Справа № 202/132/14-ц
Іменем України
22 грудня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Шклярука Д.С.
при секретарі - Пугач Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна, про усунення від права на спадщину та визнання права власності на 2/3 частки квартири у порядку спадкування за законом, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 у якій просить суд: усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті її батька ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.
В обґрунтування таких позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності їй, бабусі ОСОБА_5 та її батькові ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 серпня 2006 року, кожному з них по 1/3 частці.
Квартира складається з 2х житлових кімнат, має площу 29,9 кв.м., у т.ч. кімнату площею 10,9 кв.м., кімнату площею 18,3 кв.м., кухню площею 5,8 кв.м., ванну кімнату площею 2,9 кв.м., коридор площею 5,1 кв.м., вбудовану шафу площею 1,6х0,4 кв.м., балкон площею 0,9 кв.м. Загальна площа квартири становить 45,9 кв.м.
Її бабуся ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки спірної квартири.
Спадкоємцем І черги був син бабусі, тобто її батько, - ОСОБА_4 Останній на день смерті бабусі мешкав разом із нею у спірній квартирі та таким чином прийняв спадщину.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 2/3 часток спірної квартири.
Відповідач по справі є її сестрою. Вони звернулися до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець К.О. з заявою про прийняття спадщини.
Але, вона вважає, що її сестра ОСОБА_2 повинна бути усунена від права на спадщину на підставі ст. 1224 п. 5 ЦК України, тому що вона ухилялася від надання допомоги батькові, який мав тяжку хворобу.
ОСОБА_1 хворів з вересня 2010 року, перебував на диспансерному обліку у невропатолога, офтальмолога з діагнозом: дисметаболічна енцефалопатія ІІ ст., атрофічний процес головного мозку, вентрикуломегелія (по даним МРТ) з не різко вираженною координаторною недостатністю, психоорганічний та судорожний синдром з частотою 3-4 приступи на тиждень, зниження ВНД (27 балів); гіпертонічна хвороба ІІ стадії АГ-2 ступеню, гіпертензивне серце, серцево-судинний ризик високий СНІ ст.; хронічний гепатит, асоційований з вірусом гепатиту В (з 1989 р.) середнього ступеню тяжкості, хронічний панкреотіт, середнього ступеню тяжкості; о/у ПВ глаукома лівого ока, антипатія сітківки обох очей, міопічний астигматизм обох очей.
З анамнезу відомо, що у 2007 році її батько отримав черепно-мозкову травму, після чого його почали непокоїти часті головні болі, головокружіння, хиткість руху, погіршувався зір. З вересня 2010 року в батька почали з'являтися судорожні припадки.
За період з вересня 2010 року до смерті батько амбулаторно, регулярно приймав гепотеазивні, ноотронні препарати, проходив протисудорожне лікування.
Також за цей час батька тричі лікувався у неврологічному відділенні КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6» ДОР, а саме у періоди 21.09.2010 року, 22.06.2011 року - 06.07.2011 року, 28.10.2011 року - 09.11.2011 року. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я батько постійно потребував догляду, був у безпорадному стані.
Доглядати за батьком потрібно було постійно, також постійно були необхідні ліки й харчі. У батька кожного тижня бути приступи хвороби, він не міг самостійно пересуватися. Усе це робила вона, купувала ліки й харчі, водила батька до лікарні та по вулиці, оскільки він тримався за неї. В батька постійно паморочилася голова, оскільки раніше він працював зварювальником. Коли батько захворів він не міг працювати та мав жодної роботи та повністю знаходився на її утриманні. Грошей в батька не було.
ОСОБА_2 знала про хворобу батька, але ніколи не цікавилася, що потрібно чимось допомогти. Так склалося, що після розлучення батьків в 2001 році відповідачка залишилася мешкати із матір'ю.
Відповідачка мала заробіток та мала можливість допомагати. Коли батько знаходився на лікуванні у лікарні, вона його повністю забезпечувала ліками, харчами, одягом тощо. Вона водила батька на прогулянки, на томограф. За все платила вона.
