грн. за рішенням суду на 12 місяців. встановити щомісячний платіж для погашення заборгованості у розмірі 2000 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко