Справа № 502/2195/14-ц
15 грудня 2014 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Тюміна О.Г.,
при секретарі Ботнар А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та скасування реєстрації, -
21 серпня 2014 року позивач звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання його таким , що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та скасування реєстрації місця проживання відповідача в цьому будинку.
Підтримуючи свій позов позивач , зазначає, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який був подарований їй її родичами. З відповідачем вона проживала у шлюбі, зареєстрованому 12.01.2012 року, який розірвано рішенням суду від 26.02.2013 року, а фактично вони припинили шлюбні відносини з листопада 2012 року, після чого відповідач проживає у своєї матері.
Відповідач проти позову заперечує , та пояснює, що він проживав з позивачем в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу він продовжує проживати в цьому будинку , не проживав в ньому тільки тимчасово , після сварок із колишньою дружиною.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши надані докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким , що підлягає задоволенню.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно договору дарування , нотаріально посвідченого 05.06.2004 року , ОСОБА_3 подарувала належний їй на праві власності житловий будинок , розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках кожній.
Згідно витягу про реєстрацію права власності виданого Державним КП МБТІ та РОН 17.06.2004 року , позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частка житлового будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Згідно свідоцтва про шлюб , 28 січня 2012 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 9 від 28 січня 2012 року.
Рішенням Кілійського районного суду від 14 лютого 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Згідно відмітки про реєстрацію місця проживання в паспорті відповідача, його зареєстровано в житловому будинку по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні встановлено також , і це визнано позивачем , що після розірвання шлюбу відповідач деякий час проживав в батьківському будинку , але потім повернувся і проживає в будинку позивача.
Згідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла , які проживають разом з ним , мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Позивач стверджувала ,що відповідач не проживає в належному їй будинку з листопада 2012 року, але потім визнала , що відповідач поновив своє проживання в будинку.
Згідно ч.1 ст. 60 , ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивач не надала суду належних доказів не проживання відповідача без поважних причин понад один рік. Відповідач заперечує те, що він понад один рік не проживає в будинку позивача.
На підставі викладеного суд вважає позов таким , що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та скасування реєстрації, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. Г. Тюмін