Справа № 204/7113/14-к
Провадження № 1-кп/204/435/14
24 грудня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю потерпілої: ОСОБА_4 ,
за участю представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
за участю захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Ташкентської області, ОПБ Аккурганського району, громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 10.07.2014 року Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт;
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, суд -
ОСОБА_7 03.01.2014 року, приблизно о 07.30 годині, знаходився в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин зі своєю донькою ОСОБА_4 , у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 знаходячись в приміщенні кухні вказаної квартири, наблизившись до потерпілої ОСОБА_4 , схопив її обома руками за шию та вдарив правою стороною голови об кухонний стіл, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_4 втратила свідомість і впала на підлогу. Після цього, скориставшись тим, що воля потерпілої ОСОБА_4 до вчинення можливого опору пригнічена, ОСОБА_7 знаходячись у безпосередній близькості з потерплою, утримуючи її лівою рукою за шию, умисно наніс останній не менше десяти ударів кулаком правої руки в область голови ліворуч. Не зупиняючись на досягнутому, знаходячись в приміщені пересічної кімнати квартири за вказаною адресою, в ході словесного конфлікту, ОСОБА_7 наблизився до потерпілої ОСОБА_4 , та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, умисно наніс останній не менше одного удару долонею правої руки в область обличчя ліворуч, та схопивши потерпілу лівою рукою за шию, умисно наніс їй не менше одного удару кулаком правої руки в область голови ліворуч, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_4 , втративши рівновагу, впала на підлогу. Після цього, ОСОБА_7 знаходячись у безпосередній близькості від потерпілої, стиснувши шию останньої між ступнями своїх ніг, почав викручувати ноги останньої в різні боки, спричиняючи фізичний біль. Після цього, ОСОБА_7 схопивши обома руками потерпілу ОСОБА_4 за шию, потягнув її до стільця, який стояв поруч, та поклавши голову потерпілої на стілець, утримуючи потерпілу своєю правою рукою за шию, наніс їй не менше десяти ударів кулаком лівої руки в область голови праворуч.
Внаслідок спричинених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичного експерта № 2331е від 29.06.2014 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забою шийного відділу хребта з синцем на шиї, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в області нижньої губи, численних саден на голові, синців в обох параорбітальних областях, з розвитком в посттравматичному періоді функціонального нижнього правостороннього парезу та післякомоційного синдрому, зниження гостроти зору - часткова (низхідна) атрофія зорових нервів обох очей (як наслідок перенесеної черепно-мозкової травми), які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більше як 21 день).
Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що між ним та його дочкою стався інцидент, який відбувся через хлопця, з яким зустрічалася його дочка, так як він дізнався, що його дочка завагітніла і ОСОБА_8 (хлопець його дочки) змусив її зробити аборт. Ця інформація була для нього шоком, у зв'язку з чим ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_9 і сказав йому, що не хоче, щоб він знаходився поряд з його дочкою. Після цього ОСОБА_4 зібрала речі, забрала дочку і пішла з дому. Приблизно 1 місяць вони не розмовляли, потім вони випадково зустрілися, ОСОБА_7 підвіз дочку з онукою додому, попросив привезти онуку, щоб зустріти з нею новий рік, на що дочка погодилась і він зустрів з онукою новий рік.
03.01.2014 року дружина попросила поїхати до дочки, взяти онуку - Маргошу, щоб посидіти з нею, поки дочка зайнята, на що ОСОБА_7 погодився. Тобто 03.01.2014 року, приїхавши до дому, де мешкала його дочка, він не мав намірів заподіювати шкоду, а їхав за онукою. Приїхавши до дочки, він побачив взуття ОСОБА_10 , дочка сказала, що вони живуть разом, у них має бути весілля. Так як така поведінка ОСОБА_10 обурила ОСОБА_7 , він вирішив зібрати речі та приладдя для гоління ОСОБА_10 , щоб змусити його приїхати і поговорити. Коли ОСОБА_7 почав збирати речі ОСОБА_10 в пакет, до нього підбігла дочка, вихопила у нього пакет внаслідок чого, він порвався. Потім ОСОБА_7 відсунув дочку з кухні в кімнату, взяв сумку і почав збирати речі в сумку. Однак дочка підбігла до нього зі спини, вчепилась йому в обличчя, в око, він спробував її скинути, перекинув її через себе, вона впала і вдарилася головою об підлогу, однак продовжувала трималася за сумку. Після цього ОСОБА_7 підняв дочку. Коли вона намагалася вдарити його ногою в пах, він смикнув за сумку, від чого дочка впала на стільці. Після цього він зайшов у ванну, де зібрав прилади для гоління ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_7 виходив з ванної, ОСОБА_4 знову підбігла до нього, схопилася за сумку, він відштовхнув її і вона знову впала в стільці. Все що відбувалося бачила його онука - ОСОБА_12 , вона плакала, просила не битися.
