Справа № 490/14454/14-ц
нп 4-с/490/309/2014
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 грудня 2014 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого -судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Літвін А.П.,
за участю державного виконавця - Піккар Ю.С.
представника стягувача- Рибалка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ про скасування постанов та зобов*язання повернути грошові кошти,-
ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до суду, в якій просила скасувати постанову Центрального ДВС Миколаївського ММУЮ № 43353267 від 19.05.2014 року про стягнення на користь ПАТ "МТС Україна" боргу в сумі 438, 1 грн. за судовим наказом № 1-4610/08 від 21.05.2008 року, , постанову від 27.05.2024 року про стягнення з неї виконавчого збору 43, 81 грн., зобов*язати ВДВС направити до УПФУ Центрального району відомості про безпідставне зняття грошових коштів в сумі 561, 91 грн, з покладенням на ДВС обов*язку повернути безпідставно стягнуті пенсійні кошти, виконавче провадження в цілому скасувати.
При цьому ОСОБА_2 послалась на те, що дії державного виконавця є неправомірними, так як провадження відкрито з пропуском термінів пред*явлення судового наказу для стягнення, а також на ОСОБА_2 України“ Про захист прав споживачів “..
У судовому засіданні заявниця вимоги своєї скарги підтримала у повному обсязі.
Державний виконавець Піккар Ю.С. вважала скаргу безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, та вказала, що термін пред*явлення наказу не пропущений, так як строк давності переривався.
Представник стягувача ПАТ "МТС Україна" ОСОБА_3 також вважав , що скарга задоволенню не підлягає , оскільки неодноразово звертались із заявою про виконання судового наказу до ДВС, та виконавчий документ повертався без виконання.
Судом встановлено наступне.
21.05.2008 року Центральним судом м. Миколаєва виданий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Український мобільний зв*язок" борг за договором у сумі 397, 60 грн. та судові витрати в сумі 40, 50 грн.
Даний наказ набрав чинності 03.06.2008 року та виданий стягувачу 03.06.2008 року.
На підставі розпорядження №2 від 10.01.2012 року, актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 10.01.2012 року, вбачається, що виконавче провадження № 20-872 за наказом 1-4610 від 03.06.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь "УМЗ" 438, 10 грн. знищено за терміном зберігання.
02.09.2011 року постановою ВП № 28477108 за заявою стягувача ЗАТ "УМЗ" відкрито виконавче провадження по виконанню судового наказу № 1 - 4610, виданого 03.06.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь "УМЗ".
Постановою від 19.11.2011 року виконавчий документ був повернутий стягувачу.
12.05.2014 року представник стягувача звернувся до Центрального ВДВС ММУЮ Миколаївської області з заявою про відкриття виконавчого провадження .
19.05.2014 року постановою відкрите виконавче провадження ВП № 43353267
Дана постанова 19.05.2014 року направлена для відома та виконання ОСОБА_1 ( вих. № 20124 ).
27.05.2014 року постановою звернено стягнення за виконавчим провадженням на дохід ОСОБА_1Г, постановлено про проведення утримання з усіх видів доходу та направлена постанова за № 21247 до виконання УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва 28.05.2014 року.
Постановою від 27.05.2014 року з ОСОБА_1 на підставі ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнуто виконавчий збір у сумі 43, 81 грн. Дана постанова направлена боржнику 28.05.2014 року за № 21286.
Постановою від 11.11.2014 року виконавче провадження з виконання судового наказу закінчено в зв*язку з його виконанням.
Дана постанова направлена ОСОБА_1 З.Г.11.11.2014 року за № 13768.
Згідно п. 5 ст. 47 ЗУ “Про виконавче провадження”, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
За положеннями частини 5 цієї статті , повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Ст. 22 встановлено, що судові рішення можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки протягом трьох років( в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин ).
За вимогами ст. 23 цього Закону , строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Відповідно до положень ст. 11 , ч.3 ст. 19, ч.2 ст. 25 ЗУ “Про виконавче провадження” в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Вказане вище підтверджує та свідчить про те, що виконавчий документ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 пред'явлено до виконання не вперше.
Викладене вище свідчить, що відкриття виконавчого провадження 19.05.2014 року проведено з врахуванням вимог ст.23 ЗУ “Про виконавче провадження”, та є в розумінні вимог ст.ст.57-59 ЦПК України належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.
Між тим, ОСОБА_1 в межах заявлених вимог не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували викладене вище, що не позбавляє останню права на захист прав та інтересів у спосіб, передбачений законодавством.
У відповідності до ст. 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За такого, судом не встановлено у діях державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції порушення прав та свобод ОСОБА_1 в межах заявлених вимог, тому у задоволенні скарги , в тому числі і вимог щодо стягнення сум з пенсії ОСОБА_1 слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.
За частиною 1 ст. 385 ЦПК України, Скаргу може бути подано до суду:у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Оскільки 26.06.2014 року ОСОБА_1 зверталась до суду зі скаргою про оскарження постанови від 19.05.2014 року та 27.06.2014 року, яка ухвалою від 06.11.2014 року залишена без розгляду, суд вважає, що строк звернення до суду не пропущений.
У відповідності до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
За такого, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, стягненню з суб'єкта оскарження не підлягають.
Керуючись ст. 383 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Центрального ВДВС ММУЮ про скасування постанов та зхобов*язання повернути грошові кошти- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в строки та в порядку, передбаченому ст. 294 ЦПК України.
Суддя Н.П. Черенкова