Коли в неї народилася дитина, вона почала мешкати разом із чоловіком, але коли була вагітною, то постійно знаходилася біля батька.
За таких обставин, вважає, що відповідачку слід усунути від права на спадщину за законом.
ОСОБА_2 не погодилася із позовними вимогами ОСОБА_1, та пред'явила до неї зустрічну позовну заяву, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволені первісного позову в повному обсязі та визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначила на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_4 та після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно у вигляді частини квартири АДРЕСА_1
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.08.2006 року, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що майно належить на праві спільної сумісної власності громадянці ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Спірну частину квартири батько отримав у спадщину, як єдиний спадкоємець першої черги після смерті своєї матері (її бабусі) - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
06 серпня 2013 року вона звернулася до приватного нотаріуса Михайлець Ксенії Олександрівни та подала заяву про прийняття спадщини.
Після спливу строку визначеного Цивільним кодексом України вона звернулась до зазначеного вище приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, однак в зв'язку з тим, що оригінали документів на спірне майно знаходяться лише у позивача за первісним позовом - її сестри ОСОБА_1, а вона не з'явилась до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про прийняття спадщини та не надала оригінали правовстановлюючих документів на момент спливу строку прийняття спадщини на спірне майно, приватний нотаріус видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
З огляду на викладене, вона вважає, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушує її законне право на отримання спадщини за законом, в результаті її неправомірних дій нотаріус не мав можливості видати свідоцтво про прийняття спадщини за законом.
Нею в передбачені законом строки були подані всі необхідні наявні документи, та вчинені можливі дії, щодо отримання дублікатів документів на спірне майно з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини за законом.
Враховуючи викладене, відповідно до норм чинного законодавства, вона має право на отримання спадщини за законом та вчинила всі дії визначені діючим законодавством в передбачені законом строки.
Посилання Відповідача на ч. 5 статті 1224 Закону вважає незаконними та необґрунтованим.
При ознайомленні з позовними вимогами сестри, вона була вкрай шокована на скільки близька людина, з якою вони разом росли, ділили радість та зустрічали незгоди, може так наговорювати на свою рідну сестру, їй стало вкрай неприємно та болісно, оскільки хто ж як не рідня може підтвердити взаємовідносини з батьками. При наданні допомоги своїм батькам жодна дитина не робить це показово перед сусідами чи кимось іншим.
В 2001 році після розлучення батьків, вона жила окремо від батька (разом з матір'ю), однак це жодним чином не вплинуло на їхнє із сестрою спілкування, вони як і раніше продовжували спілкуватися з батьком, поздоровляли один одного зі святами та проводили разом час.
Згодом ми з сестрою подорослішали, батько почав жити з іншою жінкою, в результаті чого зустрічі з батьком відбувалися все менше і менше, однак вони як і раніше спілкувалися по телефону, розповідали однин одному про досягнення та інші моменти свого життя.
В телефонних розмовах з батьком, він жодного разу не повідомляв її про тяжку хворобу, час від часу скаржився на поганий зір та періодичні головні болі, але такі симптоми не можливо характеризувати як безпорадний стан та тяжку хворобу.
Вона продовжувала підтримувати відносини з батьком та у разі коли батько запрошував приїхати до нього або звертався до неї за допомогою, вона завжди приїздила та надавала все необхідне батькові наскільки дозволяв її заробіток.
Посилання ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, відносно того, що вона знала про хворобу, мала заробіток та можливість допомогти, але ухилялась від надання допомоги - не відповідає дійсності, а є лише власними доводами відповідача, які є необґрунтованими та недоведеними.
Голос батька в телефонних розмовах був завжди бадьорим та щирим, що виключало сумніви або натяки на тяжку хворобу. Також, ані сестра, ані співмешканка батька, жодним чином не повідомляли її про можливі обставини тяжкої хвороби або безпорадного стану батька.
Коли її сестра завагітніла, в період вагітності вона дійсно проживала разом з батьком, в зв'язку з тим, стала на облік до лікаря за місцем прописки, а саме: АДРЕСА_1, і відразу, після народження дитини, (дата народження сина відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 року), як і зазначає відповідач в своїй позовній заяві, поїхала від батька та стала постійно проживати з чоловіком в іншому місті.