Потім він попросив дочку, щоб вона зібрала ОСОБА_12 , вона її одягла, зібрала речі, провела їх. Телефон дочки ОСОБА_7 взяв тільки для того, щоб поговорити з ОСОБА_13 .
Коли ОСОБА_7 приїхав додому, він зателефонував дружині, сказав, що у них з ОСОБА_4 була бійка, попросив поїхати, подивитися, як дочка.
Потім він дізнався, що його дочка в лікарні, разом з дружиною їздив у лікарню, однак в палату до дочки не заходив, так як забороняла дружина. Через деякий час ОСОБА_7 пішов з дому, все майно, яке у нього було залишив дочці, як компенсацію, того, що він заподіяв, однак вибачення дочці не приносив, так як вона говорить неправду, фізичну силу до дочки застосовував 1 раз, коли їй було 13 років. Постійно насилля він не застосовував, свідки кажуть неправду.
Не дивлячись на невизнання ОСОБА_7 своєї вини, вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілої, свідків, малолітнього свідка, дослідженими судом доказами:
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що ОСОБА_7 є її батьком.
03.01.2014 року, приблизно о 07.20 - 07.30 годині, приїхав батько, так як він погодився посидіти з дитиною, поводив себе нормально, однак коли він побачив чоботи її хлопця, він роздратувався. Батько почав питати, чому вони живуть разом. Коли вони з ОСОБА_7 знаходились на кухні, він схопив пакет, почав збирати речі. ОСОБА_4 спробувала забрати пакет, батько схопив її за шию, потім сів на шию і став бити, однією рукою тримав за горло. Перший удар був, коли батько вдарив її головою об стіл, вона втратила свідомість, отямилась між шафою і столом. Коли вона опинилась на спині батько сів на неї, скільки він наніс ударів, не пам'ятає, так як кілька разів вона втрачала свідомість. Потім ОСОБА_7 сів їй на ребра, однією рукою тримав за шию, а другою рукою бив по обличчю, це продовжувалось, приблизно 5 хвилин. Після цього вона знову втратила свідомість. Отямившись, ОСОБА_14 встала, побачила, що дитина плаче,так як вона бачила все, що відбувалося, просила, щоб ОСОБА_7 не бив її, однак він казав, що так треба виховувати. ОСОБА_4 підійшла до дочки, спробувала її заспокоїти, дочка була вже одягнена. Батько збирав речі її хлопця по всьому будинку, вона вийшла в іншу кімнату. ОСОБА_7 знову почав скандалити, вона попросила його піти, після чого він її знову вдарив по обличчю кулаком, ОСОБА_4 намагалася відмахнутися і впала, потім він поклав ступні їй на шию, вона намагалася вирватися, встати, намагалася нігтями зробити йому боляче, при цьому відчувала біль. Потім він різко схопив її поклав на стілець її голову, однією рукою душив, другою рукою бив, говорив що вона повинна його слухати. Від нанесених батьком ударів у неї було розбите все обличчя, були виявлені такі тілесні ушкодження: закрита ЧМТ, зміщення хребців, на губах, носі, шиї були синці.
З 1 березня по 25 березня вона перебувала в лікарні, не могла рухати щелепою, у неї часткова отрофія зорових нервів, без лінз вона не бачить. Перші кілька тижнів ОСОБА_4 не вставала, перестала відчувати ноги, загалом вона не ходила 2 місяці, сама нічого не робила, була у пригніченому стані.
Після того, як батько її побив, він не вибачався, в лікарню не приходив.
