Справа № 573/1326/14-к
Номер провадження 1/573/3/14
08 серпня 2014 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підсудного ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Суми, з повною вищою освітою, приватного підприємця, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України не судимого,
- за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що в жовтні 2005 року, маючи на меті одержати в своє розпорядження шляхом укладання фіктивної угоди права власності на нерухоме майно та подальшу передачу його в заставу банку для отримання іпотечного кредиту, підшукав подружжя нині покійних, пристарілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які проживали за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_9 , 1932 року народження, була інвалідом І групи по зору і не бачила на обидва ока, а ОСОБА_8 , 1922 року народження, був учасником Великої Вітчизняної Війни, виявляв ознаки наслідків органічного ураження головного мозку зі зниженням пам'яті та інтелекту в помірно вираженому ступені. Останні потребували постійної допомоги і тривалий час підшукували опікунів.
Дізнавшись про це, ОСОБА_6 з метою незаконного заволодіння нерухомістю подружжя ОСОБА_10 отримав у Сумському обласному державному нотаріальному архіві дублікати акту про закінчення будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 від 14 лютого 1990 року та договору про надання ОСОБА_8 дозволу на будівництво даного житла серії ВСЕ № 172528 від 24 грудня 1957 року, які 20 жовтня 2005 року надав у Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, і таким чином відновив право власності ОСОБА_8 на будинок.
24 січня 2006 року ОСОБА_6 отримав у Сумському міському управлінні земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_8 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 336184, а в експертно-консультаційному центрі “Альянс-2000” - висновок експерта про оціночну вартість земельної ділянки площею 694 м. кв. в сумі 20 334 грн.
У червні 2006 року в будинку ОСОБА_10 відбулася пожежа, внаслідок чого вищевказане житло потребувало ремонту. Скориставшись цим, ОСОБА_6 за участю своїх родичів продемонстрував співчуття подружжю, і, входячи у довіру до останніх, пообіцяв відремонтувати будинок, а також годувати їх та доглядати до смерті, однак, фактично обмежився організацією ремонту за кошти подружжя ОСОБА_10 та тимчасовим доглядом за останніми.
Отримавши легальний доступ до будинку під приводом ремонту та догляду за господарями, ОСОБА_6 знайшов та замовив усі документи, необхідні для встановлення права власності ОСОБА_8 на будинок та земельну ділянку, а також інші документи, необхідні для оформлення угод купівлі-продажу вказаної нерухомості.
Намагаючись надати злочинним діям вигляду законних та приховуючи у них свою дійсну мету, ОСОБА_6 вступив у попередню змову з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, про виконання в запланованих ним злочинах ролі покупця садиби.
Готуючись до заволодіння чужим майном, проігнорувавши волю незрячої ОСОБА_9 , скориставшись фізичними та психічними вадами ОСОБА_8 , ОСОБА_6 запевнив останнього в укладенні договору довічного утримання, за яким він, нібито, взяв на себе зобов'язання поховати старих і таким чином отримав згоду оформити вказаний договір у нотаріуса.
14 липня 2006 року ОСОБА_6 спільно з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, повідомили нотаріуса про бажання ОСОБА_8 продати будинок та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_2 , а також запевнили, що передали останньому гроші за будинок в сумі 80 000 грн. та за земельну ділянку 30 000 грн., а всього 110 000 грн.
Після надання ОСОБА_6 необхідних документів нотаріус оформила договір купівлі-продажу житлового будинку серії ВЕА № 447796 та договір купівлі-продажу земельної ділянки серії ВЕА № 447797, а також заяву від імені ОСОБА_9 про згоду на продаж нерухомості і надала їх на підпис ОСОБА_8 , який внаслідок застосованого ОСОБА_6 та особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, обману не усвідомлював їх дійсного змісту, невстановленій жінці, яка виступала від імені ОСОБА_11 , та особі, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, як покупцю.
В цей же день особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, у приватного нотаріуса ОСОБА_12 оформила на ОСОБА_6 доручення серії ВА № 447798 на розпорядження житловим будинком та приватизованою земельною ділянкою, які розташовані по АДРЕСА_2 .
В подальшому ОСОБА_6 звернувся до КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” про реєстрацію права власності вказаного нерухомого майна на особу, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, про що 21 липня 2006 року отримав відповідний витяг.
Таким чином ОСОБА_6 повторно, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_8 , зокрема, будинком вартістю 238 520 грн. та земельною ділянкою площею 694 м.кв. вартістю 20 334 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, в серпні 2006 року, отримавши у своє розпорядження набуте злочинним шляхом майно у вигляді придбаних особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, будинку та земельної ділянки подружжя ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , діючи повторно, за попередньою змовою з останньою, приступив до його легалізації шляхом використання в якості застави під іпотечний кредит.
28 серпня 2006 року ОСОБА_6 звернувся до ТОВ “Оціночна фірма “Юніт” та отримав експертну оцінку будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , згідно якої вартість будинку склала 266 835 грн. 60 коп., а 30 серпня 2006 року особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, отримала в ТОВ “Гео - бізнес” висновок експерта про оцінку вартості земельної ділянки в сумі 31 478 грн. 14 коп.
01 вересня 2006 року ОСОБА_6 , як фізична особа - підприємець, звернувся до філії АКБ “Імексбанк”, розташованої в м. Суми, з заявою про видачу кредиту для розвитку власного бізнесу в сумі 27 750 доларів США строком на 36 місяців.
Для забезпечення кредиту ОСОБА_6 запропонував банку в заставу отримані злочинним шляхом будинок загальною площею 71,2 м. кв., розташований по АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 694 м. кв., розташовану за цією ж адресою.
На вимогу банку ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, надали необхідні документи, у тому числі й зазначені вище звіти про експертну оцінку вищевказаного нерухомого майна, а також правовстановлюючі документи на нього, а саме: договори купівлі-продажу будинку серії ВЕА № 447796 та земельної ділянки серії ВЕА № 449797 від 14 липня 2006 pоку, реєстраційне посвідчення комунального підприємства “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” від 21 липня 2006 pоку, витяг про реєстрацію права власності від 21 липня 2006 pоку, державний акт на право власності на землю серії ЯД № 163558 від 09 серпня 2006 року, технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 , доручення серії ВЕА № 447798 від 14 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_6 щодо розпорядження будинком.
Для обману працівників банку ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, приховали фіктивний характер правовстановлюючих документів на вищевказані будинок та земельну ділянку, їх отримання шахрайським шляхом, проживання в будинку подружжя ОСОБА_10 та за рахунок вказаних неправдивих відомостей вплинули на рішення установи і домоглися укладення між банком та ОСОБА_6 договору кредиту № 122/06 від 08 серпня 2006 року на суму 17 000 доларів США строком на 3 роки зі сплатою 15 % річних та 1% комісії від суми кредиту 1 раз на рік.
На вимогу банку, з метою виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів та можливих штрафних санкцій ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, надали під заставу будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_2 , та уклали 08 вересня 2006 року у приватного нотаріуса іпотечний договір серії ВЕВ № 850942, визначивши вартість предмету іпотеки у 171 700 грн.
Того ж числа ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, застрахували у ЗАТ СК “Примор'є” житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , від вогневих ризиків та стихійних явищ на суму 171700 грн, уклавши відповідний договір № 564ИМ. ОСОБА_6 сплатив банку необхідні платежі і за заявою на видачу готівки № 884 отримав із каси 17 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становило 85 850 грн.
Отримані на розвиток бізнесу кошти за рахунок використання здобутого злочинним шляхом майна ОСОБА_6 спільно з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, використав для подальшого збагачення.
В подальшому, не маючи джерел коштів для повернення кредиту, ОСОБА_6 , діючи узгоджено з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, вирішив відшкодувати кредит у філії АКБ “Імексбанк” м. Суми за рахунок нового кредиту, наданого іншим банком.
Для цього 04 червня 2007 року ОСОБА_6 спільно з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, з метою повторного відмивання злочинного доходу та отримання нового іпотечного кредиту за рахунок використання будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 , звернулися до Сумської обласної філії АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”, де з метою обману працівників банківської установи надали правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно, доручення на право розпорядження будинком та земельною ділянкою на ім'я ОСОБА_6 серії ВА № 447798 від 14 червня 2007 pоку, звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки від 12 березня 2007 pоку на суму 20 334 грн. та інші документи.
Приховуючи від працівників банку дійсний стан вже переданих у заставу філії АКБ “Імексбанк” м. Суми будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 , наявність проживаючих у вказаному будинку подружжя ОСОБА_10 і видаючи майно останніх за своє, ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, вплинули на рішення банківської установи та домоглися укладення договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/4-4714 від 06 червня 2007 року в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та комісії до 2022 року.
06 червня 2007 року ОСОБА_6 звернувся до філії АКБ “Імексбанк” м. Суми і за сприянням начальника кредитного відділу, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, домігся зняття заборони відчуження заставлених 08 вересня 2006 року будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 .
Того ж дня ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, передали вказану нерухомість вартістю 252 500 грн. в заставу Сумській філії АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” та уклали 06 червня 2007 року у приватного нотаріуса іпотечний договір серії ВЕА № 560212.