Таким чином, не зовсім зрозуміло, якщо батько був у безпорадному стані, то чому відповідач про це нікому не повідомляла? Та чому відразу поїхала від батька як тільки відпала необхідність стояти на обліку у лікаря?
Щодо надання батькові допомоги, то на початку травня 2013 року до неї зателефонувала співмешканка батька та повідомила що про стан батька і про те що його забрали до лікарні. Лікар провів обстеження та виписав певний перелік ліків, які необхідно було купувати, оскільки в лікарні необхідних ліків не виявилося.
Того ж дня, протягом години, вона позичила в борг грошові кошти, та придбала все необхідне для лікування батька, перелік тих ліків які їй було повідомлено в телефонній розмові (на загальну суму 800 грн.) та відвезла до лікарні. При телефонній розмові був присутній її чоловік ОСОБА_6, придбання ліків та всього іншого необхідного в лікарню для батька купували разом з чоловіком.
З огляду на викладене, в позовній заяві відповідача ОСОБА_1 та документах які надані по справі, відповідач ОСОБА_1 жодним чином не підтверджує та не надає допустимих доказів тих обставин на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а саме: по-перше перебування батька у безпорадному стані, по-друге потреби батька саме в її допомозі та звернення до неї, ОСОБА_2 її батька за допомогою, по-третє її можливості в наданні допомоги, в четверте ухилення від надання батьку допомоги батьку.
Взагалі підтвердження жодного факту на вимогу ч. 5 статті 1224 ЦК України відповідач не надає, вже не кажучи про їх сукупність.
З огляду на викладене вона, в силу своїх можливостей та необхідності батька в її допомозі всіляко, допомагала батькові, та піклувалась про нього належним чином, не тільки за життя, а й після смерті.
Всі витрати, які необхідні були на поховання відбувалися за її рахунок, в підтвердження в неї залишилися чеки. Грошові кошти були взяті в борг у рідної тітки ОСОБА_7, які згодом були повернуті частково з її заробітної плати, а решті (оскільки заробітна плата є невелика) після отримання державної допомоги на поховання.
Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що все викладене, в її позовній заяві можуть підтвердити сусіди вважає недоцільним та необґрунтованим, оскільки сусіди, не є членами родини, вони не володіють достатньою інформацією про родинні стосунки та взаємовідносини, не володіють достовірною інформацією про заробіток членів родини та надання чи ухилення від надання допомоги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали первісну позовну заяву та просили її задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позову посилалися на обставини викладені у первісній позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити в повному обсязі посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_2
ОСОБА_2 позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримала та просила її позов задовольнити у повному обсязі, посилалася на обставини викладені у зустрічній заяві. В задоволенні первісного позову просила відмовити вказуючи на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1
Приватний нотаріус Михайлець К.О. в судове засідання не з'явилася, завчасно надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила ухвалити рішення у справі на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їхніх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та надані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є сестрами, та їхнім спільним батьком є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження сторін, копіями паспортів, копією свідоцтва про шлюб відповідача за первісним позовом, долученими до матеріалів справи у копіях (а.с. 12, а.с. 43-45).
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 серпня 2006 року (а.с. 11), за кожним із них по 1/3 частці у спірному майні.
Квартира являє собою приватизовану двокімнатну квартиру загальною площею 45,9 кв.м., яка складається з: житлової кімнати, площею 10,9 кв.м.; житлової кімнати, площею 18,3 кв.м.; кухні, площею 5,8 кв.м.; ванної кімнати, площею 2,9 кв.м.; коридору, площею 5,1 кв.м.;, вбудованої шафи, площею 1,6х0,4 кв.м.; балкону, площею 0,9 кв.м. (а.с. 15, 16).
ОСОБА_5 є бабусею ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Дніпропетровську, що підтверджується копіює свідоцтва про смерть (а.с. 9). Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/3 частку спірної квартири.
ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки він постійно проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, та вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Про те, що ОСОБА_4 проживав із своєю матір'ю свідчать довідки житлової організації за місцем проживання № 01/30 від 13.08.2013 року (а.с. 14, 88) та покази допитаних у судовому засіданні свідків. За життя ОСОБА_4 не оформив спадкового майна, тобто за ним право власності на 1/3 частку квартири зареєстровано не було.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Дніпропетровську, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10), та після його смерті відкрилася спадщина на 2/3 частки спірної квартири
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с. 83, 97), та нотаріусом Михайлець К.О. 23 липня 2013 року було заведено спадкову справу № 22/2013.
ОСОБА_2 постановою нотаріуса від 04.12.2013 року (а.с. 49, 103) було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину після смерті батька у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.
В судовому засіданні встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у іншого спадкоємця ОСОБА_1, яка їх ОСОБА_8 не надавала.
Згідно з випискою із амбулаторної картки хворого ОСОБА_4 (а.с. 13), останній хворів з вересня 2010 року по листопад 2011 року, наблюдався за місцем мешкання в поліклініці № 1 Шостої міської клінічної лікарні. З 01.11.2011 року по 05.05.2013 року наблюдався в КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9», перебував на диспансерному обліку у невропатолога, офтальмолога з діагнозом: дисметаболічна енцефалопатія ІІ ст., атрофічний процес головного мозку, вентрикуломегелія (по даним МРТ) з не різко вираженною координаторною недостатністю, психоорганічний та судорожний синдром з частотою 3-4 приступи на тиждень, зниження ВНД (27 балів); гіпертонічна хвороба ІІ стадії АГ-2 ступеню, гіпертензивне серце, серцево-судинний ризик високий СНІ ст.; хронічний гепатит, асоційований з вірусом гепатиту В (з 1989 р.) середнього ступеню тяжкості, хронічний панкреотіт, середнього ступеню тяжкості; о/у ПВ глаукома лівого ока, антипатія сітківки обох очей, міопічний астигматизм обох очей. З анамнезу відомо, що у 2007 році ОСОБА_4 отримав черепно-мозкову травму, після чого його почали непокоїти часті головні болі, головокружіння, хиткість руху, погіршувався зір. З вересня 2010 року в нього почали з'являтися судорожні припадки. За період з вересня 2010 року до смерті ОСОБА_4 амбулаторно, регулярно приймав гепотеазивні, ноотронні препарати, проходив протисудорожне лікування. Також за цей час ОСОБА_4 тричі лікувався у неврологічному відділенні КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6» ДОР, а саме у періоди з 21.09.2010 року - 29.09.2010 року, з 22.06.2011 року - 06.07.2011 року, з 28.10.2011 року - 09.11.2011 року. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_4 постійно потребував сторонньої допомоги і контролю.
Так, стаття 1224 ЦК України серед підстав усунення від права на спадкування визначає, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7 роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року N 7, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкоємця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухиляння особи від надання допомоги спадкоємцеві, який потребує допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухиляння пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Як вбачається із матеріалів справи факт перебування спадкодавця ОСОБА_4 в безпорадному стані через хворобу підтверджується випискою із амбулаторної картки хворого складеною в.о. головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» та показаннями свідків, догляд за ним здійснювала донька позивачка по справі ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_8, яка не проживала разом із спадкодавцем також надавала допомогу батькові, зокрема надавала кошти та придбавала ліки, а після його смерті придбавала необхідні речі для його поховання (а.с. 51). З долучених до матеріалів справи фотознімків вбачається, що за життя ОСОБА_8 спілкувалася та підтримувала стосунки із батьком, також як і була в добрих стосунках із позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1, разом із батьком були присутніми на весіллі ОСОБА_4 та її чоловіка (а.с. 120 - 132). ОСОБА_8 навідувалася до сестри ОСОБА_1, та навіть пестилася із її дитиною (а.с. 127, 128, 129, 130, 131), мали спільних друзів (а.с. 132).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказала, що вона проживала із ОСОБА_4 однією сім'єю. Останній хворів та ОСОБА_1 надавала батькові усю необхідну допомогу, придбавала ліки, харчі та одяг. Відповідача ОСОБА_2 вона за останні дев'ять років життя ОСОБА_4 бачила всього три рази. Та не надавала допомоги батькові не переймалася його долею.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказала, що з ОСОБА_4 вона спілкувалася до останнього. Йому у всьому допомагала донька ОСОБА_1, виводила його на прогулянки, повноцінно доглядала батька. ОСОБА_2 жодним чином не допомагала ані бабусі, ані батькові. За життя ОСОБА_4 обурювався ОСОБА_2, та їй відомі факти коли той звертався до ОСОБА_2 по грошову допомогу, але вона йому відмовляла. Навіть колишній хлопець ОСОБА_2 приходив до ОСОБА_4 та приносив йому фрукти й молоко. Підтвердила, що їй відомо про те, що ОСОБА_2 давала гроші ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_11 вказала, що ОСОБА_2 не допомагала батькові за життя ані матеріально, ані морально.