Коли все відбувалося батько взяв її телефон, дзвонив її хлопцю, казав що поб'є і його. Після цього батько забрав дочку і пішов. Після того, як батько побив її, вона лежала приблизно 10 хвилин, їй було дуже боляче, потім вона виповзла з квартири, постукала до сусідки, попросила у неї телефон, подзвонила мамі, сказала, що батько її побив. Через деякий час приїхала мама з чоловіком своєї співробітниці, вони почали надавати їй першу допомогу.
До цього теж були такі випадки, були моменти ревнощів, батько говорив, що переламає ноги, бив її і маму.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що 03.01.2014 року вона повинна була йти на роботу, вранці чоловік запропонував підвезти її, після чого він повинен був їхати до доньки, взяти онучку. Близько 07.00 години чоловік привіз її до лікарні і поїхав до дочки.
Приблизно о 07.30 годині, їй на мобільний телефон подзвонила дочка, вона плакала, сказала, що її побив батько, їй погано. Так як потрібно було їхати до дочки, ОСОБА_15 відпросилася з роботи, приїхав чоловік ОСОБА_16 , з яким вони поїхали до ОСОБА_4 . Близько 08.00 години, вони з ОСОБА_17 приїхали до дочки, побачили, що вона в крові, обличчя пухле, синє, вона задихалася. На запитання, що трапилося, вона сказала, що у них з батьком виникла сварка. Після цього вони перевдягли ОСОБА_4 , ОСОБА_17 - чоловік ОСОБА_18 , відніс ОСОБА_4 в машину, і вони поїхали до лікарні. Коли ОСОБА_15 приїхала додому, запитала ОСОБА_7 , що він накоїв, він сказав, що нічого страшного не зробив, якщо буде потрібно, поб'є її ще раз.
З ОСОБА_7 вони прожили 26 років, за цей час він неодноразово піднімав на неї руку, періодично бив дочку.
Після нанесеної травми ОСОБА_4 досі перебуває на лікуванні у окуліста, кожні три місяці їй роблять уколи, вона вимушена пити ліки. Після побиття, перші 2 - 3 дні ОСОБА_4 не вставала з ліжка, її годували з трубочки, а через 2 - 3 дні вона не могла встати, виявилося, що вона не може ходити, приблизно 1,6 -2 місяці вона не могла ходити. Кожний день їй потрібно було витрачати гроші на лікування дочки, ОСОБА_7 матеріально їй не допомагав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що сім'ю ОСОБА_20 , вона знає, близько 20 років. Взаємовідносини у цій сім'ї встановлювалися диктатурою з боку ОСОБА_7 . Один з методів виховання Насті був ремінь.
03.01.2014 року вони з ОСОБА_15 працювали в одну зміну, зустрілися на роботі, близько 07.30 години, ОСОБА_15 на телефон надійшов дзвінок, телефонувала ОСОБА_4 , сказала, що її побив ОСОБА_7 . ОСОБА_19 запропонувала, щоб приїхав її чоловік, з яким ОСОБА_15 поїхала до ОСОБА_4 .
На наступний день ОСОБА_19 побачила ОСОБА_4 , вона не вставала, втрачала свідомість, у неї було синє обличчя, вона не могла жувати, зуби були в згустках крові. Кілька днів ОСОБА_7 возив її і ОСОБА_15 до лікарні. Він сказав, що побив доньку, це був виховний момент, все пройде.
Кожен день ОСОБА_15 на лікування дочки витрачала 400 - 500 гривень. Від побоїв ОСОБА_4 не ходила більше 2 місяців, перші 3 тижні вона лежала в хірургії, потім її перевели в неврологічне відділення. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вдень не ходила, а вночі у неї був лунатизм, її перевели в психіатричну лікарню. Після того як ОСОБА_4 виписали з лікарні, вона жила у ОСОБА_19 , так як боялася повертатися додому. За весь період часу ОСОБА_7 не провідував дочку, не відвідував її, не допомагав.