Крім того, ОСОБА_6 на вимогу банку виступив поручителем особи, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, і уклав договір поруки № 750/4-4715 від 06 червня 2007 року, прийнявши на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним.
07 липня 2007 року особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадженя, застрахувала будинок, розташований по АДРЕСА_2 , у НАСК “Оранта” від пожежі, вибуху та стихійних явищ на суму 252 500 грн.
Тогож дня особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, за заявою на видачу готівки № 1 отримала в касі банку 40 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 202 000 грн., з яких 16 056 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 81 082 грн. 80 коп., спільно з ОСОБА_6 сплатили філії АКБ “Імексбанк” м. Суми в рахунок погашення заборгованості за кредитом, а залишок кредитних коштів використали на розвиток власної підприємницької діяльності.
Таким чином ОСОБА_6 повторно, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, діючи як фізичні особи - підприємці, надали банківським установам - філії АКБ “Імексбанк” м.Суми та Сумській філії АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” завідомо неправдиві відомості щодо заставленого майна з метою отримання кредитів. Тоді ж з метою відмивання доходів, одержаних шахрайським шляхом, останні вчинили фінансові операції з використанням в якості застави будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2 , вартістю 258 854 грн. для укладення кредитних угод і зa рахунок цього одержали у своє розпорядження 57 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 287 850 грн. Здобутими таким шляхом коштами ОСОБА_6 та особа, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, тривалий час користувалися для розвитку власної підприємницької діяльності та відшкодували раніше отриманий кредит, тобто легалізували (відмили) злочинний дохід в сумі 258 854 грн.
Органами досудового слідства вищевказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України, а саме:
- як шахрайство, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб із завданням значної шкоди потерпілому та завданням шкоди в особливо великому розмірі;
- як легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення фактично грунтується на показах потерпілої ОСОБА_9 , представника потерпілих ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_13 , протоколі впізнання нотаріусом ОСОБА_12 потерпілої ОСОБА_9 та висновку експерта про оціночну варість земельної ділянки.
Але, заслухавши підсудного ОСОБА_6 , представника потерпілих ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , проаналізувавши всі фактичні дані, які містяться в їх показах, дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вказане обвинувачення в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження. До такого висновку суд прийшов, враховуючи слідуюче.
Відповідно до вимог частини 1 статті 65 КПК України 1960 року доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 67 КПК України 1960 року суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.
Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні вказаних злочинів не визнав, суду показав, що з ОСОБА_8 познайомився випадково в липні 2006 року, коли підвіз його додому. Останній йому поскаржився на своє життя, на що ОСОБА_6 відповів, що в разі необхідності він може допомогти ОСОБА_8 і назвав адресу своїх батьків, де він на той час мешкав. Через декілька днів ОСОБА_8 прийшов до нього додому на АДРЕСА_3 і попросив допомоги, при цьому розповів, що після пожежі будинок, в якому він мешкає з дружиною, став непридатним для проживання, а сину вони не потрібні і він їм нічим не допомогає. Після цього ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 поїхали на АДРЕСА_2 , де останній проживав з дружиною ОСОБА_9 . Оглянувши будинок, ОСОБА_6 побачив, що той потребує ремонту і вкладення значних коштів, бо необхідно було відремонтувати дах, вікна, зробити всі внутрішні роботи, так як після пожежі все було чорне і мокре в середині будинку. ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_6 укласти договір довічного утримання. Але він дізнався від сусідів, що ОСОБА_8 неодноразово знаходив опікунів, укладав з ними договори довічного утримання, але згодом виганяв їх. Тому на цю пропозицію ОСОБА_8 Котенко ОСОБА_20 не погодився. Тоді вони з дідом домовились укласти договір купівлі-продажу на умовах, що останній з дружиною проживатимуть в будинку на АДРЕСА_2 до тих пір, поки не підшукають більш прийнятне для себе житло. Оскільки його сестра ОСОБА_15 після розлучення з чоловіком мешкала з неповнолітньою донькою і потребувала окремого житла, ОСОБА_6 вирішив придбати будинок ОСОБА_10 для неї, проти чого сестра не заперечувала. Ціну за будинок визначили у 20 тис. доларів США, за змелю - 1 тис. доларів США. Так як всієї суми в них не було і на придбання будинку грошей не вистачало, тому решту коштів в сумі 9 тис. доларів США його мати ОСОБА_14 позичила у ОСОБА_16 . В подальшому гроші за будинок були передані ОСОБА_8 , після чого вони всі разом, тобто він, ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 поїхали до нотаріуса, де уклали договори купівлі-продажу будинку і земельної ділянки. Під час укладення договорів в кабінеті нотаріуса ОСОБА_6 не знаходився, він лише допоміг ОСОБА_9 зайти всередину приміщення і вийшов на вулицю, де в автомобілі чекав на них. Гроші за будинок ОСОБА_8 були передані до поїздки до нотаріуса. Сестра ОСОБА_6 розповіла, що нотаріус перед укладенням договорів пояснювала, що можливо краще Івченкам укласти договір довічного утримання, а не купівлі-продажу, на що ОСОБА_8 наполягав на укладенні саме договору купівлі-продажу, бо вже отримав гроші. Так як ОСОБА_9 погано бачила, то нотаріус її заяву зачитала вголос, а ОСОБА_9 власноруч її підписала. Пізніше ОСОБА_8 Котенку ОСОБА_20 говорив, що гроші за будинок у нього, начебто, забрав його син ОСОБА_7 , якого ОСОБА_6 до судового розгляду кримінальної справи не знав і ніколи не бачив.
Після придбання у ОСОБА_8 будинку і земельної ділянки, ОСОБА_6 передав це нерухоме майно у заставу філії АКБ “Імексбанк”, за рахунок чого отримав кредит. Частину кредитних коштів він витратив на свій бізнес, а на решту - розпочав ремонт у будинку по АДРЕСА_2 . На час проведення великих і брудних робіт на два тижні він влаштовував ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в спеціалізований лікувальний заклад для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни для проходження санаторного лікування.
Оскільки АКБ “Імексбанк” надав кредит на короткий термін, то у зв'язку з цим щомісячно потрібно було сплачувати велику суму, а грошей не вистачало, тому ОСОБА_6 вирішив перекредитуватися в АКБ “Укрсоцбанк”. Передавши в заставу банку домоволодіння і земельну ділянку по АДРЕСА_2 , він отримав кредит на суму 40 тисяч доларів США, частину з яких сплатив у рахунок погашення заборгованості по кредиту перед АКБ “Імексбанк”, а на решту повністю зробив ремонт у будинку АДРЕСА_2 .
З моменту укладення договорів купівлі-продажу у липні 2006 року і до пожежі у листопаді 2007 року його мати ОСОБА_14 постійно піклувалась про подружжя ОСОБА_10 , носила їм їсти, прала, прибирала. Ніяких злочинних дій по відношенню до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ні ОСОБА_6 , ні будь-хто з членів його сім'ї не вчиняли. З будинку їх ніхто не виганяв. Проживання у будинку ОСОБА_10 для сестри було дуже вигідним, так як за житлово-комунальні послуги не потрібно було платити кошти, бо пільги у них були, і будинок був приглянутий, а тому не було необхідності шукати квартирантів.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердила, що її брат ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_8 , коли підвозив останнього додому. Побачивши, в яких умовах проживає старе подружжя, брат став надавати їм допомогу. Згодом ОСОБА_8 запропонував їм придбати його садибу, розташовану по АДРЕСА_2 . ОСОБА_15 погодилась придбати будинок для майбутнього проживання своєї доньки, яка на той час була ще неповнолітньою. Вона передала ОСОБА_8 всю обумовлену суму до укладення договорів, бо інакше ОСОБА_8 не погоджувався їхати до нотаріуса. Після цього вони з братом та подружжям ОСОБА_10 поїхали до нотаріуса. В присутності нотаріуса ОСОБА_8 сказав, що покупець з ним повністю розрахувалась. Так як ОСОБА_9 була сліпа, то нотаріус зачитала вголос договори купівлі - продажу і вони всі підписали їх. В цей же день ОСОБА_15 надала брату доручення на право розпорядження придбаною нерухомістю. Після укладення угод про відчуження нерухомого майна, подружжя ОСОБА_10 продовжувало проживати на АДРЕСА_2 , а вони проводили ремонт будинку. Те, що ОСОБА_10 продовжували жити у будинку, їй було дуже вигідно, так як будинок доглянутий був і за комунальні послуги не потрібно було платити нічого, так як у стариків були пільги.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що її син ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_8 , коли довозив останнього додому. Побачивши як проживають ОСОБА_8 з дружиною, син запропонував їм допомогу. Згодом він за власні кошти відремонтував дах у будинку ОСОБА_8 , який після пожежі протікав під час дощу. В липні 2006 року донька уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу садиби, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Так як грошей на її придбання у доньки не вистачало, ОСОБА_14 позичила у ОСОБА_16 9000 доларів США. Згодом на відновлення придбаного житла син вклав багато грошей, а по закінченню ремонту все згоріло, а сина заарештували. Під час гасіння пожежі вона за рекомендацією пожежників забрала документи подружжя ОСОБА_10 , у тому числі і паспорти останніх, до себе додому, де й зберігала до моменту вилучення їх співробітниками міліції. В серпні 2006 року ОСОБА_7 звертався до суду із заявою про визнання ОСОБА_8 недієздатним, щоб в подальшому розірвати договір купівлі-продажу. В свою чергу, ОСОБА_8 надав її сину довіреність на представництво його інтересів у суді. Він не хотів, щоб будинок залишився сину ОСОБА_7 , пояснюючи це тим, що останній погано до них ставився і завдав їм багато лиха. З моменту продажу будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 так і залишались проживати в ньому, їх ніхто не виганяв, навпаки, ОСОБА_14 постійно за ними доглядала, приносила їм їсти, прала їх речі. Крім того, завдяки проживанню подружжя ОСОБА_10 у будинку його утримання в плані житлово-комунальних послуг доньці нічого не коштувало, так як у них були пільги.
