Справа № 204/4310/14-ц
Провадження № 2/204/1885/14
08 грудня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Головне управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
У червні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили суд винести рішення, яким усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, шляхом знаття з реєстраційного обліку відповідача, та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтуванні своїх вимог позивачі вказали на те, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.03.1992 року, та ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 12.03.2013 року, на праві приватної власності належить частина домоволодіння АДРЕСА_1 у рівних частках, по 40/200 у кожної. Крім них іншими частинами домоволодіння володіють інші співвласники. Тому, це домоволодіння, для зручності, за домовленістю всіх співвласників, було розділено на три квартири. Вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири №1. У цій квартирі до теперішнього часу мешкає її сім'я. У будинку крім відповідача, ще зареєстровані їхні родичі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідач 01.04.2003 року був зареєстрований у даній квартирі після відбуття покарання. З того часу, він у квартирі не з'являвся і не проживав. Ніяких його речей у квартирі немає. За весь цей час позивачі сплачують комунальні послуги за відповідача, у зв'язку з чим мають з цього приводу значні матеріальні збитки. Тому, з огляду на вищевикладене, позивачки були вимушені звернутися до суду з даним позовом.
У судове засідання позивачі не з'явилися, але надали суду заяву в якій просили справу розглядати без їхньої участі та задовольнити позов в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений засобами масової інформації, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.03.1992 року, на праві приватної власності належить 40/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 8). Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 40/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Домоволодіння АДРЕСА_1, окрім позивачів, належить іншим співвласникам, тому для зручності та за домовленістю всіх співвласників дане домоволодіння було розділено на три квартири. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, у вищевказаній квартирі з 31.03.2003 року зареєстрований громадянин ОСОБА_3, що підтверджується домовою книгою (а.с. 16).
Проте, ОСОБА_3 з 2003 року та до теперішнього часу фактично у спірній квартирі не мешкає, особистих речей відповідача там немає, комунальні послуги він не сплачує, у зв'язку з чим, позивачі змушені сплачувати комунальні послуги і за нього.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року про відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, та ту обставину що ОСОБА_3 з 2003 року у квартирі АДРЕСА_1 не проживає та не є власником даного майна, суд вважає можливим усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні вищезазначеною квартирою, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України зняти з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3, то даніт вимоги задоволенню не підлягають оскільки дана вимога буде порушувати права суб'єкта владних повноважень, в даному випадку Красногвардійського відділу у місті Дніпропетровськ Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та вимоги чинного законодавства, оскільки управління державної міграційної служби по справі є 3-ю особою, до якої не може бути заявлено вимог. Тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача на користь позивачів повинно бути стягнено сплачений судовий збір в рівних частках у розмірі по 121 грн. 80 коп. на користь кожного позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 150 ЖК України, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Головне управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі по 121 грн. 80 коп. на кожного.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Т.О. Дубіжанська