ОСОБА_7 будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка зауважила, що їй як родичці сторін відомо, що обидві доньки допомагали ОСОБА_4, коли той потребував допомоги. ОСОБА_2 спілкувалася із батьком по телефону, їздила провідувати батька у лікарню. ОСОБА_2 їй телефонувала та казала, що батько у поганому стані. Саме ОСОБА_2 зверталася до неї по допомогу після смерті ОСОБА_4 Вона займала ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кошти на здійснення поховання та інші пов'язані із цією подією заходи. Вони їй потім повертали кошти. ОСОБА_1 брала у неї в борг кошти на лікування хворого батька, але вона в неї їх потім не брала.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказала, що батькові допомагала донька ОСОБА_1. ОСОБА_4 не згадував про ОСОБА_2, а її вона бачила один раз на похоронах батька. При цьому ОСОБА_1 була біля батька весь час та займалася усім, надавала йому допомогу, піклувалася про нього, винаймала для батька таксі та позичала на лікування гроші. Ані ОСОБА_2, ані хто-небудь з її сторони до ОСОБА_4 не приходив та допомоги йому не надавав. За все життя біля батька вона не бачила ОСОБА_2.
Отже, за встановлених в судовому засіданні обставин, суд не знаходиться підстав зробити висновок, що ОСОБА_2 умисно ухилялася від надання допомоги батькові, який потребував допомоги у зв'язку із наявністю у нього тяжких захворювань. Надані сторонами докази не свідчать, що ОСОБА_2 уникала від обов'язку забезпечувати підтримку та допомогу ОСОБА_4, а те, що вона довготривалий час не підтримувала стосунків із батьком було зумовлено життєвими обставинами, а саме те, що її мати у 2001 році розлучилася із ОСОБА_4, та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу батьків залишилася постійно проживати із матір'ю, але в міру можливості спілкувалася із батьком, та час від часу надавала йому допомогу. При цьому ОСОБА_2 також підтримувала родинні стосунки із ОСОБА_1, про що суд робить обґрунтований висновок після дослідження в судовому засіданні наданих відповідачем за зустрічним позовом фотознімків.
Отже, за таких обставин, у задоволенні первісного позову слід відмовити. Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 2/3 частки спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька, оскільки в судовому засіданні не встановлено перешкод для отримання нею в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку спірної квартири, за тієї умови, що в неї наявні оригінали правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно та вона у встановлений законом строк та у визначеному порядку звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька.
Натомість, вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом підлягають задоволенню, та суд вбачає підстави для визнання за нею права власності на 1/3 частку спірного майна в порядку спадкування за законом після смерті батька, оскільки вона є спадкоємцем І черги після смерті ОСОБА_4 та у визначений законом строк і в передбаченому порядку звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, але не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, які утримує у себе ОСОБА_1
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є, зокрема, день смерті особи.
Згідно із ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною 3 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна, про усунення від права на спадщину та визнання права власності на 2/3 частки квартири у порядку спадкування за законом - відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Дніпропетровську.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д.С. Шклярук