Свідок ОСОБА_16 суду підтвердив, що дійсно в липні 2006 року позичав ОСОБА_14 9000 доларів США на придбання будинку для доньки ОСОБА_15 . Але подробиць купівлі він не знає, тобто як і в кого купували будинок. Приблизно через рік кошти йому були повернуті.
Свідок ОСОБА_17 суду показав, що в листопаді 2007 року, після затримання ОСОБА_6 , останній телефонував йому і пропонував придбати пошкоджений пожежею будинок та приватизовану земельну ділянку по АДРЕСА_2 . У зв'язку з цим він попросив у ОСОБА_6 документи на нерухомість і сказав, що подумає. Наступного дня ОСОБА_17 приїхав на місце, оглянув домоволодіння. Але, дізнавшись, що в ньому зареєстровані попередні власники, а також, що будинок знаходиться в заставі банку, відмовився його купувати.
Свідок ОСОБА_21 суду показала, що вона працює в Сумській філії АКБ «Укрсоцбанк». ОСОБА_6 неодноразово в їхньому банку брались кредити під заставу нерухомого майна. Кредити на даний час всі погашені, крім одного. Службою безпеки банку перед наданням кредитів перевірялись документи та сама нерухомість. Коли ОСОБА_6 був заарештований, то за дорученням від його імені кредитами займалась його мати ОСОБА_14 . У неї в банку був транзитний рахунок, куди від продажу заставного нерухомого майна надходили кошти, які за дозволом банку вона могла знімати. Свідок пам'ятає, що ОСОБА_14 дозволялось декілька разів знімати кошти з транзитного рахунку для погашення боргів, не пов'язаних з банком.
Свідок ОСОБА_19 суду показала, що вона проживає у будинку АДРЕСА_2 . Подружжя ОСОБА_10 дуже добре знала, так як з ними спілкувалась і надавала їм посильну допомогу. У ОСОБА_8 був специфічний характер, з людьми постійно сварився, за що його на вулиці не любили. До них майже ніхто не ходив. ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , теж не відвідував батьків і нічим їм не допомагав. ОСОБА_9 погано дуже бачила і на вулицю з двору не виходила. Влітку 2006 року у них була пожежа. Після пожежі у будинку прогорів дах, постраждали вікна, всередині будинку було все чорне, постраждали шпалери, меблі, коври та доріжки. Крім того, він був повністю залитий водою, бо так пожежники гасили пожежу. До появи ОСОБА_6 старики так і жили в пошкодженому та сирому будинку з протікаючим дахом. Потім ОСОБА_6 повністю відремонтував будинок. На вулиці люди ще говорили, що він ремонтує будинок, а ОСОБА_8 його потім прогоне, як і інших опікунів. ОСОБА_19 бачила, як регулярно до ОСОБА_10 ходила мати ОСОБА_6 - ОСОБА_14 і приносила їм продукти. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були задоволені доглядом сім'ї ОСОБА_22 , жодних скарг вони їй не висловлювали, хоча свідок бачила їх часто. Навпаки, вони хвалили ОСОБА_22 . Психічний стан ОСОБА_8 ніколи не викликав у неї сумнівів. Просто він був сварливим чоловіком. Які документи оформлялись на будинок ОСОБА_10 , свідку нічого не відомо. Зі слів ОСОБА_9 Кремезній ОСОБА_23 відомо, що дід хоче оформити дарчу на ОСОБА_6 , так як він і його рідні добре за ними доглядають. Коли сталася друга пожежа у листопаді 2007 року, то свідок перша прибігла до місця пожежі і надавала посильну допомогу. Вона викликала швидку допомогу і пожежників. Коли ОСОБА_19 прибігла до горівшого будинку ОСОБА_10 , то ОСОБА_8 вона побачила біля вхідних дверей будинку і він рукою двері до відкривав, то закривав. ОСОБА_19 йому сказала: «Що ти робиш, воно ж сильніше буде горіти!» Коли вона у нього спитала про те, що ОСОБА_24 у будинку чи ні, то дід їй відповів, що хай вона горить. Тоді зверху на діда впало щось палаюче, мабуть пластик, яким був підбитиий верх на дверми. Волосся та одяг на ОСОБА_8 загорілись. ОСОБА_19 стала лити на нього воду. В цей час приїхали пожежники, які допомогли затушити вогонь на ОСОБА_8 , витягли з будинку через вікно ОСОБА_9 і загасили пожежу. Івченків карета швидкої допомоги забрала до лікарні.
Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , 14 липня 2006 року до неї, як приватного нотаріуса, звернулися ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 з проханням посвідчити договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_2 . До приміщення нотаріальної контори зайшли ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , яку під руку підтримувала ОСОБА_15 і допомагала їй зайти. Чи заходив ОСОБА_6 з ними, вона не пам'ятає. Можливо і заходив. Якщо під час досудового слідства вона говорила, що він заходив теж, то так воно і було. Зараз вона цього не пам'ятає, але допускає, що він заходити міг теж, коли допомагав зайти ОСОБА_9 , так як вона була сліпа. Але однозначно його не було в кабінеті під час укладення угод. ОСОБА_8 надав усі необхідні документи. Особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 . ОСОБА_12 встановила по паспортам. В ході бесіди з подружжям ОСОБА_10 , вони розповіли, що дітей не мають. На її запитання, чому вони вирішили укласти договір купівлі-продажу, а не договір довічного утримання, останні розповіли, що ОСОБА_15 та її родичі за ними належним чином доглядають і піклуються, а раніше укладали такий договір із ОСОБА_25 , але так як ті не надавали їм належної допомоги, вони його розірвали. Також ОСОБА_10 пояснили, що гроші за будинок вже отримали і частину з них витратили на ремонт даху. Житловий будинок і земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 , не були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 , а були лише особистою власністю ОСОБА_8 , оскільки були набуті ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 , який ними був зареєстрований 26 квітня 1995 року. У зв'язку з цим згода ОСОБА_9 на відчуження ОСОБА_8 нерухомості не вимагалась. Але, зважаючи на те, що ОСОБА_9 була зареєстрована у відчужуваному будинку, ОСОБА_12 відібрала від неї заяву і, зачитавши її вголос, надала на підпис, так як остання сказала, що хоча й погано бачить, але письменна і свій підпис у документі поставити зможе. В її присутності ОСОБА_9 сама підписала заяву-згоду на продаж ОСОБА_8 нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_2 . Ні у поведінці подружжя ОСОБА_10 , ні у поведінці ОСОБА_15 вона нічого підозрілого не помітила і, провівши всі обов'язкові дії та перевіривши документи, посвідчила договори купівлі-продажу вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки. Через деякий час до неї з'явився ОСОБА_7 і повідомив, що його батько ОСОБА_8 перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Але це не є підставою для відмови нотаріуса у посвідченні угоди. Договір не може бути нотаріально посвідчений лише в тому випадку, коли особа в установленому законом порядку визнана недієздатною.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що мешкав по сусідству з подружжям ОСОБА_10 . ОСОБА_9 за станом здоров'я майже на вулиці не бувала, ОСОБА_8 мав важкий і сварливий характер, у зв'язку з чим з сусідами майже не спілкувався. Він постійно брав до себе квартирантів, ті робили ремонт у будинку, прибирали, а він потім їх виганяв. Після першої пожежі у будинку ОСОБА_10 появився ОСОБА_26 , який зробив ремонт в ньому. З появою ОСОБА_27 до ОСОБА_10 стала регулярно приходити його мати - ОСОБА_28 , яку він може охарактеризувати як добру і порядну жінку. Кожного дня вона приносила ОСОБА_10 сніданок, обід і навіть вечерю. Одного разу вона пригощала і ОСОБА_18 котлетами, які принесла до ОСОБА_10 , бо в цей час ОСОБА_18 щось допомагав робити ОСОБА_8 по господарству. Ніколи ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_8 не скаржились на ОСОБА_6 і на будь-кого з його рідних. Якщо б хтось знущався з ОСОБА_8 , він би ніколи не промовчав. Із-за свого сварливого характеру ОСОБА_8 не спілкувався з сином ОСОБА_7 . На вулиці всі говорили, що будинок двічі палив сам ОСОБА_8 . Після першої пожежі ОСОБА_18 не бачив ОСОБА_8 місяць або півтора. Сусіди говорили, що в цей час бачили його на вокзалі, під мостом. З приводу продажу будинку ОСОБА_8 сестрі ОСОБА_6 Гутенку ОСОБА_29 нічого невідомо.