ОСОБА_19 бачила, як ОСОБА_7 бив ОСОБА_15 і ОСОБА_4 , декілька разів ОСОБА_15 потрапляла до лікарні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що вранці, зимою 2014 року, точну дату не пам'ятає, близько 08.00 години, йому зателефонувала ОСОБА_19 , сказала, що треба відвести ОСОБА_15 до дочки. ОСОБА_21 приїхав у пологовий будинок, забрав ОСОБА_15 , вони поїхали до ОСОБА_4 . Коли вони приїхали до ОСОБА_4 додому, вона сиділа на ліжку, візуально було видно, що у неї набряк нижньої щелепи, гортані, в роті кров, він подумав, що у неї перелом нижньої щелепи, вони надали їй першу допомогу і поїхали до лікарні.
Коли він побачив ОСОБА_7 , спитав навіщо він побив дочку, ОСОБА_7 відповів, що таким чином виховував дочку, бо дочка його не слухалася.
Допитана в судовому засіданні малолітня свідок ОСОБА_22 у присутності законного представника ОСОБА_15 і психолога пояснила суду, що дідусь ображає її маму. Одного разу, це було, коли на вулиці було холодно, коли вони знаходилися в новому будиночку, дідусь бив її маму кулаком, куди завгодно, мама в цей момент нічого не робила.
Присутня при допиті малолітнього свідка психолог ОСОБА_23 , пояснила суду, що покази свідка не є надуманими, не є фантазіями.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_24 пояснила суду, що даний нею висновок вона підтримує в повному обсязі. У ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забою шийного відділу хребта з синцем на шиї, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в області нижньої губи, численних саден на голові, синців в обох параорбітальних областях, з розвитком в посттравматичному періоді функціонального нижнього правостороннього парезу та післякомоційного синдрому, зниження гостроти зору - часткова (низхідна) атрофія зорових нервів обох очей (як наслідок перенесеної черепно-мозкової травми), які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більше як 21 день).
За даними медичної документації виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, не могли бути при падінні, дані тілесні ушкодження не могли бути спричинені при падінні, як з наданням тілу прискорення так і без нього.
Під час слідчого експерименту обвинувачений не вказував механізму отримання потерпілою тілесних ушкоджень, тому вони не враховані.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила суду, що сім'ю ОСОБА_20 вона знає, приблизно 8 років, вона приходила до них у гості, вони спілкувалися. Конфліктів у цій сім'ї вона не бачила, це була показова сім'я, ОСОБА_7 добре ставився до своєї онуки і дочки.
04.01.2014 року їй подзвонив ОСОБА_7 , розказав, що у них з дочкою відбулась бійка. Все почалося з того, що ОСОБА_7 , знаходячись вдома у ОСОБА_4 почав збирати речі її хлопця, ОСОБА_4 почала перешкоджати йому і вийшла бійка. Коли ОСОБА_25 побачила ОСОБА_4 у нього на обличчі біля правого боку була подряпина, схожа на сліди від трьох нігтів. ОСОБА_7 розказував, що дочка напала на нього ззаду, вчепилася нігтями в обличчя, він її скинув вниз головою і вона впала на підлогу, він розповідав, що захищався, однак про те, що сталося шкодує.
Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами, у тому числі:
- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_4 , знаходячись на місці вчинення кримінального правопорушення, а саме за адресою: АДРЕСА_4 , розказала і показала про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення, і пояснила, що ОСОБА_7 наблизився до не та схопивши її обома руками за шию зробив різкий поворот ліворуч, вдаривши її головою об кухонний стіл, від даного удару вона вдарилася правою стороною голови об стіл, у зв'язку з чим, втративши свідомість, впала на підлогу головою у напрямку холодильнику, ногами у напрямку вхідних дверей, опинившись між столом та сервантом. Прийшовши до тями від сильного фізичного болю, потерпіла ОСОБА_4 побачила ОСОБА_7 , який нахилившись над нею, сів обома колінами їй на ноги, при цьому утримував ліву руку на шиї, наносив численні удари кулаком правої руки в область голови ліворуч. Скільки було ударів потерпіла ОСОБА_4 не пам'ятає, так як декілька разів втрачала свідомість. Однак ударів було не менш 10. Наблизившись до потерпілої, в приміщенні пересічної кімнати, ОСОБА_7 наніс їй один удар долонею правої руки в область обличчя ліворуч, при цьому при спробі потерпілої захиститися (відштовхнути руками ОСОБА_7 ) останній, схопивши потерпілу лівою рукою за шию, завдав один удар кулаком правої руки в область голови ліворуч, внаслідок якого потерпіла втративши рівновагу впала на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_26 ставши над потерпілою, стиснув її шию стопами обох ніг (взутими в кросівки), не даючи можливості підвестися, почав викручувати ноги ОСОБА_4 у різні сторони, спричиняючи тим самим сильний фізичний біль. Потім повернувшись обличчям до потерпілої, ОСОБА_7 схопив її обома руками за шию із з застосуванням фізичної сили розвернув ногами до входу в пересічну кімнату, потягнув до дерев'яного стільця. Поклавши її голову на край стільця, тримаючи потерпілу ОСОБА_4 правою рукою за шию почав наносити їй численні удари кулаком лівої руки в область голови праворуч. В загальній кількості ОСОБА_7 наніс потерпілій не менш 10-ти ударів кулаком лівої руки в область голови праворуч (т.1,а.п.101-117);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.09.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні ОКЗ «Бюро СМЕ», розказав і показав обставини бійки між ним і ОСОБА_27 , а саме, знаходячись в приміщенні коридору - кухні ОСОБА_7 почав збирати в поліетиленовий пакет речі співмешканця потерпілої ОСОБА_28 . Побачивши це, потерпіла ОСОБА_4 спробувала відібрати у нього пакет, вихопивши його з рук, внаслідок чого поліетиленовий пакет порвався. Побачивши в приміщенні кімнати спортивну сумку, ОСОБА_7 взявши її, повернувся в приміщенні коридору - кухні квартири, де продовжив збирати взуття ОСОБА_28 . Нахилившись обличчям до газової плити, стоячи в дверному проході, ОСОБА_7 відчув, як потерпіла ОСОБА_4 підійшла до нього ззаду, схопила обома руками обличчя, потрапивши пальцем правої руки в праве око, спричинивши йому сильний фізичний біль, крім того подряпала нігтями правої руки обличчя праворуч, від правого ока до вуха. Щоб відірвати руку від обличчя ОСОБА_7 схопив потерпілу ОСОБА_4 лівою рукою за передпліччя правої руки. Внаслідок того, що підозрюваний ОСОБА_7 знаходився у нахиленому положенні до підлоги, а потерпіла ОСОБА_4 практично лежала на його спині, після захвату руки потерпіла ОСОБА_4 і осунулась вперед і вдарилась головою об підлогу, впавши на спину ногами у бік газової плити. Лежачи на спині, потерпіла ОСОБА_4 намагалась нанести удар підозрюваному ногами, тримаючись при цьому обома руками за сумку з обох сторін. Намагаючись заспокоїти потерпілу, підозрюваний ОСОБА_7 нахилився над нею, став лівим коліном в область грудної клітини, придавивши тулуба та руки потерпілої сумкою, яку вона продовжувала тримати. Приблизно через хвилину побачивши, що потерпіла заспокоїлась ОСОБА_7 відпустив її. Однак, коли потерпіла підвелася на ноги вона знову схопила обома руками ручки спортивної сумки, спробувала вирвати її з рук ОСОБА_7 Намагаючись вирвати сумку з рук потерпілої, ОСОБА_7 зробив різкий поворот праворуч, внаслідок якого потерпіла не втрималась на ногах, утримуючи сумку, посунулась вперед, впавши на стільці частина яких була повернута ніжками вверх. Скориставшись падінням потерпілої ОСОБА_7 пішов у ванну кімнату, де почав збирати речі ОСОБА_28 . Через декілька секунд, підвівшись на ноги, потерпіла ОСОБА_4 встала в дверному проході ванної кімнати і спробувала вдарити ОСОБА_7 ногою правою та лівою почергово в область паху, однак потрапляла в ноги. Тримаючи сумку по переду себе, ОСОБА_7 посунув потерпілу в приміщенні кімнати. Знаходячись в кімнаті потерпіла почала наносити підозрюваному хаотичні удари правою та лівою рукою в область обличчя праворуч та ліворуч. Внаслідок чого ОСОБА_7 почав відбивати удари правою та лівою рукою, не виключає, що міг потрапити долонями в область обличчя потерпілої праворуч та ліворуч.
