Справа № 202/10431/14-ц
Провадження № 2/202/5277/2014
24 жовтня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Мороза В.П.
при секретареві - Гармаш К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Обґрунтувавши свої позовні вимоги, уточнивши позовні вимоги просив суд визнати за ними право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з будинку літ. А-2 - 186 м.кв., у тому числі житлова - 95,4 кв.м, ганок літ.а, багаж літ.Б.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, на його задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 10 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір про спільну інвестиційну діяльність по будівництву житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1. Зазначену земельну ділянку виділено відповідачу Амур-Нижньодніпровською районною радою народних депутатів м. Дніпропетровська від 19.09.1990 року (рішення № 584/15) для будівництва індивідуального житлового будинку.
Згідно договору частка позивача дорівнювала 95% від загальної вартості будівництва, частка відповідача дорівнювала 5%.
У подальшому, за проханням відповідача, позивачем було збільшено частку грошових внесків та фактично профінансовано 100% будівництва житлового будинку. Між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 10 жовтня 2008 року.
Позивачем було в повному обсязі виконано всі зобов'язання та профінансовано будівництво житлового будинку.
Житловий будинок було побудовано, будівельні роботи виконано. Згідно технічного паспорту загальна площа будинку літ.А-2 - 186 м.кв., у тому числі житлова - 95,4 кв.м., ганок літ.а, гараж літ.Б.
Розпорядженням Дніпропетровського міського Голови № 2008-р від 18.11.08 після будівництва житлового будинку було присвоєно адресу АДРЕСА_1).
У серпні 2009 року ОСОБА_2 отримав в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області свідоцтво № 0400000064 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Однак, відповідач всупереч домовленостям та зобов'язанням за договором ухиляється від виготовлення правовстановлюючих документів та переоформлення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я позивача.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо). Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу особи, що здійснила самочинне будівництво, суд може визнати за нею право власності.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного й у силу ст.ст. 16, 392, 1216, 1218, 1225, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будинку літ.А-2 - 186 кв.м., у тому числі житлова - 95,4 кв.м., ганок літ.а, гараж літ.Б.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.П. Мороз