З показів свідка ОСОБА_30 , даних ним на досудовому слідстві, які оголошувались в судовому засіданні за згодою учасників судового процесу, вбачається, що даний свідок на прохання ОСОБА_6 , який діяв за дорученням від ОСОБА_15 , здійснював оцінку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 . Для проведення оцінки ОСОБА_6 надав йому довіреність від власника, правовстановлюючі документи на вищевказаний будинок і технічний паспорт. Ці документи ніяких сумнівів у нього не викликали. Вони з підсудним виїздили на вул. Єрмака в м. Суми, але в середину будинку він не потрапив. Однак, у відповідності до діючого законодавства, що регулює порядок оцінки, це не було перешкодою для визначення вартості оцінюваного майна (а.с. 1-3 том 26).
З показів свідка ОСОБА_31 на досудовому слідстві, які оголошувались в судовому засіданні за згодою учасників судового процесу, вбачається, що в 2005 році з оголошення в газеті «Данкор» чи «Ваш шанс» він дізнався, що двоє пристарілих людей - інвалідів шукають опікунів. Зателефонувавши за номером, вказаним в оголошенні, вони домовились про зустріч за адресою: АДРЕСА_2 , під час якої і познайомились з подружжям ОСОБА_10 . З останніми вони домовились, що будуть ними опікуватись до смерті. Після цього вони з дружиною стали допомагати старим. ОСОБА_9 була сліпа, всі обставини сприймала нормально, психічних вад він у останньої не помічав. ОСОБА_8 також вів себе адекватно, спиртним не зловживав, але мав свої специфічні погляди на життя. Згодом вони уклали з подружжям ОСОБА_10 договір довічного утримання і стали мешкати разом з останніми за адресою: АДРЕСА_2 . Пізніше ОСОБА_8 звинуватив їх у крадіжці і вони змушені були піти. Через декілька днів їм зателефонувала ОСОБА_9 і повідомила, що всі їхні речі на місці та попросила повернутись, але вони з дружиною відмовились. Згодом договір довічного утримання, укладений між ним і подружжям ОСОБА_10 , був розірваний у судовому порядку з ініціативи ОСОБА_8 . Пізніше ОСОБА_31 дізнався, що ОСОБА_8 не раз запрошував до себе опікунів, але через деякий час виганяв їх (а.с. 80-82 том 25).
З показів свідка ОСОБА_32 на досудовому слідстві, які теж оголошувались в судовому засіданні за згодою учасників судового процесу, вбачається, що у 2005-2007 роках вона працювала листоношею і приносила подружжю ОСОБА_10 , що мешкали по АДРЕСА_2 , пенсію, яку віддавала ОСОБА_8 . Останній розписувався у відомостях за себе і свою дружину ОСОБА_9 . Про те, що в нього забирають пенсію, останній їй нічого не говорив (а.с. 213-214 том 25).
З показів свідка ОСОБА_33 , наданих під час досудового слідства і які оголошувались в судовому засіданні за згодою учасників судового процесу, вбачається, що про продаж будинку ОСОБА_10 йому нічого не відомо. Свідок бачив, що ОСОБА_6 займається ремонтом будинку ОСОБА_10 .
Таким чином показами свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 вина ОСОБА_6 у шахрайському заволодінні майном ОСОБА_8 та послідуючою легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом, хоча і не спростовується, але й не підтверджується. Даними показами трактуються лише події їхнього життя, на певних етапах пов'язані зі спілкуваням як з ОСОБА_6 , так і з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Але жоден з даних свідків суду не показав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скаржились на ОСОБА_6 з приводу того, що той незаконно заволодів їхнім будинком та землею, що знущається над ними, не годує та виганяє з будинку.
Як підсудний ОСОБА_6 , так і представник потерпілих ОСОБА_7 суду підтвердили, що з усіма зазначеними свідками у них неприязних та родинних стосунків немає.
Представник потерпілих ОСОБА_7 суду зазначав, що свідок ОСОБА_16 перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_6 та його сім'єю, а тому суду дає неправдиві покази. Але в судовому засіданні факт перебування у таких дружніх стосунках, які б свідчили про зацікавленість ОСОБА_16 , не встановлено, сам факт надання ним коштів в борг ОСОБА_14 , з якою він раніше разом працював, не свідчить про його зацікавленість. Крім того, своїми показами він не намагався виправдати ОСОБА_6 , бо сам факт надання ОСОБА_16 коштів в борг ОСОБА_14 не є беззаперечним доказом його невинуватості, або, навпаки, винуватості. Крім того, свідок ОСОБА_21 суду показала, що під час реалізації заставного майна ОСОБА_6 кошти від продажу його майна надходили на транзитний рахунок його матері ОСОБА_14 , якій надавалась можливість знімати кошти для повернення боргів. Також в матеріалах справи маються дві розписки ОСОБА_16 про отримання боргу в сумі 9 тис. доларів від ОСОБА_14 (а.с. 57, 58 том 44). У сукупності з зазначеними доказами покази свідка ОСОБА_16 виглядають правдиво, не є суперечливими, не свідчать про його зацікавленість, а тому не можуть бути не враховані судом.
Також представник потерпілих ОСОБА_8 суду зазначив, що ОСОБА_19 надала суду завідомо неправдиві покази, хоча не конкретизував, в чому ж полягає неправдивість її показів.
Але у суду не виникло жодних сумнівів щодо правдивості слів ОСОБА_19 , так як вони логічні, послідовні, узгоджуються як з показами свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , так і з показами підсудного ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 .
Також покази свідка ОСОБА_19 узгоджується і з документами, які маються в матеріалах кримінальної справи. Так, в справі немає жодного документа, крім протоколів допитів потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_13 та показів представника потерпілих ОСОБА_7 , які б свідчили про знущання з боку ОСОБА_6 та його рідних над подружжям ОСОБА_10 та про вчинення відносно них шахрайських дій.
Але покази представника потерпілих ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_13 суд розцінює критично і не може покласти в основу вироку з наступних підстав.
Під час досудового слідства представник потерпілих ОСОБА_7 дав одні покази, а під час судового слідства надав інші покази, при цьому неодноразово їх змінював.
Тому відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 306 КПК України 1960 року судом з власної ініціативи оголошувались покази представника потерпілих ОСОБА_7 , які він дав під час допиту 23 листопада 2007 року на досудовому слідстві, де ОСОБА_7 пояснював, що батько постійно підшукував опікунів, давав про це оголошення в газеті, вони допомогали йому жити, а він потім їх виганяв. ОСОБА_7 про це попереджав всіх опікунів. За характером батько був поганим та сварливим чоловіком. Після першої пожежі сестра батька ОСОБА_13 знаходила ОСОБА_8 на залізничному вокзалі, привозила додому, а він знову тікав. ОСОБА_9 розповідала йому, що ОСОБА_8 приходив вночі додому і періодично бив її. ОСОБА_7 звернувся до суду з заявами про розірвання договору довічного утримання між батьком та ОСОБА_31 та визнання батька недієздатним. Після цього батька він хотів помістити в інтернат для психічнохворих, а мачуху - до будинку престарілих. Після розірвання договору з ОСОБА_31 Івченко ОСОБА_34 звернувся до БТІ і там дізнався, що будинок проданий ОСОБА_15 , а веденням справ займався ОСОБА_6 . Про це ОСОБА_7 зразу розповів тітці ОСОБА_13 . Через деякий час йому зателефонував батько і почав його обзивати різними поганими словами, у зв'язку з чим ОСОБА_7 у нього за будинок нічого і не спитав. Потім ОСОБА_7 до батьків не ходив і з ними не спілкувався. Про пожежу 08 листопада 2007 року дізнався після того, як йому зателефонували з міліції (а.с. 96-99 том 24).
Таким чином під час першого допиту у кримінальній справі відносно ОСОБА_6 . ОСОБА_7 зазначав, що знав про те, що батько у липні 2006 року продав будинок ОСОБА_15 . При цьому він нічого не зазначав про знущання з боку ОСОБА_6 та його рідних над батьками, про примушування батька підписати документи про продаж будинку та земельної ділянки, про перебування його в заручниках у ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_7 сам підтверджує те, що за своїм характером покійний ОСОБА_8 був такою людиною, що обдурити його було важко, він сам, навпаки, дурив людей і використовував їх.