Намагаючись вийти з кімнати в приміщення кухні ОСОБА_7 схопив потерпілу обома руками за передпліччя і відштовхнув від себе праворуч, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_4 впала спиною на лівий бік на стільці, після чого ОСОБА_7 пішов (т.1, а.п.241- 251);
- висновком експерта № 2331е від 29.06.2014 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: забою шийного відділу хребта з синцем на шиї, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в області нижньої губи, численних саден на голові, синців в обох параорбітальних областях, з розвитком в посттравматичному періоді функціонального нижнього правостороннього парезу та післякомоційного синдрому, зниження гостроти зору - часткова (низхідна) _ атрофія зорових нервів обох очей (як наслідок перенесеної черепно-мозкової травми) - спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область голови, обличчя та шиї.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації можливо вказати, що вони отримані незадовго до звернення за медичною допомогою в лікувальні заклади, тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові.
За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту, як з наданим тілу прискорення, так і без нього (т.1,а.п.74-78);
- додатковим висновком експерта № 3315е від 29.08.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забою шийного відділу хребта з синцем на шиї, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в області нижньої губи, численних саден на голові, синців в обох параорбітальних областях, з розвитком в посттравматичному періоді функціонального нижнього правостороннього парезу та післякомоційного синдрому, зниження гостроти зору - часткова (низхідна) атрофія зорових нервів обох очей (як наслідок перенесеної черепно-мозкової травми).
Локалізація та характер виявлених у Ікрамової тілесних ушкоджень не суперечать механізму їх спричинення на який вказує потерпіла під час проведення слідчого експерименту за її участі.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту, як з наданим тілу прискорення, так і без нього (т.1, а.п.134-135);
- додатковим висновком експерта № 3745е від 25.09.2014 року, відповідно до якого, у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забою шийного відділу хребта з синцем на шиї, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в області нижньої губи, численних саден на голові, синців в обох параорбітальних областях, з розвитком в посттравматичному періоді функціонального нижнього правостороннього парезу та післякомоційного синдрому, зниження гостроти зору - часткова (низхідна) атрофія зорових нервів обох очей (як наслідок перенесеної черепно-мозкової травми).
Оцінити свідчення дані підозрюваним ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту не представляється можливим, так як він чітко не вказує локалізацію нанесених ударів (не пам'ятає), а також чітко не вказує, якою частиною вона при падінні вдарялась об стільці.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту, як з наданим тілу прискоренням, так і без нього.
- актом судово-психіатричного експерта № 222 від 09.09.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 в період скоєння у відношенні неї протиправних дій будь - яким психічним розладом не страждала і в даний час не страждає.
Після скоєння у відношенні неї протиправних дій випробувана перенесла психічний розлад у вигляді посткомоційного синдрому. Вказаний психічний розлад знаходиться у прямому причинному зав'язку зі скоєними у відношенні неї діями (т.1, а.п.92-95);
- довідкою КЗ «Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр» ДОР», відповідно до якої ОСОБА_4 знаходиться на обліку у лікаря - психіатра з 2014 року з діагнозом: «Органічний розлад особистості і поведінки після перенесеної черепно-мозкової травми» (т.1, а.п.59).
Суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він умисно не наносив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а це сталося в ході бійки між ними, коли ОСОБА_7 намагався припинити напади з боку ОСОБА_4 , а також коли вона хотіла забрати у нього сумку з речами і впала у стільці, оскільки такі покази обвинуваченого суперечать показам потерпілої і свідків, які були безпосередньо сприйняті судом в ході судового розгляду, а також дослідженим судом доказам, в їх сукупності.
Так потерпіла в судовому засіданні дала послідовні, логічні, не суперечливі покази стосовно механізму, локалізації та кількості нанесених їй ударів ОСОБА_7 , що повністю узгоджується і підтверджується висновками експерта: № 2331е від 29.06.2014 року і № 3745е від 25.09.2014 року, які в судовому засіданні підтвердила експерт ОСОБА_24 , при цьому експерт однозначно зазначила, що враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту, як з наданим тілу прискорення, так і без нього. Крім того, те що ОСОБА_7 бив ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила малолітній свідок ОСОБА_29 , яка була допитана судом у присутності представника неповнолітнього свідка і психолога, яка пояснила суду, що коли було холодно у їх з мамою новому будиночку дідусь побив її маму.