Так вже під час допиту в судовому засіданні 17 липня 2014 року ОСОБА_7 суду показав, що в липні 2006 року його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали договір купівлі - продажу земельної ділянки та будинку, розташованих по АДРЕСА_2 . Як йому потім стало відомо зі слів батьків, цей договір його примусила підписати сім'я ОСОБА_22 . В цей час батько офіційно розшукувався працівниками міліції. Мачуха ОСОБА_9 була сліпа і неписьменна, до нотаріуса не їздила взагалі і ніяких документів не підписувала. Батько був психічно хворою людиною. Зі слів батьків ОСОБА_7 відомо, що обіцяні кошти за продаж будинку та земельної ділянки ОСОБА_35 їм не передавала. Сім'я ОСОБА_6 створила батькам такі умови, що унеможливлювали проживання останніх у вказаному вище будинку. Були підпали будинку, моріння голодом, фізичне знущання. ОСОБА_36 вважає, що його батьки були фактично вбиті ОСОБА_6 . Укладені договори купівлі-продажу є недійсними, так як вчинені внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 та членів його родини. Кому були продані будинок і земельна ділянка ОСОБА_37 не знав до того часу, поки не заарештували ОСОБА_6 .
Після допиту свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні 05 серпня 2014 року ОСОБА_7 вже заявив, що під час укладення договорів купівлі-продажу його батько теж не був присутній і ніяких підписів в договорах не ставив, так як він був в заручниках у ОСОБА_6 . Хоча до цього пояснював суду, що батько підписав договори під тиском ОСОБА_6 .
Крім того, покази ОСОБА_7 , які він давав під час досудового слідства частково узгоджуються з показами як самого підсудного ОСОБА_6 , які він давав на протязі всього як досудового, так і судового слідства, так і показами свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 , а покази, які він надавав під час судового розгляду, повністю суперечать показам даних осіб.
Доводи представника потерпілих ОСОБА_7 у судовому засіданні стосовно того, що ОСОБА_6 мордував його батька і мачуху, не кормив, утримував у підвалі, внаслідок чого останні боялися підсудного і змушені були укласти правочини, спрямовані на відчуження належного їм нерухомого майна, у судовому засіданні не знайшли свого належного підтвердження.
Також не правдиві покази ОСОБА_7 в частині того, що батько офіційно розшукувався міліцією після першої пожежі. Так згідно листа Ковпаківського РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області у липні 2006 року ніякої заяви з приводу зникнення ОСОБА_8 до Ковпаківського РВ СМУ не надходило, у розшук, як безвісти зниклий, він не оголошувався (а.с. 205 том 47).
Тому суд покази представника потерпілих ОСОБА_7 оцінює критично. Позицію ОСОБА_7 суд розцінює як намагання після смерті батька ОСОБА_7 будь-яким шляхом повернути собі майно останнього, про що свідчать його суперечливі покази, звернення до суду з заявою про визнання свого батька недієздатним та призначення його опікуном, хоча він опікунства не потребував, чисельні скарги на підсудного, членів його родини, свідків, прокурорів та суддів, які приймали участь у розгляді даної справи.
Покази свідка ОСОБА_13 , яка на час судового розгляду померла, надані на досудовому слідстві, суд не може прийняти до уваги зі слідуючих підстав.
Під час допиту в якості свідка 21 січня 2008 року ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_8 був її братом. Останній разом із дружиною ОСОБА_9 мешкали в АДРЕСА_2 . З братом вона спілкувалася переважно по телефону. Приблизно 01 січня 2007 року до неї додому приїхав ОСОБА_8 разом з хлопцем на ім'я ОСОБА_38 і повідомив, що нарешті знайшов людей, які його доглянуть і поховають. Про продаж будинку і про гроші брат при цьому не говорив. В березні 2007 року від брата вона дізналась, що жінка, яка ними опікувалась, перестала приходити, а ОСОБА_38 став готувати документи на поміщення їх у госпіталь для ветеранів війни і праці. Восени 2007 року зі слів сина ОСОБА_8 - ОСОБА_7 вона дізналась, що брат продав будинок. З цього приводу вона зателефонувала брату, але той їй сказав, що будинок не продавав, а уклав договір довічного утримання. В подальшому від ОСОБА_7 вона дізналась, що брата спалили і він знаходиться у лікарні. Коли ОСОБА_13 провідувала ОСОБА_8 , останній їй скаржився на ОСОБА_27 , який нібито відбирав у нього гроші, а також просив передати ОСОБА_28 , яка ним опікувалась, щоб вона передала гроші за будинок їх сину ОСОБА_7 (а.с. 92-93 том 25).
Але допит свідка ОСОБА_13 був проведений поверхово, не з'ясовані всі обставини відчуження її братом будинку та земельної ділянки ОСОБА_15 . Також вони суперечать показам свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , частково суперечать і показам навіть представника потерпілих ОСОБА_7 , який зазначав, що ще влітку 2006 року дізнався про продаж будинку і зразу зателефонував тітці, а вона говорить, що дізналась про продаж будинку восени 2007 року.
Крім того, те, що ОСОБА_8 сестрі сказав, що уклав договір довічного утримання, а не купівлю-продаж, ще не означає про неможливість укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_8 . Останній міг і не сказати правду сестрі, враховуючи його особу. Також свідок нічого не зазначала про знущання та мордування ОСОБА_6 та його рідними над подружжям ОСОБА_10 .
Тому суд вважає, що покази свідка ОСОБА_13 хоча і не спростовують винуватість ОСОБА_6 у інкримінованих йому злочинах, але й беззаперечно не свідчать про винуватість ОСОБА_6 у заволодінні майном ОСОБА_8 шайрайським способом. Тому на таких поверхневих та суперечливих показах свідка вирок суду не може грунтуватися.
Покази потерпілої ОСОБА_9 , яка на час судового розгляду теж померла, суд не може прийняти до уваги зі слідуючих підстав.
Так потерпіла ОСОБА_9 під час досудового слідства опитувалась тричі, 12 листопада 2007 року, 05 грудня 2007 року та 01 лютого 2008 року, протоколи допитів оголошувались в судовому засіданні.
Під час допиту в якості потерпілої 12 листопада 2007 року ОСОБА_9 показала, що після того, як їхній будинок прийшов в поганий стан, її чоловік ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_6 з метою відремонтувати будинок. ОСОБА_6 запропонував її чоловіку докормити їх до смерті, за це вони з чоловіком оформлять на нього будинок. До наторіуса вона не їздила, будь-яких паперів не підписувала, тому що неписьменна. Всі папери робив її чоловік. А ОСОБА_9 про це нічого не знала. Грошей за будинок вони ніяких не отримували. Кожного дня приходила ОСОБА_28 , але раціон їжі не завжди був задовільний. Перед пожежою вона чула у будинку голос якогось чоловіка. Гроші на їжу вони з чоловіком давали ОСОБА_39 та його матері. Також чоловік давав гроші ОСОБА_27 на ремонт будинку, але в якій сумі не знає.
В зазначених поясненнях ОСОБА_9 нічого не говорила про те, що будинок вони не продавали і що ОСОБА_6 та його рідні знущаються над ними. Вона сама вказує, що паперами займався чоловік. Даний допит потерпілої проводився в приміщенні 4 лікарні 4-го терапевтичного відділення м. Суми (а.с. 112 том 24).
Під час допиту в якості потерпілої 05 грудня 2007 року ОСОБА_9 вже показала, що її чоловік ОСОБА_8 постійно підшукував опікунів, яких потім виганяв, так як вони йому не подобались. На початку червня 2006 року в будинку, де вона мешкала разом з ОСОБА_8 , сталася пожежа. Після цього чоловік кудись зник, а через деякий час з'явився додому з хлопцем, який представився ОСОБА_40 . Він їм сказав, що буде їх годувати, лікувати, доглядати. Потім ОСОБА_6 привів у їх будинок своїх батьків і сестру, запевнивши, що ті будуть ними теж опікуватись. Але родичі ОСОБА_6 погано їм допомагали, бувало таке, що не кормили декілька днів. Всю пенсію, яку приносила їм поштарка, забирали Котенки. За рахунок неї вони кормили їх, робили ремонт у будинку, хоча до цього обіцяли, що не будуть чіпати їхні гроші. Доглядали за ними вони погано, знущалися над ними, чоловік був невдоволений, але боявся ОСОБА_27 . Сім'я ОСОБА_6 забрала все їхнє майно і діла невідомо куди. Ввечері 07 листопада 2007 року ОСОБА_9 почула голос незнайомого чоловіка та відчула запах бензину у кімнаті. Потім вночі сталась пожежа і її винесли з будинку. Про те, що чоловік продав ОСОБА_15 будинок, їй нічого не відомо. Свого дозволу на це вона не давала, ніяких паперів не підписувала, бо сліпа і неписьменна, до нотаріуса не їздила. Розмови про продаж будинку не було, ОСОБА_6 їх надурив і сам все оформив на свою сестру (а.с. 106-112 том 24).
Даний допит проводився в квартирі представника потерпілих ОСОБА_7 , коли він забрав з лікарні ОСОБА_9 до себе додому. Якщо під час допиту 12 листопада 2007 року ОСОБА_9 зазначала, що у них з ОСОБА_6 була домовленість, що останній за ними буде доглядати, а вони з чоловіком оформлять на нього будинок. При цьому всіма паперами займався ОСОБА_8 . То вже під час повторного допиту ОСОБА_9 говорить, що ніяких домовленостей не було, чоловік привів додому ОСОБА_6 , який буде їм допомагати. При цьому потерпіла нічого не зазначає, а що взамін вони повинні були дати ОСОБА_6 за його догляд. Тому зразу виникає питання, а чому ОСОБА_6 повинен був надавати безкоштовну їм допомогу, хоча ні родичами, ні просто знайомими до цього часу вони не були. Тому дані покази викликають сумніви у суду щодо їх правдивості.
Під час допиту 01 лютого 2008 року ОСОБА_9 показала, що під час розірвання ОСОБА_7 в суді договору з подружжям ОСОБА_25 , до них додому прийшов чоловік, який назвався ОСОБА_40 та запропонував їм доглядати за ними. Також пізніше приходили ОСОБА_28 , її чоловік та дочка. ОСОБА_41 приносила їжу. Всю пенсію у них вони забирали. В той день, коли була друга пожежа, ввечері до них додому зайшли ОСОБА_28 , ОСОБА_42 (батько ОСОБА_27 ) та їх дочка. Вони розмовляли з ОСОБА_8 . Чоловік сказав їм, щоб вони догодували їх до смерті. Потім ОСОБА_9 облили бензином. Також зазначила, що спочатку чоловік покликав на допомогу. А вже після цього її витягли з будинку (а.с. 94-95 том 25).
Під час даного допиту ОСОБА_9 взагалі нічого не пояснювала з приводу оформлення документів про продаж будинку та землі. Якщо під час другого допиту говорила, що чоловік додому привів ОСОБА_43 , то при третьому допиті говоре, що він сам прийшов до них додому, коли ОСОБА_7 розривав договір з ОСОБА_31 . Також каже, що її облили бензином, хоча це суперечить протоколу № 21/2007 від 12 листопада 2007 року дослідження звуглених залишків деревини та пожежного сміття при проведенні дослідження, яким встановлено, що залишків бензину та вуглеводів нафти не виявлено (а.с. 43 том 24), а також суперечить висновку пожежно-технічної експертизи, згідно якого найбільш вірогіднішою причиною пожежі в будинку АДРЕСА_2 є виникнення великих перехідних опорів в електричній мережі споруди (а.с.86-89 том 24). При першому допиті вона нічого взагалі не говорила про причини пожежі, другий раз при допиті говорила, що просто відчула запах бензину і почула голос незнайомого чоловіка. А в третій раз каже, що приходили ОСОБА_14 , ОСОБА_44 та ОСОБА_15 і облили її бензином і чоловік кликав на допомогу. Але свідок ОСОБА_19 показала, що ОСОБА_8 знаходився під час пожежі на вулиці, на допомогу не кликав, пожежників та швидку викликала вона і це не суперечить матеріалам справи, так як згідно акту про пожежу від 08 листопада 2007 року повідомлення про пожежу надійшло від ОСОБА_19 (а.с. 34 том 24).
Також у своїх показах ОСОБА_9 наполягала на тому, що вона неписьменна. Але даний факт спротовується слідуючими документами:
- заповітом ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 від 03 березня 2004 року, де вона нотаріусу зазначила, що незряча, але нічого не повідомила про те, що неписьменна (а.с. 6 том 24);
- довіреністю ОСОБА_9 від 22 листопада 2007 року, яку вона давала ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_9 нотаріусу повідомила, що вона незряча, але грамотна (а.с. 56 том 25);
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 23 жовтня 2008 року, коли вже кримінальна справа відносно ОСОБА_6 перебувала на розгляді в Краснопільському районному суді Сумської області і ОСОБА_9 допитувалась у присутності представника ОСОБА_7 з приводу безпеки, то ОСОБА_9 слідчому на питання про освіту відповіла, що має неповню середню освіту (а.с. 82 том 55).
Також свідок ОСОБА_12 суду підтвердила, що ОСОБА_9 особисто підписувала заяву про згоду на продаж садиби.
У зв'язку з зазначеним вище суд приходить до висновку, що хоча покази потерпілою ОСОБА_9 і надані протягом незначного періоду часу, але є суперечливими, не конкретними та не послідовними, у зв'язку з чим виникає сумнів щодо їх достовірності, а тому з цих причин суд не може покласти їх в основу вироку.
Також у суду виникає сумнів в тому, що ОСОБА_9 з доброї волі давала такі покази. Суд вважає, що такі покази нею давались під впливом та тиском представника потерпілих ОСОБА_7 , так як вона вимушена була проживати у нього, бо не мала інших родичів, будинок, в якому вона раніше жила, не придатний був для проживання. А ОСОБА_7 , в свою чергу, використовував її з метою повернути собі спадщину.
Як вже зазначалось вище, одним із доказів обвинувачення є висновок ескперта про оціночну варість земельної ділянки від 24 січня 2006 року, де зазначено, що за оцінкою землі звернувся ОСОБА_6 (а.с. 54-59 том 26).
Але даний доказ суд не може прийняти як належний з тих підстав, що в січні 2006 року ОСОБА_6 не міг звертатись за оцінкою земельної ділянки по АДРЕСА_2 , так як в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 лише в липні 2006 року познайомився з ОСОБА_8 . Крім того, в цей час збиранням документів для укладення довору довічного утримання з ОСОБА_8 займався ОСОБА_31 . Даний договір між ними був укладений 25 січня 2006 року (а.с.18-19 том 24).
Розірваний зазначений договір рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року за ініціативою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що суду підтвердив і сам ОСОБА_7 (а.с. 127 том 24).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , зареєстрованого в реєстрі за № 659, та витягу з Державного реєстру правочинів від цього ж числа, ОСОБА_8 продав особі, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями, розташований по АДРЕСА_2 житловою площею 53,9 кв. м., загальною площею 71,2 кв. м. за 80 000 грн. Інвентаризаційна вартість відчужуваного будинку на момент укладення угоди становила 41 379 грн. (а.с. 128-129 том 24).
В цей же день, тобто 14 липня 2006 року, ОСОБА_8 уклав з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , зареєстрований в реєстрі за № 660, за яким продав останій земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд загальною площею 0,0694 га, що розташована за адресою. АДРЕСА_2 , за 30 000 грн. На момент укладення угоди експертна вартість вказаної земельної ділянки становила 20334 грн. (а.с. 166 том 24).
У відповідності до змісту вказаних договорів при їх укладенні сторони підтвердили наступне: вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення договорів відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договорів зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договори не приховують інших правочинів, спрямовані на реальне настання наслідків, які обумовлені в них, про що поставили свої підписи на текстах обох договорів.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, житловий будинок належав ОСОБА_8 на підставі договору на право безстрокового користування земельною ділянкою від 24 грудня 1957 року, укладеного з відділом комунального господарства виконкому Сумської міської ради депутатів трудящихся, зареєстрованого в КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” 18 листопада 2005 року в реєстровій книзі № 134 за реєстровим № 14305 та Акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 14 лютого 1990 року, затвердженого рішенням Ковпаківського райвиконкому №51 від 20 лютого 1990 року (а.с. 152-154 том 24).
Земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2 , належала ОСОБА_8 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 336184, виданого Сумською міською радою 24 січня 2006 року на підставі рішення Сумської міської ради від 29 грудня 2005 року за № 1581-МР, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010661200106 (а.с. 165 том 24).
У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 Івченко ОСОБА_45 зареєстрував шлюб із ОСОБА_46 26 квітня 1995 року (а.с. 22 том 24).
Наведене вище свідчить про те, що житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 , належали ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, так як були набуті останнім до реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 .
Разом з тим, у відповідності до заяви від 14 липня 2006 року ОСОБА_9 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_8 на продаж сумісно набутих ними у шлюбі житлового будинку з господарчими будівлями та земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 , за ціну та на умовах на його розсуд. Текст цієї заяви зачитаний нотаріусом ОСОБА_9 вголос. Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_12 засвідчена справжність підпису ОСОБА_9 , який зроблено в її присутності. Особу ОСОБА_9 , яка підписала цей документ, встановлено (а.с. 146 том 24).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що зміст договорів купівлі-продажу садиби і земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_2 , не суперечить вимогам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.
Також у судовому засіданні встановлено, що на момент укладення договорів купівлі - продажу домоволодіння і земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Те, що потерпілий ОСОБА_8 перебував на обліку у Сумському обласному психоневрологічному диспансері з діагнозом - розлад поведінки і особистості внаслідок органічного ураження головного мозку, не є підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки останній не був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним у порядку, визначеному ст. ст. 36-37, 39-40 ЦК України (а.с. 100 том 25).
Крім того, той факт, що ОСОБА_8 не виявляв зовнішніх ознак психічного розладу, підтверджується показами свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , оголошеними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 на досудовому слідстві, які вони підтримали, надавши суду відповідні письмові заяви.
Також потерпіла ОСОБА_9 і свідок ОСОБА_13 , які були родичами ОСОБА_8 , теж жодного разу не зазначали, що ОСОБА_8 був психічно хворою та неадекватною людиною, не міг розуміти значення своїх дій та відповідати за них.