Допитані судом свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_30 пояснили суду, що після того, як ОСОБА_7 побив свою дочку ОСОБА_4 , він сам їм про це розказував, також свідки пояснювали суду, про те, що розповідаючи про побиття своєї дочки, ОСОБА_7 при цьому не жалкував про скоєне, вважав це елементом виховання і говорив про те, що якщо буде потрібно, він ще раз так зробить.
Крім того, суд критично ставиться до версії обвинуваченого про те, що отримані тілесні ушкодження потерпіла могла отримати в ході обопільної бійки, так як по - перше ОСОБА_7 є фізично сильніший за ОСОБА_4 , більш фізично розвинений, а тому мав перевагу перед ОСОБА_4 , а по - друге у ОСОБА_7 не було виявлено жодного тілесного ушкодження, що могло б свідчити про те, що між ним і ОСОБА_4 дійсно відбувалась бійка. Покази свідка ОСОБА_25 у частині того, що після 03.01.2014 року, вона бачила три подряпини на обличчі біля правого ока обвинуваченого, суд до уваги не приймає, так як в судовому засіданні вказаний свідок пояснила, що вони з ОСОБА_7 проживають разом і збираються одружитися, а отже свідок ОСОБА_25 є зацікавленою у тому, щоб обвинувачений уник покарання за скоєне.
Оцінюючи зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд знаходить, що вина ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення доказана в повному обсязі.
Суд приходить до висновку про те, що умисні дії ОСОБА_7 , які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значку стійну втрату працездатності менш як на одну третину.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, дані про особу винуватого, який раніше судимий (т.1, а.п.189-193, т.3, а.п.149), на обліках у лікарів психіатра, нарколога не перебуває (т.1,а.п.196,198,200,204,206,208,210), за місцем проживання характеризується опосередковано (т.1, а.п.213,214).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд також враховує, ставлення ОСОБА_7 до вчиненого, а також наслідки, які настали від вчиненого ним кримінального правопорушення, які виразились у тому, що внаслідок завданих ударів у потерпілої ОСОБА_4 виявлено зниження гостроти зору - часткова (низхідна) атрофія зорових нервів обох очей (як наслідок перенесеної черепно-мозкової травми), потерпіла перенесла психічний розлад у вигляді посткомоційного синдрому, даний розлад знаходиться у прямому причинному зв'язку зі скоєними у відношенні неї діями, а також з 2014 року знаходиться на обліку у лікаря - психіатра з 2014 року з діагнозом: «Органічний розлад особистості і поведінки після перенесеної черепно-мозкової травми».
Крім того, суд також враховує, що ОСОБА_31 вчинив дане кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, а саме особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої та її представника, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім є призначення покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, так як судом встановлено, що ОСОБА_7 вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2014 року був визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
Підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті, а також для звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.
Обговорюючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 9023, 14 гривень, моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 100 000 гривень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В силу положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно д ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат, відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому лікувальному закладі.
В результаті умисних дій ОСОБА_7 потерпілій була спричинена матеріальна шкода, яка полягає у витратах на лікування і моральна шкода, яка, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з завданням їй тілесних ушкоджень, лікуванням, зміни звичного укладу життя, яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим.
Тому, враховуючи матеріальні збитки понесені потерпілою, які пов'язані з витратами на її лікування, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесені потерпілою ОСОБА_4 , їх тривалість, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості суд вважає, що на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням слід стягнути 7 523, 14 гривень, а на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід стягнути 20 000 гривень.
Вимоги потерпілої ОСОБА_4 в частині стягнення з обвинуваченого коштів внесених нею, як благодійний внесок задоволенню не підлягають, так як не її витратами на лікування, а є добровільно сплаченими коштами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2014 року більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_7 покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Взяти обвинуваченого ОСОБА_7 під варту після набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_7 відраховувати з моменту затримання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 9023, 14 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, 10 000 гривень, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 7 523 (сім тисяч п'ятсот двадцять три) гривні 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 20 000 (двадцять) тисяч гривень.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1