Про психічну хворобу ОСОБА_8 суду зазначав лише представник потерпілих ОСОБА_36 . З цього приводу він навіть звертався до Ковпаківського районого суду м. Суми з заявою про визнання свого батька недієздатним внаслідок психічної хвороби і неадекватної поведінки. Ухвалою Ковпаківського районного суду від 26 вересня 2006 року заява ОСОБА_7 про визнання батька недієздатним та призначення його опікуном залишена без розгляду (а.с. 16-17 том 24, а.с. 54 том 47).
Відповідно до висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 265 від 02 липня 2012 року, яка проводилась за ухвалою суду, хоча ОСОБА_8 станом на 14 липня 2006 року і виявляв ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок органічного враження головного мозку зі зниженням пам'яті та інтелекту у помірно вираженому ступені, але за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 244-245 том 54).
Згідно копії витягу із акту огляду у МСЕК № 003436 від 17 березня 1998 року ОСОБА_9 є інвалідом першої групи по зору внаслідок загального захворювання (а.с. 77 том 61).
Як вже зазначалось вище, у матеріалах кримінальної справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що потерпіла ОСОБА_9 взагалі неписьменна та внаслідок вад зору не могла поставити підпис у заяві нотаріусу про згоду на продаж ОСОБА_8 нерухомого майна.
Те, що ОСОБА_9 була незряча, не є підставою, яка забороняє нотаріусам посвідчувати від імені цих осіб будь-які документи.
Так пунктом 16 Інструкціі про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, в редакції яка діяла на момент укладення угод, визначено, якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є сліпою, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ. Що і було зроблено нотаріусом ОСОБА_12 .
Той факт, що ОСОБА_12 не впізнала ОСОБА_9 при пред'явленні їй фотознімку останньої для впізнання, на думку суду, не свідчить про те, що потерпіла ОСОБА_9 не була присутньою під час укладення правочинів її чоловіком ОСОБА_8 , так як з моменту посвідчення договорів купівлі-продажу 14 липня 2006 року до моменту проведення слідчої дії - пред'явлення фотознімків для впізнання 29 січня 2008 року пройшов значний проміжок часу (а.с. 187-188 том 24). Також специфіка роботи нотаріусів полягає у постійному спілкуванні зі значною кількістю людей.
Крім того, і на переконання суду це є одним із головних факторів, який свідчить про відсутність умислу на вчинення шахрайських дій з боку ОСОБА_6 відносно подружжя ОСОБА_10 , це те, що згода на продаж домоволодіння та земельної ділянки ОСОБА_9 взагалі не потрібна була, так як відповідно до вимог пункту 45 Інструкціі про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, в редакції яка діяла на момент укладення угод, договір щодо розпорядження майном, що подається для нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлювального документа, договору, укладеного між подружжям, свідоцтва про шлюб та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу. А судом встановлено, що покійний ОСОБА_8 шлюб з ОСОБА_9 зареєстрували 26 квітня 1995 року (а.с. 22 том 24), коли вже мав у власності і будинок, і земельну ділянку.
Тому якщо б у ОСОБА_6 був би умисел на незаконне заволодіння майном ОСОБА_8 , то для цього йому не потрібно було взагалі привозити до нотаріуса для укладення договору ОСОБА_9 , а тим більше під видом ОСОБА_9 привозити будь-яку іншу жінку. І якщо б у нотаріуса ОСОБА_47 теж був би умисел сприяти ОСОБА_6 у вчиненні протиправних дій по відношенню до престарілого подружжя ОСОБА_10 , як на цьому постійно наголошував представник потерпілих ОСОБА_7 , то їй нічого не перешкоджало посвідчити договори купівлі-продажу і без згоди ОСОБА_9 і це, з юридичної точки зору, було б законно.
Тому покази ОСОБА_9 на досудовому слідстві та представника останньої ОСОБА_7 у судовому засіданні стосовно того, що потерпіла не їздила до нотаріуса для укладення договорів купівлі - продажу, суд не приймає до уваги, оскільки вони в судовому засіданні нічим не підтверджені.
Похилий вік ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно діючого цивільного законодавства також не є перешкодою для укладення останніми договорів купівлі-продажу належного їм майна.
В судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження того, що укладаючи договори купівлі-продажу із ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діяли всупереч своїй волі.
Також про наміри ОСОБА_8 саме продати будинок свідчить і той факт, що 11 липня 2006 року він звертався до КП "Сумське міське бюро технічної інвентарізації" за замовленням щодо виготовлення витягу на будинок саме для його відчуження. Це підтверджується замовленням-зобов'язанням ОСОБА_8 від 11 липня 2006 року (а.с.175 том 25).
Так, жоден з допитаних у судовому засіданні свідків не підтвердив, що підсудний ОСОБА_6 запевняв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що з ними буде укладений договір довічного утримання. Навпаки, свідок ОСОБА_12 суду зазначила, що пропонувала ОСОБА_8 укласти такий договір, але останній категорично відмовився і сказав, що гроші за будинок від ОСОБА_15 отримав. Ніякої неадекватної або дивакуватої поведінки з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вона не помітила. Останні не виглядали також змученими і виснаженими.
Зазначені покази свідка не суперечать показам підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_15 , які в судовому засіданні підтвердили, що з ОСОБА_7 домовлялися саме про укладення договорів купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки, а не про договір довічного утримання.
Підстав сумніватися у показах свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у суду немає, хоча воні і є близькими родичами підсудного ОСОБА_6 , але їх покази логічні, послідовні, не суперечать показам свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , а також письмовим матеріалам кримінальної справи в їх сукупності.
Крім того, як встановлено судом із протоколів допиту свідка ОСОБА_48 та потерпілої ОСОБА_49 , ОСОБА_8 скаржився на сина - представника потерпілих ОСОБА_7 , так як останній їм не допомагав, у зв'язку з чим він змушений був через оголошення в місцевій пресі шукати собі опікунів. А свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердила, що під час укладення угод купівлі-продажу ОСОБА_8 їй взагалі повідомив, що дітей не має.
Наведене вище дає підстави суду вважати, що на момент укладення договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 склалися неприязні стосунки. ОСОБА_8 знав, що договір довічного утримання не складно розірвати у судовому порядку, а тому саме шляхом укладення договорів купівлі-продажу вирішив позбавити сина спадщини. Про даний факт свідчить і те, що 10 липня 2014 року ОСОБА_8 відкликав свою довіреність, яку він видав ОСОБА_7 05 квітня 2006 року. А 13 вересня 2006 року ОСОБА_8 видав довіреність представляти його інтереси саме ОСОБА_6 , хоча майно вже було продано (а.с. 20-21 том 24, а.с. 281 том 50).
Також суд звертає увагу на те, що подружжя ОСОБА_10 мешкали у своєму будинку до пожежі 08.11.2007 року, тобто майже півтора року після укладення договорів купівлі-продажу. Але ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_15 не виганяли їх з будинку.
Хоча за цей час їм нічого не перешкоджало звернутись як до правоохоронних органів з заявами на ОСОБА_6 та членів його сім'ї з приводу незаконності укладенних договорів купівлі-продажу, так і з позовом до суду про розірвання даних договорів. Крім того, досвід в цих питаннях у покійного ОСОБА_8 був. Про цей факт свідчать і покази свідків, і покази представника потерпілих ОСОБА_7 , які вказували, що покійний ОСОБА_8 постійно підшукував опікунів, а потім виганяв їх.
Цілком логічними є пояснення як підсудного ОСОБА_6 , так і свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що купуючи будинок у ОСОБА_8 , їх влаштовувало те, що останні там залишаються мешкати, так як цей будинок був придбаний для майбутнього проживання доньки ОСОБА_15 , яка на той час була неповнолітьною, він був доглятуний і не треба було шукати квартирантів. Крім того, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 мали 100 відсоткову пільгу по сплаті житлово-комунальних послуг, так як були інвалідами 1 групи.
Сам ОСОБА_7 вже у липні 2006 року дізнався про продаж батьком будинку, про що зазначалось вище.
Але з часу, коли він дізнався про укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки і до пожежі у будинку, яка сталася 08 листопада 2007 року, під час якої постраждали ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , ніяких заяв до правоохоронних органів щодо шайрайських дій з боку ОСОБА_6 він не подавав, хоча ніяких перешкод для цього не було.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на момент укладення оспорюваних правочинів було вільним.
Договори купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, що знаходяться на АДРЕСА_2 , укладені з дотриманням вимог статей 655-657 ЦК України і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в них.
Доказів, які б викривали неправомірність дій приватного нотаріуса ОСОБА_12 , яка засвідчила договори купівлі-продажу, судом не встановлені. Статусу підсудної, обвинуваченої чи підозрюваної по факту посвідчення угод між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 у ОСОБА_12 не має. Кримінальне провадження № 12012200440000252 за фактом неправомірних дій з боку приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_12 закрито 18 червня 2014 року на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України (а.с. 99-100 том 64).
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Якщо потерпілий у зв'язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов'язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.
Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати.
Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов'язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.
Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки від 14 липня 2006 року, укладені між ОСОБА_8 та особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, не суперечать Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. На момент вчинення правочинів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В установленому законом порядку ці правочини недійсними не визнані.
Таким чином, набуття особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, у власність садиби та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2 , на думку суду, є правомірним.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить також до висновку, що подальша передача особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, права розпорядження майном, набутим внаслідок укладення 14 липня 2006 року договорів купівлі - продажу, підсудному ОСОБА_6 згідно довіреності від 14 липня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , зареєстрованої в реєстрі за № 660, не суперечить діючому законодавству і відповідає її волі.
Аналіз досліджених та оцінених по справі доказів свідчить про те, що досудовим та судовим слідством не здобуто доказів наявності в діях підсудного ОСОБА_6 прямого умислу на незаконне заволодіння майном ОСОБА_8 шахрайським шляхом.
Крім того, досудовим слідством ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що заволодів майном ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шахрайським шляхом. При цьому не зазначено, в чому конкретно виразилася об'єктивна сторона протиправних дій підсудного: у обмані чи в зловживанні довірою.
Відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до вимог статті 16 КПК України 1960 року правосуддя у кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Згідно статті 22 КПК України 1960 року покурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всі передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного досліження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Згідно частин 2, 4 статті 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Оскільки будь-яких доказів, які б з достовірністю свідчили про вчинення підсудним ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, в судовому засіданні встановлено не було, тому суд вважає за необхідне виправдати його за відсутністю в його діях вказаного складу злочину. При цьому всі наявні у даній кримінальній справі сумніви щодо доведеності обвинувачення тлумачаться судом виключно на користь підсудного ОСОБА_6 , оскільки ці сумніви неможливо усунути ніяким чином ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні.
Відповідно до абзацу 4 статті 1, статті 2 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 року та диспозиції ч. 1 ст. 209 КК України, які діяли на час отримання ОСОБА_6 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, кредитних коштів в банківських установах, під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом.
У відповідності до п. 2. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 15 квітня 2005 року “Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” кримінальна відповідальність за ст. 209 КК України настає лише у разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК України, яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження.
Так як в судовому засіданні вина ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не знайшла свого підтвердження, тому в його діях відсутній і склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 209 КК України, а тому підсудного за вказаною статтею кримінального закону теж необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.
У зв'язку з виправданням ОСОБА_6 цивільний позов ОСОБА_7 про визнання фіктивними договорів купівлі-продажу будинку серії ВЕА № 447796 та земельної ділянки серії ВЕА № 449797 від 14 липня 2006 pоку, стягнення збитків в сумі 781 000 грн., виплату страхового відшкодування в сумі 38 057 грн. задоволенню не підлягає.
Підлягає зняттю арешт з будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 згідно постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_50 від 22 листопада 2007 року.
У зв'язку з закінченням розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_6 заходи безпеки до представника потерпілих ОСОБА_7 , застосовані згідно постанови Краснопільського районного суду від 24 жовтня 2008 року, підлягають скасуванню.
Питання щодо речових доказів частково вже вирішено вироком Білопільського районного суду відносно ОСОБА_6 від 02 квітня 2014 року.
Речові докази: документи, вказані у п. п. 1-24 протоколу огляду предметів від 24 березня 2008 року, вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_12 , які зберігаються у матеріалах кримінальної справи, необхідно залишити при справі (а. с. 178-181 том 24); інвентарну справу № 20034 на житловий будинок АДРЕСА_2 - повернути КП «Сумське міське бюро технічної інвентарізації» (а.с.111-204 том 25); документи, вказані у п. п. 1-24 протоколу огляду документів від 21 березня 2008 року, вилучені у НАСК «Оранта», які зберігаються в матеріалах кримінальної справи, - залишити при справі (а. с. 102-182 том 26); ключ від автомобіля ЗАЗ Део-сенс НОМЕР_2 , які були вилучені у ОСОБА_6 при затриманні, необхідн овернути останньому (а.с. 7 том 39); закордонний паспорт ОСОБА_43 та водійську картку ОСОБА_43 - повернути ОСОБА_39 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власник: ОСОБА_15 , реєстраційний № НОМЕР_2 , марка - 3A3-DAEWOO, модель ТІ31102, особливі відмітки: “Кредит-Приватбанк, відчуження заборонено”; оригінали договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 серії ВЕА № 447796 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 серії ВЕА № 449797 від 14 липня 2006 pоку; 2 сервісні книжки на автомобілі 3A3-DAEWOO Т131102, виписані на ім'я ОСОБА_15 - повернути власнику ОСОБА_15 ; 2 сервісні книжки на автомобілі 3A3-DAEWOO Т131102, виписані на ім'я ОСОБА_28 - повернути власнику ОСОБА_28 ; сервісну книжку на автомобіль 3A3-DAEWOO Т131102, виписана на ім'я ОСОБА_51 - повернути власнику ОСОБА_51 ; пенсійну справу ОСОБА_9 - повернути до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі в м. Суми; медичну карту амбулаторного хворого № 3627 на ОСОБА_8 , медичну карту амбулаторного хворого № 776 на ОСОБА_7 - повернути Сумському обласному психоневрологічному диспансеру; медичну карту амбулаторного хворого № 357657 на ОСОБА_9 - повернути поліклініці Сумської міської лікарні №4; оригінал договору довічного утриманні від 25 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_31 та ОСОБА_8 - залишити в матеріалах справи; розрахункову книжку № 5541 ВАТ «Сумигаз» на ім'я ОСОБА_8 , абонентну книжку ВАТ «Сумигаз» на ім'я ОСОБА_8 - залишити в матеріалах кримінальної справи; 2 класних журнала навчального року 2007/2008 повернути Сумській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 29.
Питання про судові витрати також вже вирішено вироком Білопільського районного суду від 02 квітня 2014 року відносно ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 327, 328 КПК України 1960 року, суд
ОСОБА_43 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України та виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочинів.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_43 скасувати та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.
У задоволенні позову представника потерпілих ОСОБА_7 до ОСОБА_43 про визнання фіктивними договорів купівлі-продажу будинку серії ВЕА № 447796 та земельної ділянки серії ВЕА № 449797 від 14 липня 2006 pоку, стягнення збитків в сумі 781 000 грн., виплату страхового відшкодування в сумі 38 057 грн. відмовити в повному обсязі.
Скасувати заходи безпеки по кримінальній справі до представника потерпілих ОСОБА_7 згідно постанови Краснопільського районного суду від 24 жовтня 2008 року.
Скасувати арешт з будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 згідно постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_50 від 22 листопада 2007 року (а.с. 190 том 24).
Речові докази:
- документи, вказані у п. п. 1-24 протоколу огляду предметів від 24 березня 2008 року, вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_12 , які зберігаються у матеріалах кримінальної справи, - залишити при справі (а. с. 178-181 том 24);
- інвентарну справу № 20034 на житловий будинок АДРЕСА_2 -повернути КП «Сумське міське бюро технічної інвентарізації» (а.с. 111-204 том 25);
- документи, вказані у п. п. 1-24 протоколу огляду документів від 21 березня 2008 року, вилучені у НАСК «Оранта», які зберігаються в матеріалах кримінальної справи, - залишити при справі (а. с. 102-182 том 26);
- ключ від автомобіля ЗАЗ Део-сенс НОМЕР_2 , який був вилучений у ОСОБА_43 при затриманні, - повернути останньому (а.с.7 том 39);
- закордонний паспорт ОСОБА_43 водійську картку ОСОБА_43 - повернути ОСОБА_39 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власник: ОСОБА_15 , реєстраційний № НОМЕР_2 , марка - 3A3-DAEWOO, модель ТІ31102, особливі відмітки: “Кредит-Приватбанк, відчуження заборонено”; оригінали договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 серії ВЕА № 447796 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 серії ВЕА № 449797 від 14 липня 2006 pоку; 2 сервісні книжки на автомобілі 3A3-DAEWOO Т131102, виписані на ім'я ОСОБА_15 , - повернути власнику ОСОБА_15 ;
- 2 сервісні книжки на автомобілі 3A3-DAEWOO Т131102, виписані на ім'я ОСОБА_28 - повернути власнику ОСОБА_28 ;
- сервісну книжку на автомобіль 3A3-DAEWOO Т131102, виписана на ім'я ОСОБА_51 - повернути власнику ОСОБА_51 ;
- пенсійну справу ОСОБА_9 - повернути до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми;
- медичну карту амбулаторного хворого № 3627 на ОСОБА_8 , медичну карту амбулаторного хворого № 776 на ОСОБА_7 - повернути Сумському обласному психоневрологічному диспансеру;
- медичну карту амбулаторного хворого № 357657 на ОСОБА_9 - повернути поліклініці Сумської міської лікарні № 4;
- оригінал договору довічного утриманні від 25 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_31 та ОСОБА_8 - залишити в матервалах справи;
- розрахункову книжку № 5541 ВАТ «Сумигаз» на ім'я ОСОБА_8 , абонентну книжку ВАТ «Сумигаз» на ім'я ОСОБА_8 - залишити в матеріалах кримінальної справи;
- 2 класних журнала навчального року 2007/2008 - повернути Сумській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 29.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя